68,69. Опитування як метод збирання соціологічної інформації. Пізнавальні можливості. Метод опитування в історії соціологічної думки

Цей метод є найбільш поширеним методом збирання соціологічної інформації. Його популярність пов'язана як з технічними можливостями самого методу – за короткий проміжок часу можна зібрати значний фактичний матеріал, причому високої міри стандартизації, так і з його універсальністю. За допомоги опитування отримують не тільки інформацію фактологічного характеру, але й відомості про мотиви поведінки людей, їхні ціннісні орієнтації, інтереси, потреби, плани на майбутнє та оцінки минулого. При проведенні опитування можна моделювати будь-які ситуації, необхідні дослідникові.

Опитування являє собою метод збирання соціологічної інформації шляхом реєстрації відповідей респондентів на запитання анкети або інтерв'ю.

Головною особливістю цього методу є те, що соціолог отримує інформацію під час соціально-психологічного спілкування з респондентами – безпосередніми учасниками досліджуваних процесів. Ця особливість і визначає царину застосування цього методу.

Перевагою опитування є можливість отримання найрізноманітнішої інформації про суб'єктивні та об'єктивні характеристики респондентів, про різні царини їхньої діяльності. Проте ця інформація відображає реальність так, як це уявляється респондентові. Тому постає питання про оцінку об'єктивності змісту інформації, її вірогідності.

Метод опитування дає можливість отримувати інформацію не тільки про процеси та явища дійсності, але й про ставлення до них з боку респондентів. Але тут не виключена можливість повідомлення опитуваними викривленої інформації. Респондент, відповідаючи на запитання, може не висловлювати свою думку, а намагатися дати найбільш "вигідну", як йому здається, відповідь.

Безпосереднє соціально-психологічне спілкування між інтерв'юером та респондентом дає можливість спрямовувати перебіг опитування на отримання найбільш цінної інформації, але ця перевага може бути зведена нанівець, якщо інтерв'юер не має достатнього рівня кваліфікації, понад те, невміле проведення опитування може призвести до нав'язування респондентам своєї точки зору, а отже, до отримання інформації, яка не має нічого спільного з дійсністю.

У соціологічному дослідженні виокремлюють два головних способи опитування: інтерв'ю та анкетування.

71. Класифікація запитань.

У дослідженні можливе використання трьох головних типів запитань: за змістом, за формою й за функціями.

Перший тип включає запитання про факти, події, оцінки, мотиви поведінки, ціннісні орієнтації респондентів і так звані запитання паспортички, які фіксують об'єктивні відомості про респондентів (стать, вік, освіта тощо).

За формою запитання поділяють на дві групи: відкриті й закриті, прямі й побічні. Відповідь на відкрите запитання респондент дає у довільній формі, закрите запитання містить усі можливі варіанти відповідей. Між цими двома типами є перехідний варіант – напівзакрите запитання. Тут також наведені варіанти відповідей, але якщо жоден з них не задовольняє опитуваного, він може подати свій варіант.

Прямі запитання спрямовані на з'ясування чіткої позиції респондента. Якщо ж у дослідників немає впевненості, що респондент забажає відповідати на пряме запитання, ставиться запитання побічне, яке дозволяє респондентові висловити не свою думку, а немовби позицію групи.

Серед функціональних запитань виокремлюють, по-перше, запитання-фільтри, які дають можливість розподілити респондентів за якоюсь ознакою (наприклад, на тих, хто хворів та не хворів минулого року). Запитання-фільтр ставлять тоді, коли на наступне за ним запитання за змістом треба отримати відповідь від тієї частини респондентів, яка стикалася з досліджуваним явищем.

По-друге, це контрольні запитання, які вводять для перевірки змістових відповідей, отриманих від опитуваного. Й, нарешті, це навідні запитання, які допомагають респондентові точніше зрозуміти сенс головного запитання й дати більш точну відповідь.