№31 Сутність і цілі економічної політики держави

Під економічною політикою розуміють взаємопов'язану систему довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначені державою, комплекс відповідних державних рішень та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки.

Сферою економічної політики є взаємодія економіки і політики.

Суб'єктами економічної політики виступають політична влада, різні політичні структури, недержавні союзи, об'єднання, система лобіювання.

Об'єктом економічної політики є економічна система в цілому або окремі її ланки.

Структура економічної політики:

Структурна , Фінансово-кредитна , Інвестиційна, Соціальна, Зовнішньоекономічна

Науково-технічна, Податкова, Бюджетна політика.

Призначення економічної політики держави - сприяти природному еволюційному економічному розвитку, запобігати зловживанням економічною владою з боку окремих осіб, груп, підприємств, а також кризовим явищам в економіці.

Залежно від конкретних обставин, цілі економічної політики можуть і повинні змінюватись, гнучко реагувати на фактичний стан економіки, її проблеми та протиріччя. Можна сформулювати кілька загальних бажаних цілей економічної політики в ринковій економічній системі:

• економічне зростання;

• ефективна зайнятість;

• стабільний рівень цін;

• зростання економічної ефективності;

• захист і підтримка принципів економічної свободи;

• соціальна безпека і стабільність.

№32Сучасна економічна політика України

Риси сучасного економічного становища України:

── величезна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств країнам близького і дальнього зарубіжжя;

── відставання сектора економіки, який виробляє цінності, від сектора економіки, який їх споживає;

──паливно-енергетична залежність від Росії;

── занадто сильний контроль економіки з боку українського уряду, що має ефект придушення того її сектора, що виробляє цінності;

── криміналізація стосунків між державним апаратом і бізнесом, розподілення між кланами найприбутковіших секторів економіки України;

── Україна занадто відірвана від світової економіки.

Основними завданнями української держави в галузі економіки є:

──реформування електроенергетичного сектора;

──надання людям економічної свободи;

──зміцнення інституційних структур національної економіки;

──стабілізація національної валюти;

──створення умов для подолання кризи виробництва і для підвищення його конкурентноспроможності;

──розвиток аграрного сектора економіки, перетворення землі в товар і набуття нею реальної вартості;

──утвердження відкритого типу економіки, забезпечення прозорості економічних процесів;

──входження України у світовий економічний простір;

── захист вітчизняного товаровиробник шляхом створення фінансового, кредитного та податкового механізмів, які стимулюють виробництво;

── створення української економіки як самодостатньої системи;

──перехід відносин між суб'єктами господарювання з бартерних принципів

на грошовий (товарно-грошовий);

──легалізація "тіньових" капіталів і виробництв, "тіньової" економіки і

відносин;

──інтенсифікація процесів приватизації, особливо в аграрному секторі;

──посилення боротьби з економічною злочинністю, корупцією;

──переведення економіки на ліберальні рейки.

Реалізація економічної політики в Україні передбачає використання таких методів впливу держави на економіку, як:

──регулювання і планування пропорцій;

──державні замовлення;

──цільові програми;

── політика доходів;

──вирівнювання економічних потенціалів і життєвих умов різних

регіонів.

№33 Сутність і специфіка соціальної політики

Соціальна політика - це діяльність держави та її інститутів, органів місцевого самоврядування, вітчизняних і зарубіжних підприємств, установ усіх форм власності, їх об'єднань і асоціацій, громадських і приватних фондів, громадських і релігійних організацій, громадян щодо розвитку й управління соціальною сферою, щодо збалансування розвитку суспільства, забезпечення стабільності державного правління, соціального захисту населення, створення сприятливих умов для існування індивідів і соціальних спільнот. Головною метою соціальної політики є подолання соціальної напруги, досягнення рівноваги, стабільності, цілісності, консолідації, злагоди й динамізму суспільства.

Завдання соціальної політики:

• забезпечення ефективного розвитку соціальної сфери, соціального простору життєдіяльності;

• здійснення заходів щодо задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб членів суспільства;

• регулювання процесів соціальної диференціації суспільством;

• підняття суспільного добробуту на рівень загальноприйнятих стандартів.

Рівні соціальної політики:

• загальнодержавний (врахування інтересів всього суспільства);

• регіональний (інтереси адміністративної одиниці);

• місцевий (інтереси міста, району, підприємства тощо);

• локальний (допомога і підтримка громадян, що постраждали від стихійного лиха).

№34 Основні напрями і особливості сучасної соціальної

Політики України

Здійснення економічних реформ при відсутності обгрунтованої економічної політики та розвиненої ринкової інфраструктури за умов руйнації економічних зв'язків призвело до кризового соціального стану суспільства. Розпад фінансової системи і гіперінфляція в першій половині 90-х pp. XX ст., відродження "тіньової" економіки породили такі украй негативні наслідки у соціальній сфері:

• зниження рівня життя значної частини населення;

• значну частку прихованого безробіття;

• різку поляризацію населення за рівнем доходу;

• майже повну ліквідацію відповідності між результатами й оплатою праці між секторами економіки і сферами економічної діяльності;

• посилення неформальних суспільно нерегульованих методів вирішення економічних і соціальних питань, розвиток корупції;

• формування маргінальних груп населення, готових до суспільно деструктивних дій.

Нерозв'язання соціальних проблем викликає негативні соціальні явища, які стримують і деформують розвиток суспільства, унеможливлюють повноцінну участь громадян у всіх сферах суспільного життя.

Сьогодні Україна стоїть перед необхідністю:

• відміни системи субсидованого житлового фонду та комунальних послуг і підвищення видатків на комунальні послуги;

• раціоналізації і спрощення існуючої системи пільг;

• зменшення видатків на розподіл і доставку допомоги з метою підвищення рентабельності системи;

• впровадження цільового спрямування витрат на допомогу тим, хто її найбільше потребує, зокрема на пільги для дітей та пенсіонерів з низьким рівнем доходів;

• реформи пенсійного забезпечення;

• переходу від державного фінансування охорони здоров'я до його здійснення переважно на страхових засадах;

• підвищення межі пенсійного віку;

• відміни вікових пільг;

• обмеження прав на пільги;

• ліквідації прихованого безробіття тощо.