51. Особливості ситуації наукового спостереження як методу вивчення явищ соціальної реальності. Параметри наукового спостереження.

Метод спостережень надзвичайно важливий в науці та практиці здійснення контролю. Без нього не можна обійтися ні в одному дослідженні з контролю, будь то теоретичне чи експериментальне дослідження, що проводиться в області аудиту чи ревізії. Наукове спостереження не обмежується описом зовнішнього боку тих явищ, які виявляє дослідження, а сягає суті явищ, з’ясовує причини тих чи інших актів поведінки і таким чином розкриває їхню психологічну природу. Щоб спостереження набрало наукового характеру, воно має відповідати певним вимогам:

— бути цілеспрямованим, а не випадковим;

— здійснюватися планомірно й систематично;

— бути забезпеченим достатньою інформацією про спостережуване явище (якомога більшою кількістю фактів);

— точно фіксувати результати спостереження.

Наукове спостереження висуває певні вимоги й до особистих якостей дослідника. Зокрема, він повинен мати такі якості:

• бути об’єктивним при фіксації, словесному описі та класифікації спостережень;

• володіти собою, тобто його настрій та особисті характерологічні якості не повинні впливати на спостереження та позначатися на ньому та висновках;

• не бути тенденційно упередженим в організації спостереження та очікуванні його наслідків, щоб не зробити безпідставних висновків;

• не піддаватися першим враженням про піддослідного;

• не бути поблажливим щодо піддослідного;

• не приписувати піддослідному власних якостей і не пояснювати його поведінку з власної позиції.

52. Класичні приклади спостереження

У кінці 1930-х pp.. молодий аспірант Гарвардського університету Вільям Уайт дуже зацікавився вуличним життям, яке відбувалося в бостонських нетрях. Ця цікавість спонукала його чотири роки практикувати включене спостереження в даному районі, який він назвав „Корнервіллем”. У 1943 р. вийшла праця „Суспільство на куті вулиці”, яка стала класикою соціології.У той час Корнервілль був домом для італійських іммігрантів першого та другого поколінь. У Бостоні Корнервілль вважався місцем, яке треба обходити стороною: нетрі, населені рекетирами. Книга В. Уайта описує Корнервілль як високоорганізовану спільноту з чіткою системою цінностей, складними соціальними нормами та особливими соціальними конфліктами.Передусім гарвардському аспіранту з вищих верств середнього класу важко було вписатися в життя Корнервілля. Він зайшов у місцевий бар, розраховуючи пригостити кого-небудь випивкою і налаштувати на розмову про Корнервілль. Але, придивившись, він не побачив жодної одинокої жінки. Тоді він підійшов до чоловіка, який сидів з двома жінками і попросив підсісти. Спочатку чоловік виявив здивування, а потім запропонував спустити В. Уайта зі сходів.Згодом він познайомився у місцевому соціальному агентстві з хлопцем на прізвисько Док. Останній взяв дослідника під своє „крило” і незабаром В. Уайт „примелькався” в окрузі. Отже, спочатку треба відшукати ключового інформатора. Док дав йому пораду: „Полегше зі словами „хто”, „що”, „чому”, „коли” і „де”. Якщо люди тебе приймають, ти можеш просто „отиратися” біля них і рано чи пізно отримаєш всі відповіді, навіть не питаючи”. Уайт зрозумів, що йому потрібно знати, коли говорити, а коли просто дивитися, слухати і вчитися. Надалі він познайомився з життям в Корнер віллі і навіть одружився на жінці звідти, з якою провів все життя. Загалом, книга В. Уайта являє собою захоплюючий матеріал про справи, сподівання і розчарування однієї з етнічних меншин.