6.4.4. Буферна здатність ґрунтів стосовно важких металів.

Джерелом можливого “надкларкового” накопичення важких металів у ґрунтах слугують різноманітні техногенні викиди і скиди, внесення добрив, меліорантів, речовин хімічного захисту рослин тощо.

Теоретико-методологічні засади вивчення буферності ґрунту стосовно важких металів ще цілковито не розроблені, отож безліч питань залишається невирішеними і дискусійними.

Відомою є методика визначення буферності ґрунту стосовно важких металів, розроблена лабораторією родючості кислих і гідроморфних ґрунтів ННЦ “Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського” (Р. С. Трускавецький, 2003). Вона ґрунтується на теоретичних принципах буферності ґрунтів і передбачає необхідність виконання трьох важливих і пов’язаних між собою етапів робіт.

На першому етапі провадять лабораторно-аналітичні дослідження динаміки іммобілізації – мобілізації важких металів у досліджуваному ґрунті. На підставі даних цієї динаміки здійснюють побудову кривих буферності для кожного елемента окремо та провадять їхній аналіз.

Другий етап пов’язаний з встановленням реакції тест-рослин на поступове підвищення масової частки важких металів у ґрунтовому середовищі (мікролабораторний або ж вегетаційний дослід). Визначають дефіцитну, оптимальну і надмірну (токсичну) масову частку важких металів у ґрунтовому середовищі.

На третьому етапі, використовуючи результати першого і другого етапів, розробляють графічну модель діагностики і прогнозування зміни рухомих форм важких металів у досліджуваному ґрунті.

У таблиці 6.3 наведено зростаючі об’єми навантажень на ґрунт солей важких металів, які експериментально обґрунтовані і запропоновані для поетапного додавання та їхньої взаємодії з ґрунтом з метою одержання генетично притаманної цьому ґрунту кривої буферності стосовно важких металів. При цьому розчини солей Цезію, Кадмію, Купруму і Цинку готують у суміші, а Стронцію і Плюмбуму – окремо, оскільки вони несумісність з попередньою групою.

Таблиця 6.3

Величини послідовно зростаючих навантажень важких металів на ґрунти для визначення параметрів їхньої буферності (за Р. С. Трускавецьким, 2003)

Важкі метали	Атомна маса	ГДК*, мг/кг	Серія навантажень, мг/кг ґрунту
			1	2	3	4	5	6
Плюмбум (Pb)	207,19	32	0	30	60	120	240	480
Кадмій (Cd)	112,40	-	0	5	10	20	40	80
Купрум (Cu)	63,50	53	0	20	40	80	160	320
Цинк (Zn)	65,37	100	0	70	140	280	560	1120
Цезій (Cs)	55,10	20	0	20	40	80	160	320
Стронцій (Sr)	87,62	15	0	20	40	80	160	320
Манган (Mn)	54,94	1500	0	750	1500	2000	2500	3000

*ГДК ‒ існуючі гранично допустимі концентрації ВМ у ґрунтах (валові форми), мг/кг сухого ґрунту.

Зважаючи на агроекологічну небезпеку у більшості випадків надлишку у ґрунтах важких металів, перебіг процесів їхньої трансформації повинен здійснюватись у строго оптимальних і визначених природою параметрах. Діагностику та оптимізацію цих параметрів найефективніше як в екологічному, так і біопродукційному вимірах необхідно здійснювати за моделями буферності ґрунтів стосовно важких металів.