28. Поняття і роль закону в системі джерел конституційного права України.

Зако́н — нормативно-правовий акт, що регулює найбільш значущі, найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм); встановлене законодавчим органом (парламентом) загальнообов’язкове (для усіх громадян) правило, яке має найвищу юридичну силу. Закони обов'язкові до виконання протягом визначеного часу, на визначеній території та у відношенні до конкретного кола осіб, організацій та інших суб'єктів права. Закони та інші нормативно-правові акти в Україні приймаються на підставі Конституції України і повинні відповідати їй. Формування сучасної системи джерел права України відбувається під впливом глобалізаційних процесів. У національній системі джерел права в сучасних умовах спостерігається збільшення кількості міжнародних договорів, змінюються види та місце законів у системі, розширюються предметні сфери законодавчо­го регулювання тощо. При цьому змінюється і взаємодія у системі чинних джерел права України: нормативно-правових актів (законів та підзаконних актів), нормативно-правових договорів (міжнародних та колективних договорів), правових звичаїв. Основними типами внутрішньосистемної взаємодії залишають­ся міжнародні договори та закони; закони та підзаконні нормативно-правові акти.

З метою визначення місця законів у системі джерел права та за­безпечення їх взаємодії важливою є і диференціація законів. В Україні існує така ієрархія законів: Конституція України, конституційні закони звичайні закони (про Конституційний Суд України, про судоустрій і статус суддів, про міжнародні догово­ри України тощо). Між тим, класифікація законів може здійснюватися і за іншими критеріями, зокрема, за юридичною формою виразу: конституція, кодекс, основи законодавства, закон. В Україні всі ці форми використовуються.

29. Розкрити види законів України.

За значенням і місцем у системі законодавства закони можна поділити наступним чином:

1. Конституції — основні закони, які регламентують основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, пра­ва і свободи громадян.

• кодифіковані — становлять єдиний писаний основний за­кон (Конституція України, Конституція РФ, Конституція США та ін.).

• некодифіковані — складаються з групи законів (Велика Бри­танія, Швеція,Канада) 2.Конституційні_закони • закони, на які посилається конституція або необхідність ухвалення яких прямо передбачена чинною конституцією • закони, якими вносяться зміни, доповнення до чинної конституції (див., наприклад, розділ XIII Конституції України) 3.Звичайні а) загальні закони — закони, що регламентують певну сферу суспільних відносин і поширюються на всіх. Загальні закони можуть бути: — кодифіковані (наприклад, Кримінальний кодекс, Цивіль­ний кодекс та ін.); — поточні (наприклад, Закон про вибори); б) спеціальні закони — закони, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин і поширюються на частину населення (наприклад, закони про пенсії, про освіту, про міліцію та ін.).

4. Забезпечуючі (оперативні) закони — нормативно-правові акти, якими вводяться вдію окремі закони, ратифікуються між­народні договори та ін. їх призначення полягає не у виданні нових норм, а в оперативному підтвердженні, підтриманні сис­теми норм, що містяться в інших окремих законах і міжнарод­них договорах, які регулюють найважливіші відносини і потре­бують негайного ухвалення.

за строком дії:постійні, тимчасові. суб'єктами законотворчості:— ухвалені громадянським суспільством (народом) у резуль­таті референдуму;— ухвалені законодавчим органом держави.

Види законів за межами дії:— закони України;— закони Автономної Республіки Крим. Види законів за структурною формою:— кодифіковані;— некодифіковані.

Види законів за галузевою ознакою:— конституційно-правові;— цивільно-правові;— адміністративно-правові тощо.

Є міжгалузеві (комплексні) — про охорону здоров'я, освіту та ін.