Зарубіжна статистика 19 ст.
Статистична д-сть Кетле
Найважливішими підсумками розвитку статистики в 17-18 ст. було:
виявлення великого практ. та наукового знач. статистики
швидкий ріст оперативних обліково-статистичних робіт
нагромадження масових облікових даних.
Все це сприяло створ. теорії статистики. справжнім засновником теорії статистики є найвидатніший статистик 19 ст. Адольф кетле(1796-1874рр) – бельгієць, матем. за освітою, сформувався за впливом Лапласа, займався астрономією, фізикою,геодезією, член Бельгійської Академії наук, член-кореспондент Петербурзької академії наук(1874р). Кетле багато займався пит. стат. практики не тільки в Бельгії(там він очолював нац. статистику), але і в масштабах цілої Європи. Він був організотором міжн. стат. конгресів, що зіграло велику роль у розвитку теоретичної і практ. статистики. Кетле здійснив ряд стат. досліджень, зокрема на матеріалах карної статистики він вияв ряд закономірностей громадського життя.
У його роботах глибоко розглянуті багато пит. теорії статистики: необхідність статистики як знаряддя соц. пізнання; предмет; теоретичний зміст осн. методів статист.дослідж.
Найважливішою роботою Кетле є «Розрахунок ймовірних злочинів»(1829р), «Листи про теорію ймов.»(1830р), «Соц. фізика або досвід дослідж. про розвиток людських здібностей»(1836р), «Соц. сис. і закони, що нею керують»(1848р)
В своїх працях Кетле намагався зібрати і проаналізувати якнайбільше фактів з різних областей людського життя і діяльності, що пояснюють його погляди на природу людини. Він прагнув виробити методи для відкриття і визнач. законів громадського життя. З одного боку він був засновником науки про суспільства, з ін. боку методологом – справжнім засновником теорії статистики. Людина як об’єкт дослідж. за Кетле характеризується фіз. та моральними особливостям, які уже досліджувалися статистиками раніше (народжуваність, смертність, одружуваність) так вперше включених до наукового дослідж.(дані про фіз. стан людей. матеріали карної статистики, які відображають моральний стан суспільства). Статистичний аналіз цих даних привели Кетле до відкриття. Він виявив високостійкі правильності, не тільки у фіз. вл. людей, але і у їхніх соц. стосунках і поведінці. Кетле встановив факт існув. соц.законів, настільки ж суворих і об’єктивних, як закони природи.
Кетле в своїх роботах викор. тільки фактичний матеріал. Розкрив статистичний характер закономірностей громадського життя, що чітко виявляються лише у масі явищ. Його роботи показали знач. статистики як могутнього знаряддя соц. пізнання.
Теорія статистики в трактуванні Кетле
Кетле вважають родоначальником стат. науки. Усвоїх працях він об’єднав 2 напрями розвитку статистики – ДВ і ПА. разом із представниками описової школи він визнач. статистику як науку, що вивч. державу.
За Кетле статистика – це наука, що вивч. державу в певну епоху, вона збирає ел., пов’язані з життям цієї держави, намагається зробити їх порівняннями і комбінує їх, щоб пізнати усе те, що вони можуть нам відкрити(«соц. фізики» з праці), Кетле вклав у це означ. значно білье, ніж представники описової школи. Віе стверджував, що статистика є наукою про суспільство – соц. фізока. Вона вивч. життя «соц. тіла». Кетле у розвитку теорії статистики виступив як новатор, хоча він не залишив послідовного і систематичного викладу теорії статистики. але поставив і вирішив осн. проблеми ста. науки, зокрема:
дав заг. визнач. предмету статистики
розкрив характер і завд. стат. пізнання
встановив принципову суть методів статистики та окреслив шлях їх застосув.
Кетле довів у своїх дослідж. наявність стійких закономірностей, що властиві соц. явищем. Одиничні випадки, що безладно варіюють, з’єднуючись у сукуп., виявляли закономірності і це проявлялося навіть у таких явищах, які пов’язані виключно з воею людини(самогубство,злочин, вступ у шлюб). Для пояснення причин формув. тих чи ін. закономірностей Кетле висунув вчення про «Постійні»(заг.) і «патрубаційні»(індив., що діють нерівномірно і у різних напрямах) причини, під впливом яких склад. явище, спільну дію причин обох категорій він вважав найважливішою рисою предмету стат. пізнання. Вчення Кетле про заг. та індив. причини пов’язане з наступними припущеннями про характер предмета.