36. Первинне вимірювання соц.Х-стик. Теоретико-методологічні та методичні проблеми вимірювання соц-них х-стик.

Вимірювання - це процедура, за допомогою якої вимірюється об'єкт порівнюється з деяким еталоном і отримує числове вираження в певному масштабі або шкалою.

Виміром називають також однозначне відображення емпіричної системи з відносинами між її елементами (складовими, станами, властивостями і т. д.) в числову систему з відповідними відношениями між числами. У результаті формується числова модель вимірюваного об'єкта, а точніше - деяких виділених в якісному аналізі його сторін. За ¬ кільки отримати точний аналог (ізоморфну ​​модель) практично не вдається, розробляють приблизний аналог (гомоморфності модель), в числовому Виразі умовно відповідний оригіналу. Соціальні вимірювання часто називають кваліметричними, тобто умовно кількісними аналогами якісних відносин.

Проблема первинного вимірювання - лише частинно математична. Щоб за певними правилам приписати числа властивостям соціального об'єкта, треба докладно усвідомити їх. змістовну структуру і знайти відповідність між нею і інструментом вимірювання, тобто це завдання якісно-кількісного аналізу.

В принципі зміни підлягають будь властивості соціальних об'єктів: якісні та кількісні. З кількісними справа йде порівняно просто. Для них вже є загальноприйняті еталони з вимірювання: один рік для віку або освітньої підготовки, один карбованець для обчислення заробітку, одна людина для обчислення розміру сім'ї.

Якісні характеристики ( думки людей і т. п.) не мають встановлених еталонів вимірювання.

Їх доводиться конструювати у відповідності з природою досліджуваного об'єкта і відповідно до гіпотез дослідження. Тому вимірювані процедури якісних характеристик-свого роду винаходи, які, однак, здійснюються за певними типовими способам. Про них ми і будемо говорити далі.

У першому наближенні способи вимірювань в соціології можна розділити на дві категорії.

Першу складають прийоми, за допомогою яких виміряються кількісні ознаки об'єктів з точки зору їх фізичного перебування у просторі та часі.

Протяжність в просторі може бути використана як міра віддаленості людей від індустріально-культурного, політичного центру в дослідженнях політичних рухів. Число рядків в тексті, що містить певну думку, використовується як міра для класифікації текстів за частотою повторення даної думки (або упо ¬ міна подій).

Одиниці протяжності в часі - частота подій, їх тривалість, величина тимчасових інтервалів - також характеризують соціальні процеси з кількісного боку. У всіх цих випадках придатні "природні" еталони вимірювання.

Друга категорія вимірювань відноситься до об'єктів, для яких не існує загальноприйнятих шкал. Але навіть найскладніші соціальні явища можуть бути квантифікувати з боку їх протяжності, інтенсівності, частоти повторюваності. Онтологічне основа такого твердження – якісно-кількісна визначеність будь-яких об'єктів реальної дійсності, яка характеризується в філософської категорії заходи. Що ж стосується практичних можли ¬ ностей вимірювань, то вони цілком залежать від нашого вміння знайти або винайти надійну вимірювальну процедуру.