77. Поштове опитування

Поштове опитування представляє собою різновид анкетного опитування з заочним способом встановлення контакту з респондентом. При проведенні поштового опитування анкета розповсюджується серед потенційних респондентів за допомогою поштової служби у вигляді самостійного поштового відправлення за адресами осіб, які, як правило, спеціально відібрані, бо у своїй сукупності, на думку дослідників, репрезентують певну соціальну спільність.

Серед недоліків поштового опитування в першу чергу слід назвати невисокий рівень повернення анкет. Але сучасна організація поштових опитувань стабільно забезпечує 70-75% повернення. Виділяють дві групи факторів, що впливають на цей процес:

- перша група включає в себе таки види контакту дослідника з респондентом, як повідомлення про опитування (попередній контакт з респондентом), розсилка опитувальника (основний контакт), нагадування респондентам, що не повернули анкети в призначений строк (стимулюючий контакт);

- друга група пов’язана зі змістовним та психологічним оформленням всіх видів контактів: персоналізація, анонімність, винагорода, оформлення анкети та ін.

Також як недоліки методу можна відзначити наступні моменти:

- відмінності між тими, хто заповнив та вислав анкету, та тими, хто ухилився від участі в опитуванні;

- отримання відповідей не від тих осіб, яким було вислано анкету;

- поява групових відповідей там, де потрібні індивідуальні, використання порад інших осіб;

- респондент заповнює анкету не спонтанно, а після роздумів, після того, як прочитає всю анкету;

- отримані данні будуть репрезентативні лише для сукупності осіб, які відображені у списках, за якими складалася вибірка.

Для зменшення впливу цих негативних факторів інколи використовують додаткове інтерв’ювання осіб, які не повернули анкету.

Серед переваг потового опитування можна виділити наступні:

- низька вартість;

- простота організації;

- можливість одночасного проведення опитування на великій території;

- незалежність відповідей респондентів від впливу інтерв’юера;

- немає жорстких часових обмежень на заповнення анкети, отримуємо зважені, точні відповіді.

Одним з видів поштового опитування є пресове опитування. Анкета друкується на шпальтах газет, журналів. Коло респондентів обмежено тими, хто читає відповідне видання та має можливість та бажання вирізати, заповнити та відіслати анкету. Тому пресове опитування має сенс використовувати лише для зондажу громадської думки щодо вузького кола проблем, з приводу яких читачів можна визначити достатньо компетентними. Добровільна участь та анонімність дають змогу отримати досить щирі відповіді.

78. Експертне опитування

Метод експертних оцінок – це практично один з різновидів методу опитування, при його характеристиці рівнозначно вживають обидва ці терміни. Головною особливістю цього методу, яка відрізняє його від масового опитування, є те, що як респонденти тут виступають особи, найбільш компетентні у досліджуваній царині, тобто експерти. Це й визначає техніку збирання інформації, її аналізу та використання.

Вже на етапі розрахунку вибірки, визначення її обсягу можна відзначити відмінність у підходах до формування вибірки при масових та експертних опитуваннях. При масових опитуваннях практично чим більшою є вибіркова сукупність, тим краще, критерієм є репрезентативність, достатня презентативність для розв'язання завдань дослідження. В експертному ж опитуванні, при збільшенні кількості осіб, зарахованих до експертів, якість інформації не поліпшується, а погіршується. Експериментально визначено, що це відбувається, коли кількість експертів перевищує 25-30 чоловік (а іноді й 10). Звичайно, це пов'язане з проблематикою дослідження, але справжніх фахівців, здатних бути експертами, ясна річ, не так багато.

Експертне опитування може застосовуватися при вивченні всіх царин діяльності, але особливо воно ефективне при діагностиці, прогнозуванні, оцінці станів соціальних об'єктів, у прийнятті рішень.

Центральним питанням методу експертних оцінок є добір експертів. Від цієї процедури врешті-решт залежить цінність отриманих результатів.

.Для добору експертів можливе використання й методу самооцінки, суть якого полягає у застосуванні спеціальної анкети, відповідаючи на запитання якої кандидат в експерти демонструє рівень знань у предметній царині дослідження та аналітичні здібності.

Експертне опитування поділяють на різновиди за рівнем стандартизації процедур та технікою роботи.

За рівнем стандартизації процедур можливе використання вільного та формалізованого інтерв'ю або анкети з відкритими запитаннями.

Під технікою роботи мають на увазі використання експертами бальних оцінок, ранжування, методу парних та послідовних порівнянь.

Техніка бальних оцінок полягає в тому, що експерт оцінює ті чи ті чинники у балах або розподіляє їх згідно з заданими критеріями, а бали приписують при обробці даних.

При ранжуванні експерт повинен упорядкувати запропоновані об'єкти, приписуючи кожному відповідний ранг.

При парному порівнянні із складених дослідником пар суджень експерт у кожній парі вказує найбільш переважні за заданим критерієм.

Послідовне порівняння полягає у визначенні експертом важливості або вагомості кожного чинника у порівнянні з іншими чинниками.

При збиранні інформації методом експертних оцінок можлива організація й колективної роботи експертів. Це може бути мозкова атака за заздалегідь підготовленим сценарієм, коли експерти спільно розв'язують поставлені завдання. Або метод комісії, коли виокремлюють проблему й обговорюють різні пропозиції щодо її розв'язання. Одним з поширених технічних прийомів організації колективної роботи експертів є метод Дельфи, коли експерти розв'язують поставлені завдання, зберігаючи анонімність суджень. Опитування проводиться методом ітерації у кілька турів. Починаючи з другого туру експерти ознайомлюються з результатами попереднього в опрацьованому вигляді. Кожному експерту вказують відхилення його оцінок, суджень від середніх значень. Якщо оцінка експерта сильно відхиляється від середньої, він повинен або аргументувати це відхилення, або внести уточнення у свої судження.

Помилки при проведенні експертизи пов'язані в першу чергу з нечіткістю у визначенні її цілей, неправильним добором експертів або ж невідповідністю цілей експертного опитування можливостям експертів, а також обранням неадекватної техніки її організації.