73.Помилки формулювання набору відповідей

Найпоширенішою під час формування переліку відповідей є логічна помилка — порушення принципу відповідності запитання і відповіді. Сутність її полягає в тому, що деякі варіанти відповіді не адекватні ключовому слову запитання і фактично є варіантами іншої низки відповідей (відповідями не на поставлене запитання, а на інше).

Чи збираєтеся Ви виїхати з Вашого населеного пункту?

1. Так, я хочу виїхати.

2. Ні, я залишуся жити тут.

3. Я ще не вирішив остаточно.

У разі, коли використовується оцінна шкала ("позитивно — негативно") або шкала згоди ("згоден — не згоден"), автори анкети нерідко припускаються грубої помилки у наборі відповідей.

Щодо запитань, спрямованих на вивчення мотивів, причин, проблем, які викликають занепокоєння ("Які проблеми турбують Вас найбільше сьогодні?"), дуже важко, а іноді й неможливо передбачити всі варіанти відповіді. Проте не включивши будь-який можливий варіант до переліку відповідей, автор припускається подвійної помилки. Позбавивши респондента можливості відповісти на запитання, соціолог формує у нього, по-перше, почуття незадоволення, а по-друге, враження, що запитання можна залишити без відповіді. Тому в таких запитаннях обов´язковою вимогою є "заключна тріада" — обов´язкове включення до загального переліку відповідей таких трьох варіантів:

а) доповнення ("інша відповідь"_);

б) заперечення ("жодні проблеми не турбують");

в) уникнення відповіді ("важко відповісти").

Включення до набору відповідей варіанта "важко відповісти" — традиційна форма надання респонденту можливості уникнути відповіді на це запитання. Автор може поставити запитання у більш "жорсткій формі" і не внести до переліку відповідей означений варіант, змушуючи респондента вибрати ту чи іншу конкретну відповідь. Однак у такому разі, по-перше, він має усвідомлювати, що неминуче збільшиться частка респондентів, які не відповідатимуть на це запитання, а по-друге, обов´язковою умовою під час аналізу матеріалу є перевірка вірогідності даних, одержаних за допомогою цього запитання.

Варіант "інша відповідь", крім того, що дає можливість кожному респондентові висловити власну думку, допомагає оцінити якість запитання в цілому. Якщо цей варіант вибрали більше 5 % респондентів, запитання вважається неякісним і потребує доопрацювання — розширення переліку на підставі вивчення конкретних відповідей, написаних у рядку "інша відповідь".

74. Анкета; композиція, кодування, графічне оформлення. Можливості зсуву інформації під час застосування методу анкетування, їхнє коригування.

Анкетування — це письмове опитування з допомогою анкети. Його найчастіше використовують для збирання інформації про масові соціальні явища. Анкетування може застосовуватися в дослідженні будь-якої соціальної проблеми, якщо для її розв’язання потрібна інформація про явища суспільної та індивідуальної свідомості: потреби, інтереси, мотиви, установки, думки та ін.

Анкета — це впорядкований за змістом і формою набір запитань, кожне з яких логічно зв’язане з тою чи тою гіпотезою. Анкета має визначену структуру і складається, як правило, з трьох частин: вступної, основної і «паспортної»

У вступній частині анкети міститься звернення до респондента, в якому зазначається, хто, з якою метою проводить опитування, де і як використовуватимуться його результати, підкреслюється важливість і значимість особистої участі кожного респондента в дослідженні, наводиться стисла інструкція щодо заповнення анкети, гарантується анонімність відповідей, зазначається, кому слід повернути заповнену анкету.

В основній частині анкети подаються запитання, розраховані на послідовне розкриття змісту досліджуваної проблеми.

«Паспортна» частина включає запитання, відповіді на які характеризують демографічний і соціальний стан респондента.

Наприкінці анкети респонденту пропонують висловити свою думку щодо теми опитування і дякують за участь у дослідженні.

За способом спілкування між реципієнтом та респондентами опитування буває:

• через пресу, коли анкети публікуються на сторінках журналів та газет, а відповіді на запитання анкети пересилаються в редакцію;

• поштове, коли анкети і відповіді пересилаються поштою;

• роздаткове, коли анкети роздаються безпосередньо респондентам.

Позитивним у анкетуванні є можливість отримання у відносно короткий строк значного обсягу емпіричної інформації, а також забезпечення анонімності відповідей, вадою анкетування є неможливість проконтролювати ситуацію формулювання відповіді, її самостійності та повноти.