53. Класифікація спостереження

Спостереження можна класифікувати залежно від місця спостерігача в процесі спостереження (невключене і включене); ступеня формалізованості спостереження (стандартизоване й довільне); регулярності проведення (систематичне й епізодичне); місця проведення і способу організації спостереження (польове й лабораторне); наявності контролю за проведенням спостереження (контрольоване – неконтрольоване); міри відкритості (відкрите й інкогніто). Невключене спостереження полягає у вивченні процесів дослідження зовні без втручання в їх перебіг. Воно спрямоване здебільшого на опис соціальної атмосфери і застосовується найчастіше на розвідувальному етапі монографічного дослідження та для експериментальної перевірки гіпотез у лабораторних умовах. Невключене спостер. передбачає не тільки безпосередню присутність, а й участь спостерігача в досліджуваній ситуації, контакт із тими, за ким ведеться спостереження. Довільне спост. характер. браком жорстких приписів зовні. Дослідник не обмежений програмою, не має чіткого плану дій, не встановлює наперед, які саме елементи досліджуваного процесу (ситуації) він буде фіксувати. Стандартизоване спостер. відрізняться від довільного суворою регламентацією процедури, часу й вибраного об’єкта. Соціолог досить добре проінформований про об’єкт дослідження і заздалегідь з’ясовує, які елементи (аспекти) процесу чи ситуації, що досліджуються, мають найбільше значення для його дослідження, вирішує як, де, за ким і протягом якого часу вести спостереження. Систематичне спостереження характ. регулярністю проведення протягом певного періоду. Епізодичні спост. – це коли спонтанно, незаплановано досліджують явище, діяльність, соціальну ситуацію. Польове спост. здійснюють над реальними соціальними групами в природних умовах їхньої життєдіяльності. Лабораторні дослідження – групи людей, які відбираються дослідником і ставляться в спеціально створені умови. Контрольоване спост. Здійснюється з метою збирання інформації для відтворення більш чіткої картини досліджуваної ситуації, перевірки певної ситуації. Неконтрольоване спост.має на меті вивчення реальних життєвих ситуацій, загальний опис певного процесу, явища, а також соціальної атмосфери, в якій вони відбуваються.

54. Спостереження: структура, техніка, норм.-прав. Аспекти

СТРУКТУРА: 1. Визначення мети і задач спостереження (для чого спостерігати і з якою метою?).

2. Вибір об'єкта і предмету спостереження (що спостерігати?).

3. Вибір ситуації спостереження (у яких умовах спостерігати?).

4. Вибір способу (виду) спостереження (як спостерігати?).

5. Вибір способу реєстрації події, що спостерігається (як вести записи?).

6. Обробка й інтерпретація отриманої за допомогою спостереження інформації

ТЕХНІКА: 1. Вичленувати в програмі дослідження ті задачі і гіпотези, що будуть зважуватися й улаштовуватися даними спостереження.

2. Визначити в загальній програмі чи дослідження спостереження:

об'єкт спостереження ;предмет спостереження, тобто сукупність цікавлячих спостерігача властивостей об'єкта; категорії спостереження, тобто конкретні ознаки з вище згаданої сукупності

3. Підготувати інструментарій спостереження, тобто:

щоденник спостереження, де будуть фіксуватися його результати а також дії спостерігача і реакції що спостерігаються;

картки для реєстрації одиниць спостереження в формалізованому і закодованому виді; протокол спостереження коефіцієнт стійкості спостереження; коефіцієнт згоди спостерігачів; аудіо візуальні технічні засоби фіксації одиниць спостереження;програму обробки даних спостереження.

4. Випробувати інструментарій.

5. Скласти план чи сітковий графік виконання спостереження (хто, де, коли його проводить).

6. Розробити інструкцію спостерігачам, провести інструктаж.

7. Здійснити комплекс операцій безпосереднього спостереження в повній відповідності з вище зазначеними вимогами.

Якщо явища несоціальної природи можуть не хвилювати спостерігача, то явища соціуму завжди викликають переживання і співпереживання, почуття, емоціїі бажання допомогти обстежуваним, а іноді і "підправити" результати спостереження. Справа в тім, що сам спостерігач є частиною соціального життя. Між ним і явищем що спостерігаються існує не тільки гносеологічне, але і соціально-психічна взаємодія, що іноді досить складно перебороти.

Об'єктивність СД складається не в тім, щоб виключити особистісні відносини, а в тім, щоб не підмінювати ними критерії наукового дослідження. Пафос особистісного відношення соціолога до обстежуваного повинний бути не розривно зв'язаний з пафосом строгого наукового і логічного підходу. У західних країнах досить спеціальних робіт, присвячених рекомендаціям що до поводження соціологічних досліджень. Ця проблема втрачає актуальність, якщо соціолог стоїть на позиціях чи гуманізму чи виражає інтереси самих обстежуваних.