Коротка історична відомість
Найдавніша доба в історії міста
Місцевість, у якій виник Київ, з прадавніх часів була привабливою для оселення людей. Археологи дослідили стоянки стародавніх мисливців, серед яких найбільш відома Кирилівська.
Згодом, завдяки унікальному географічному положенню, територія Києва стала місцем поселень різних племен та значним торговельним центром.
У межиріччі Дніпра та Либіді досліджені залишки поселень та городищ мало не всіх археологічних культур, відомих у Середньому Подніпров'ї. Втім справжніми засновниками Києва були слов'янські племена, що входили до об'єднання полян. Загальновідома легенда (про заснування Києва полянським князем Києм та його братами) записана у недатованій частині літопису.
Більшість науковців датують цю подію кінцем V – початком VI ст. Власне, мова йде про заснування укріпленої резиденції князя (залишки "городища Кия" археологи досліджували на північному мисі Старокиївської гори). Проте існує не менш обґрунтоване припущення, що Київ як адміністративний центр Подніпров'я виник одночасно з Руською державою на межі VIII-IX ст.
Київ – столиця Руської держави
У першій третині IX ст. місто деякий час сплачувало данину Хозарському каганату, але невдовзі звільнилося за допомогою варязької дружини, очолюваної князями Аскольдом і Діром. Відтоді Київ стає місцем, куди з усієї Русі збиралися купецькі флотилії та військові загони, спрямовані на Візантію. Великого міжнародного розголосу набув вже перший напад князя Аскольда на Константинополь у 860 р. Близько 882 р. Київ підступно захопив новгородський князь Олег. Він вперше об'єднав північну та південну Русь в єдиній державі і проголосив Київ її столицею – "матір'ю городів руських". Місто на той час складалося з двох окремих частин – Гори з князівськими та боярськими дворами та Подолу, що був торговельно-ремісничим осередком міста. Міську структуру доповнювала київська околиця з селами, позаміськими дворами можновладців, сільськогосподарськими угіддями городян. Населення Києва від початку було строкатим як за етнічним складом, так і за віросповіданням. До кінця X ст. більшість киян вклонялися слов'янським богам Перуну та Велесу. Але вже у IX ст. тут існувала християнська громада, з X ст. відома іудейська, пізніше – вірменська, німецька тощо. Хрещення Русі князем Володимиром у 988 р. набуло значення епохального суспільного і державного акту. Київ стає столицею однієї з найбільших християнських держав Європи, центром руської митрополії. Побудова мурованої Десятинної церкви (990-996 рр.) започаткувала розвиток давньоруського монументального мистецтва.
Найбільшого розквіту давній Київ досяг під час князювання Ярослава Мудрого (1019-54 рр.) та його синів.
Ярослав споруджує грандіозну систему міських укріплень з парадними Золотими воротами та величний Софійський собор, уславлений своїми мозаїками та фресками.
Починають стрімко розвиватися література, різні види мистецтв та ремесел. У місті та навколо нього виникають численні монастирі, серед яких особливого релігійного та культурного значення набуває Печерський – один з перших осередків літописання.
У давньоруський період десятки монахів уславилися святістю (серед них свв. Антоній, Феодосій, Агапіт, Аліпій, Нестор-Літописець, Ілля Муромець та ін.), із стін монастиря вийшло більше 50 архієреїв. Впродовж XI-XIII ст. Київ стає одним з найбільших міст середньовічної Європи. Його територія сягає 400 га, а населення – 35-50 тисяч чоловік.
В той же час місто постійно потерпає від наскоків кочовиків – спочатку печенігів, а пізніше половців.
Після смерті Володимира Мономаха посилилися чвари між удільними князями, і столичний статус Києва протягом XII ст. поступово зводиться до номінального. Місто двічі піддається спустошенню руськими князями: у 1169 р. військом Андрія Боголюбського, у 1203 р. – Рюрика Ростиславича. Одним з найдраматичніших днів в історії міста стало 6 грудня 1240 р., коли монгольська орда хана Батия штурмом здобула місто і майже повністю зруйнувала його. Після цього Київ надовго втратив своє значення. Занепад економічного та політичного життя Києва підсилило перенесення у 1299 р. на Північний Схід Русі резиденції руських митрополитів (які, однак, зберігали титул Київських).
Київ за часів литовсько-польського панування
Відроджуватися місто почало тільки у 1360-ті роки, коли потрапило під владу Великого князівства Литовського. Київ стає столицею удільних князів з роду Гедиміна, які здійснюють великі відбудовчі роботи, закладають дерев'яний замок. Деякий час у Києві карбують власну монету. У 1471 р. Київське князівство було скасоване і перетворене на воєводство. Руйнівні напади татарських орд у 1416 та 1482 рр. стали на перешкоді нормальному розвитку міста. Проте вже у 1499 р. київські міщани отримують самоврядування за магдебурзьким правом, а впродовж першої половини XVI ст. відбудовуються київські монастирі та Печерське містечко навколо Успенського монастиря, якому згодом було дароване найменування і привілеї лаври.
Внаслідок Люблінської унії в 1569 р. Київ увійшов до складу Польського королівства і набув економічного зросту.
В 1648 р. чисельність населення міста сягала 15 тис чол. Проте утиски з боку польської знаті призвели до ряду козацьких повстань наприкінці XVI ст. В ході національно-визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького значно скоротилося міське населення. В 1654 р. внаслідок Переяславської угоди Київ був приєднаний до Московського царства. Місто зайняли війська московського царя. Почався період затишшя.
Київ у складі Російської імперії
В 1797 р. Київ став столицею губернії Російської імперії, і почав своє відродження. У промисловості міста провідне місце посідали державні мануфактурні підприємства. Паралельно розвивалась й транспортна мережа. В той період місто поділялося на окремі чотири частини: Печерськ, Верхнє місто, Поділ та Плоску слободу.
В 1834 р. керівництво Києвом перейшло до Міської думи. Місто швидко забудовувалося, що привело до об’єднання Печерська, Верхнього міста та Подолу. Збудували новий великий район, котрий так і назвали – Нова Забудова.
В 1840-их рр. населення сягнуло 50 тис чол. Адміністративний центр поступово перемістився з Печерська на Хрещатик.
Київ радянський
В 1917-20 рр. місто пережило події революції та громадянської війни. Багато разів змінювалась влада: Київ був столицею УНР, Української Держави Скоропадського, радянської України. В червні 1920 р. в Києві утвердились більшовики. Столицю Української республіки перенесли до Харкова. В 1934 р. столицею УРСР знову стає Київ.
Голодомор 1932-33 рр. мав своє відлуння і в Києві: сюди втікали від голодної смерті селяни. Значних втрат зазнали кияни і від сталінських репресій 30-их рр.: багато горожан було закатовано за надуманими звинуваченнями та без них, вічною пам‘яткою цих подій є меморіал у Биківні на околицях міста.
В ході Другої світової війни місто також зазнало величезних людських та матеріальних втрат: практично повністю було зруйновано його центральну частину, понад 100 тис. мирних жителів та військовополонених було розстріляно у Бабиному Яру, а битва за Київ у 1943 р. взагалі увійшла до найтрагічніших сторінок військового літопису.
Неймовірних зусиль і трудової звитяги потребувала і повоєнна відбудова Києва. В кінці 40-их рр. підприємства столиці радянської України вийшли на довоєнний рівень промислового виробництва. У 50-их рр. завершилася відбудова Хрещатика, у 1960 р. було відкрито першу лінію київського метрополітену, почалося масове житлове будівництво, а Київ знову набув рис красивого та ошатного міста. В 1956 р. чисельність населення досягла 1 млн жит. Сталися деякі послаблення і в політичному режимові: на хвилі «хрущовської відлиги» почали з‘являтися молоді талановиті митці, громадські діячі, учені (В.Симоненко, І.Драч, Л.Танюк, А.Горська, І.Миколайчук). Втім після нетривалої лібералізації режиму у 70-х рр. настав час брежнєвського застою та «закручування гайок», що врешті-решт призвело до остаточної деградації існуючої системи та її руйнації.
Київ – столиця України
Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Київ набув нового статусу – столиці великої європейської держави.
Перші роки незалежності Україна переживала важку економічну кризу, не оминули ці процеси і Київ: значна частина підприємств міста зупинила свою роботу, а люди втратили засоби до існування. Втім поволі столиця разом із усією державою почали виходити із кризи і Київ став на шлях динамічного розвитку. Ознакою покращення економічного стану стало оновлення міста: з кінця 90-их рр. Київ переживає будівельний бум, на вулицях міста багато дорогих автівок та магазинів престижних марок. Сьогодні найбільш динамічними галузями промисловості Києва є харчова, поліграфічна, будівельна галузі, машинобудування. Є в Києві і промислові гіганти, відомі далеко за межами України, перший серед них, безумовно, завод «Антонов».
Ознакою зростаючого авторитету Києва та ролі України на міжнародній арені стало проведення важливих економічних, культурних і громадських форумів, серед яких Євробачення (2005 р.), спортивні чемпіонати з різних видів спорту та, безумовно, ЄВРО-2012, фінал якого проходитиме у столиці України.