Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет

імені Івана Франка

Природничий коледж

Звіт

На тему:

«Екологічна характеристика водних ресурсів басейну річки Західний Буг»

Виконав:

Студент гр. ГПК – 31

Грабовенська Наталя

Перевірив:

Викладач

Грень О.М.

Зміст:

Вступ…………………………………………………..

Розділ І. Фізико-географічна характеристика річки Західний Буг……………………………………………………...

1.1.Фізико-географічне районування басейну річки Західний Буг……………………………………………………..

1.2. Кліматичні умови. Загальні риси геологічної будови та гідрогеологічні умови………………………………..

Розділ 1.3. Притоки річки Західний Буг. Якість води осносновних річок річки Західний Буг……………..

1.4. Характеристика озер басейну р. Західний Буг...

Розділ ІІ. Оцінка антропогенного впливу на басейнову систему річки Західний Буг

2.1. Оцінка водокористування та якісного стану басейну річки Західний Буг…………………………………………..

2.2. Динаміка скидів неочищених та недостатньо очищених стічних вод у річку Західний Буг протягом 2006-2011…

2.3. Стан утилізації стічних вод в басейні ріки Західний Буг

2.4. Оцінка якості річкових вод басейну Західного Бугу на території України………………………………………

Розділ ІІІ. Конструктивно-географічні засади оптимізації природокористування басейнової системи річки Західний Буг

3.1. Оптимізаційні заходи в басейні річки Західний Буг на території Волинської області……………………………

Висновки…………………………………………………

Список використаної літератури………………………...

Додатки……………………………………………………

Вступ

21-ше століття період бурхливого розвитку промисловості, наукового прогресу, сьогодні ми можемо похвалитися тим, що живемо на найвищому поверсі багатоповерхівки і нам не потрібно спускатися до колодязя за водою, чи шукати дрова щоб розвести багаття і приготувати їжу, адже вода чарівним чином подається нам до квартир, навіть на найвищі поверхи, а для приготування їжі нам потрібно всього лише включити газову , або електричну плиту, ну і звичайно, сьогодні є безліч речей, які значно полекшують нам життя. Але нажаль не все так просто як здається, адже як ми всі привикли, в теперішньому світі за все потрібно платити , і нажаль ця плата не оцінюється в кількості банкнот чи валюті, вона значно дороща і вимірюється ціною нашого здоровя.

На цій практиці яку ми проходили в управлінні екології Львівської області, я вірішила дослідити екологічний стан річки Західни Буг, адже вода це надважливіший життєвий компонент з якого навіть сама людина складається на 90%, і саме тому дуже важливо сьогдні починати думати про якісний стан води і придатність її до пиття, після антропогенного вливу людини .

Мета роботи: проаналізувати гідро екологічну інформацію про якісний стан поверхневих вод в басейні річки Західний Буг, виявити основні джерела забруднення річки, вказати на можливі шляхи покращення гідро екологічної ситуації в басейні річки Західний Буг.

Завдання роботи полягає в тому, щоб дослідити динаміку забруднення річки Західний а також виявити шляхи покращення річкових вод і ознайомитися із дослідженнями інших держав, що допомагають досягнути допустимого рівня якості води у даній річці.

Для написання даного звіту мною було проаналізовано літературні джерела, наукові публікації, статистичні та картографічні матеріали,основну інформацію я отримала із сайту Західно-бузького басейнового управління , а також використовувала ресурси Інтернету.

Розділ і. Фізико-географічна характеристика річки Західний Буг

1. Фізико-географічне районування басейну річки Західний Буг

Річкою називають водний потік значних розмірів, який живиться атмосферними опадами з свого водозбору і має чітко виражене русло. Залежно від умов формування та режиму стоку води розрізняють річки рівнинні, гірські, болотні, карстові та озерні. Болотні річки протікають по болоту або мають у межах водозбору значні заболочені простори. Карстові річки живляться цілковито або значною мірою водою з підземних карстових горизонтів. Озерні річки – це річки, які витікають з озер або протікають через них. Сукупність водотоків та водоймищ у межах будь-якої території називають гідрографічною мережею; до неї зачисляють також озера, болота, канали й джерела. Мережа постійних водотоків утворює річкову мережу. Сукупність річок, що зливаються разом і виносять свої води загальним потоком, називають річковою системою. Початок річки, що відповідає місцю, починаючи з якого з'являється постійна течія води в руслі, називають витоком. Впадаючи в іншу річку, озеро або море, річка утворює гирло. Важливою кількісною характеристикою річкового басейну є порядок головної ріки та приток. Сьогодні відомо декілька систем кодування порядків водотоків [8]

Переважна більшість річок України відносяться до басейнів Чорного і Балтійського морів. Річки західної частини України відносяться до басейну балтійського моря. В Україні проходить головний європейський водозбір. Він розділяє басейни річок , що стікають у північні і південні моря. Лінія вододілу проходить через м. Львів, в межах якого починаються 7 малих річок: вода 3-х з них стікає у Західний Буг, що прямує до Балтійського моря.(фізична географія України

Західний Буг – ріка, яка протікає через три країни Європи: Україну, Білорусь і Польщу. Права притока Вісли, впадає у Загжинське водосховище, де є джерелом питної води для мешканців цього району. Довжина 772 км , площа басейну 73,5 тис.км². Бере початок на пн.. схилах Подільської височини біля села Верхобужа, Золочівського району Львівської області. У верхній течії перетинає заболочену рівнину Малого полісся, нижче м. Червонограда західну частину Волинської височини. Далі тече у північному напрямку вздовж державного кордону України та Польщі. У верхів’ї долина терасована та заболочена, є стариці. Річище звивисте (завширшки 8-15 м); на окремих ділянках каналізоване. У середній течії ширина долини досягає 3-4 км., заплава маловиразна. Ширина річища 40 м . Нижче долина Західного Бугу звужується до 1 -1,5 км , пересічна ширина річки 50-75м , на окремих ділянках досягає 100 м. і більше. Похил річки 0,3 м/км . У басейні Західного Бугу багато озер, зокрема Шацькі озера. Основні притоки: Білосток, Нарев, Луга, Неретва (праві), Полтва, Кам’янка, Рата (ліві). Протягом року спостерігаються три підняття рівня води весняний та літній за рахунок опадів, і зимовий під час відлиги. Максимальні витрати води 310 м³/с( біля м. Кам’янка-Бузька) Замерзає у 2-й половині грудня, скресає наприкінці березня . Тривалість льодоставу 120-140 днів. Льодовий режим не стійкий. Гідрологічні пости біля с. Стасова, м. Кам’янка-Бузька, м. Сокаля. На західному бузі споруджено Золочівське, Добротвірське і Сокальське водосховища. Дніпрово-Бузьким каналом Західний Буг сполучений із Прип^,ятю, системою каналів - з басейну Німану (див. дод. 3). [3]

Довжина річки Західний Буг на території України 404 км. По Західному

Бузі проходить державний кордон між Республікою Польща і Україною довжиною 220 км. Загальна площа басейну р. Західний Буг в межах України складає 11205 км2 (28,4% від загальної площі басейну), в тому числі по Волинській області – 4 619 км2, по Львівській області – 6 586 км2. Середньорічний поверхневий стік, який формується в межах України, становить 1317 млн. м3 Головні притоки р. Західний Буг в межах України, на яких проводиться моніторинг якості поверхневих вод, це р.р. Кам’янка, Рата, Солокія, Студянка, Луга, Гапа та Копаївка. Поверхневі води басейну для питного водопостачання не використовуються. Запаси та якість підземних вод дозволяють використовувати їх для забезпечення потреб населення у питній воді.

Згідно з фізико-географічним районуванням України територія Української частини басейну річки Західний Буг знаходиться у 2-х фізико-географічних зонах: лісостеповій і зоні мішаних лісів.

В лісостеповій зоні на території басейну Західного Бугу розрізняють такі фізико-географічні області та райони: Західно-Подільська географічна область, Мале Полісся, Розточчя і Опілля, Волинська височина.

Західно-Подільська географічна область. Фізико-географічний район Подільське горбогір’я- це своєрідний фізико-географічний район, що займає північну околицю Західно-Подільської фізико-географічної області. Саме тут між м. Золочевом і смт. Підкамінь починаються витоки Західного Бугу, і цей район дістав назву – Верхобузький.

Убік алювіально-зандрової рівнини Малого Полісся фізико-географічний район Подільське горбогір’я обривається високим уступом . Орографічно район є частиною головного вододілу між басейнами річок Прип’ять, Західний Буг і Дністер. Західний Буг перетинає вододіл, утворює наскрізні долини загального напрямку із північного заходу на південний схід.

Геоморфологічно цей район характеризується досить зрілими ерозійно-денудаційними формами. Річкові долини і балки, які розчленовують уступ і вододіл, вироблені в пухких піщаниках і піщанистих вапняках крейди. Вони характеризуються широкими днищами і пологими схилами. Горбисті останці відрізняються м’якими обрисами і невеликими відносними висотами (50-100м) . Складаються з мергелів, крейди і вапняків.

Абсолютні висоти досягають 350-400м, максимальна висота в межиріччі Західного Бугу – Сірету - 404м.

Високе зволоження і розчленування території сприяли поширенню сірих-лісових ґрунтів і розвитку лісової рослинності.

Фізико-географічна зона Мале Полісся є внутрішньою пониженою акумулятивно-денудаційною рівниною, з площею близько 8000 км². Максимальна абсолютна відмітка поверхні Малого Полісся становить 245 м. Висота урізу р. Західний Буг в межах області становить200-205 м.

Мале Полісся має розгалужену річкову мережу (0.5 км/км²). Значна мережа річкової мережі обумовлюється не лише значною кількістю опадів, алей наявністю водонепроникного шару глинистої кори вивітрювання крейдових порід і уповільненим стоком. Річки що дренують Мале Полісся (Західний Буг , Стир, Іква та Горинь), починаються на Подільському плато. Долини річок та їх притоки неглибокі, з пологими схилами і широкими днищами.

Буго-Стирський фізико-географічний район розташовується між річками Західний Буг на заході та Іквою на сході. Він займає найбільш підвищені вододільні простори Малого Полісся з висотами 150-250 м. плоску поверхню ускладнюють різноманітні підвищення з піщано-гривовими формами. У долинах річок і зниженнях залягають товщі торфу потужністю до 6 м. близько 50% площі Буго-Стирського району зайнято сосновими , сосново-дубовими та вільховими лісами. Тут близько до поверхні залягають крейдяні мергелі, які обумовлюють формування дерново-карбонатних ґрунтів.

Фізико-географічний район Грядове Побужжя за різноманітністю природних ознак різко відрізняється від типового Полісся . Основні відмінності зумовлюють широко поширені місцевості з лісовим покривом, на якому сформувалися сірі лісові ґрунти і опідзолені чорноземи під дубово-грабовими лісами. Оскільки такі місцевості займають більше половини території району, то це надає їм більше виражених ознак лісостепового ландшафту. Крім того в районі Грядового Побужжя досить поширені міжурядові заболочення місцевості з лучними, дерновими, чорноземно-лучними ґрунтами, а місця здер ново-підзолистими ґрунтами та великими торф’яниками. Місцевості такого типу займають понад 30% площі району і надають йому помітних ознак поліського ландшафту.

Таким чином, характерною ознакою ландшафтної структури району є чітке чергування лісових гряд з лісостеповим типом ландшафту і широкими міжгрядовими заболоченими долинами поліського типу.

Ратинський фізико-географічний район займає західну частину Малого Полісся. Його територія простягається із заходу на схід від українсько-польського кордону до долини Західного Бугу.

Близько 80% території району займають морено-зандрові і зандрові рівнини з дерново слабо підзоленими ґрунтами і долинні лучно-болотні місцевості . Характерними ознаками району є лісистість території (до 30% загальної площі) і значне поширення міжрічкових луків і заплавних боліт( понад 30% загальної площі).

Фізико-географічна область Розточчя і Опілля. Фізико-географічний район Розточчя є досить горбистою височиною, тут витікають у різні сторони притоки багатьох річок: до Дністра, течуть Верещиця і Добростанка, до Сяну - Шкло, Завадівка і Любачівка, до Захіного Бугу – Рата , Біла і Свиня. Отже лісовий район Розточчя утворює вододіл між басейном Дністра , Сяну і Західного Бугу.

Розточчя має асиметричну будову , його максимальні висоти 360-390 м. сконцентровані здовж північно-східного краю, у напрямку на південний захід поверхня Розточчя поступово знижується.

Фізико-географічна область Волинська височина піднята в середньому на 260 м. над рівнем моря з окремими підвищеннями ( Повчанські висоти , мізоцький кряж до 340-360м. над рівнем моря) у межах Львівської області поверхня цієї височини не перевищує 270 м. і утворює досить виразне пасмо, яке називають Сокальським. Долиною річки Західний Буг Сокальське пасмо поділяється майже на дві однакові частини: західну - Забузькою і східну - Тартаківську.

В межах Волинської височини глибина долин Західного Бугу сягає 30-40 м. схили - круті, в більшості випадків асиметричні. Чітко виражені 2-3 надзаплавні тераси.

Звертають на себе увагу долини невеликих річок, зокрема таких приток Західного Бугу як Луга і Свинорийка. Характерними ознаками їх будови є широкі днища з торф’яниками і широкі надзаплавні тераси. На річках бувають нетривалі весняні повені.

Надбузький фізико-географічний район – хвиляста рівнина що піднята на 240-250 м. над рівнем моря (максимальна 270) і розчленована пологими балками з широкими заболоченими днищами, терасовими долинами.

В зоні мішаних лісів (Українське Полісся)на території басейну Західного Бугу виділяють одну фізико-географічну область - Волинське Полісся, до якого входять такі фізико-географічні райони:

1. Турійський знаходиться на південному заході Волинського Полісся. Поверхня рівнини слабо хвиляста, розчленована долинами річок басейну Західного Бугу (верхів’я Наретви і Золотухи);

2. Ковальський розташований між річками Західний Буг і Стохід у західній частині Любомль - Столинської моренної смуги. Цей район характеризується розчленованим рельєфом. Тут багато карстових озер.

3. Верхньоприпятський простягається від Західного Бугу до річки Стир. Домінуючими місцевостями цього району є помірно і погано дереновані надзаплавно-терасові рівнини з постійно перезволоженими і заболоченими землями, вкриті сосновими і березовими лісами. У цьому районі і багато озер, зокрема тут знаходяться найбільші озера, такі як Світязь, Пульмо, Люцимер, Тур.