Розвиток стат. Практики.
В 19ст. відбув. стрімкий розвиток розвиток стат. практики, проте цей процес почався дуже нерівномірно. Увсіх країна до поч. 19 ст. були відсутні спец. стат. установи, тільки у Швеції у 1748р. була створена табельна комісія. Це держ. установа, що організовувала статистику насел. в країні. осн. формою були переписи, які визнач. чисельність, склад і рух насел.
На рубежі 18-19 ст. було створене стат. бюро у Франції. Протягом 1 пол. 19 ст. стат. установи з’явилися практично у всіх країнах Європи. Вони входили до складу ін. відомств(міністерства внутр. справ, міністерства торгівлі, промисловості тощо)
Перша позавідомча (окрема) установа – центр. стат. комісія – була створена у 1841р. у Бельгії на вимогу Кетле. До кінця 19 ст. самост. стат.органи були створені практично у всіх країнах Європи.
Осн. част. статист. робіт виконувалася адміністративними органами, окремими сусп. і дослідницькими установами. Іноді збір і обробка даних викон. спец. особами(США, Англія), проте у країнах Європи для спост. викор. місц. адміністративно-поліцейський апарат. Створ. спец. стат. установ свідчило про високу оцінку знач. статистики і визнач. її справою держ. важливості.
Характер д-сті спец. стат. установ змінювався. спочатку в осн. це були оперативні розробки для обслуговування фін. і військових запитів уряду. надалі тематика робіт розширювались та викон. спец. організовані спост. У всіх країнах надзвичайно розвинулась статистики насел. (проводились заг. одномоменті переписи насел.). Поряд з переписами насел. стали проводитись переписи худоби і житла, переписи занять і професій, виникли промислові і с/г переписи, розширилася сфера практ. статистика.
Відбувся поступовий перехід від обліку окремих сфер соц.-екон. життя(насел., зовн. торгівлі) до екон. статистики, що охоплює всі сфери ек.
Застосовувалася і поточна реєстрація(станом на момент часу) – реєстрація народження, смерті, шлюбу, еміграції, імпорту, експорту, сімейні бюджети.
До кінця 19 ст. стат. облік проводився систематично. Істотно підвищилась якість стат. робіт, був накопичений значний стат. матеріал, видавалися численні щорічники та збірники, будувались динамічні ряди за осн. показниками. Значну роль в організації адмістративної статистики відіграли міжн. стат. конгреси, оргазовані за ініціативою Кетле (відбулося 10 сесій). у роботі конгресів брали участь як працівники адмін. статистики, так і діячі стат. науки. Міжн. конгреси сприяли широкому обміну досвіду і помітним підвищ. якості рівня стат. робіт. Завдяки їм відбулося:
злиття наукової і практ. статистики
значно поліпшився устрій та організація адмін.-стат. установ
проводив. обмін видань окремих держав, що сприяло пошир. стат. знань
з’явилися стат. щорічники
досягнуті величезні поліпшення в переписах насел.
досягнуті деякі успіхи в статистиці землеробства, промисловості і торгівлі.
завдяки конгресам виникли статистика судноплавства, залізниць, банків і кредитних установ.
У 1887р. в Римі був заснований Міжн. стат. і-тут. його завд. було сприяти успіхам практ. і наукової статистики. Він працює ще досі, проте його роль, на відміну від конгресів, є незначна.
Недоліки розвитку статистики 19ст. – не було досягнуто централізації і єдності провед. стат. робіт, не було централізованого к-цтва. Місц. спец. урядові стат. органи були слабкі, спец. стат. апарат був відсутній(стат.спост. виконув. адміністрація і поліція). у результаті якість стат.робіт знижувалася, дуже неточними були дані зі статистики промисловості і с/г. тільки у кін. 19 – на поч. 20 ст. дані були більш-менш точними.
Успіхи розвитку статистики:
знайдені і освоєєні всі осн. прийоми та методи, що викор. суч. сь. у зборі і обробці даних.
якщо у 17-18 ст. було відкрито багато теоретичних узагальнень, то у 19 ст. завдяки Кетле теорія і практика об’єлналися
істотно підвищився сусп. інтерес до статистики.
Вплив ідей Кетле на статистику в 2 пол. 19 ст.
Вплив ідей Кетле виходив за межі статистики. В Англії історик Генрі Бокль проводив свої дослідж., спираючись на статистику, відомий економіст і філософ Джон Стюарт Мілль(1806-1873рр) включив стат. методи як логічний і-мент до складу індуктивної логіки. В Італії криміналіст Чарльз Ламброзо(183501909рр) висунув теорію про вроджену злочинність. Вплив Кетле був дуже сильним на європейську статистичну думку, проте неоднозначним.
У Нім., батьківщині описової статистики, вчення Кетле спочатку зустріли недовірливо, а потім з’явилися послідовники – Адольф Вагнер, для якого статистика – це математизована індукція і надзвичайно практ. наука. Проте у Нім. були і антикетлінці – відомий психолог М.В.Дробиш(1802-1896рр) виходив з того, що в статистиці вивч. тільки прояви людської волі, вчинки людей, а мотиви поведінки є таємні і приховані, навіть від тих людей, що роблять ці вчинки і залиш. поза увагою статистики.
Гол. завд. статистики – не перераховувати к-сть злочинів, не зазаначати к-сть виробленої продукції, а давати відповідь – чому зроблено злочин, чому не виготовлено необхідної продукції?
За його вченням статистика повинна не описувати, а розкривати потенційні можливості.
Представником соц.-демографічного напряму був американець Річмонд Смітт(1854-1901рр), його праця «Статистика і соціологія» корист. великою популярністю.
Нім. вчений і представник описової статистики Гюстаф Рюмелін(1815-1883рр) вважав,що слово статистика має 2 зовсім різних знач. і відповідає 2-ом зовсім різним наукам:
статистика, як наука, вивч. кількісні методи, які застосовуються в будь-якій сфері людської д-сті
статистики, як державознавство або сусп. наука.
Статистики Франції також зазнали впливу ідей Кетле. П’єр Дюфо(1795-1877рр) вважав,що статистика повинна вивч. закони руху і розвитку суспільства. Олександр Моро Денонез(1778-1870рр) вважав статистику наукою про факти природні, соц., політ, виражені в числах. Він думав,що статистика тільки групує факти, які продукує політика і економіка.
Французький соціолог і держ. діяч Фредерік Ле Пле(1806-1882рр) вважав, що статистика – це точне спост. і опис соц. фактів, який мали здійснювати «соц. авторитети»(експерти). Основу суспільства повинна складати родина, а не людина.
Ле Пле заклав основи статистики сімейних бюджетів та розробив класиф. прибутків і витра. Ввів монограф. метод у соц.-екон. статистику, підкреслюючи,що глибина дослідж.досягається тим, що береться до уваги не всі явища, а тільки типові випадки. Ідеї Ле Пле сприяли формув. 2-ох освітніх шкіл бюджетної статтистики 19 ст.:
Бельгійська школа(приділаля осн. увагу пит. харчування і пошуку раціональних норм спожив.)
Німецька школа – займалися пошуками закономірностей у структурі бюджетів. представником був Єрнест Енгель(1821-1896рр), якому належить заслуга у визнач. од. спост. в бюджетній счтатистиці(родини є різні за розміром і складом, тому їхні бюджети непорівняльні). Він ввів універсальну од. 1 Кет і привласнив її новонародженому.Щорічно додається 0,1 Кет. до 25-літнього віку для чол. – це 3,5 Кет. Ця сист. зазнала значної критики, оскільки сист. спожив., яка припадає на 1 Кет у дитини і дорослого є непорівняльною.
Великим досягненням бюджетної статистики було формув. 2-ох осн. законів:1) із зростанням рівня доходів родини її витрати на харчування зростають абсолютно, але зменш. відносно – Закон Енгеля у 1857р.; 2) із зростанням доходів родини її витрати на житло зростають абсолютно, але зменш. відносно – закон Швабі (1868р)
Відкриття цих закономірностей зробило глибокий вплив на розвиток бюджетної статистики та статистики цін.
Розвиток статистичної методології
До кін. 19 ст. статистика поповнилась новими методологічними ідеями, зародилася теорії, усталеності, кореляції, регресії. Теорію усталеності започаткував Вільгельм Лексіс(1837-1914рр) – нім. статистик, економіст, прихильник застосув. матем. методів в ек. Його праці «Про теорію стабільності стат.рядів»(1879р), він висунув теорію усталеності та виявив проблему однорідності даних(актуальна і досі). Лексіс запропонував викор. метод найменших квадратів, щоб виключити варіацію даних, викликаних зовн. причинами, він передбачив відкриття відповідності між аналізом дисперсії і стат.зв’язку, що пізніше присвоїли Фішеру.
Лексіс вивів формули для визнач. дисперсії 3-ох видів: заг., внутрішньогрупової, міжгрупової, також визначив ранг кожної з них(ступені свободи). Вивів правило додавання дисперсій.
Послідовником Лексіса був В.І.Борткевич, що поширив теорію усталеності з відносних чисел на сер. розмір. Лексіс вніс багато нового у розробку методів демографії, створив граф. метод демографічного аналізу, щоодержав назву демограф. сітки Лексуса, ввів поняття умовного покоління та удосконалив побудову табл. смертності.
2 пол. 19 ст. – це поч. формув. кореляційного і регресійного аналізу. Чарльз Дарвін серед різних форм мінливості назвав кореляцію і регресію, «закон відповідності», «закон поширення». Двоюрідний брат Дарвіна – Френсіс Гальтом(1802-1911рр) довів, що розподіл похибок виміру підпорядкований нормальному розподілу. Теоретичні обгрунтування перевірив Пірсон.
У 19 ст. відбув. у статистиці переворот – Огюст Конт і його послідовник Д.С. Мілль розвинули теорі. соц. фізики, яка згодом стала соціологією у 1837р.
У 19 ст. остаточно визнач. осн. риси стат. методу: 1) масове спост.; 2) узагальнення даних; 3) аналіз.
В 19 ст. відкриття Гальтома, Пірсона і Лексіса одержали теоретичне узагальнення в концепції «стохастичної теорії статистики». праці вчених 19 ст. підготували значний розвиток їхнє обгрунтування і застосування.