Глава 3.Совершениствование системи управління

>ЗАКЛЮЧЕНИЕ

СПИСОКИСПОЛЬЗОВАННЫХИСТОЧНИКОВ

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Дослідники японської економіки, зокрема і з відомих там фахівців із японському менеджменту ВільямОучи, вважають, що успіхи японської економіки переважно стали наслідком оформлення і функціонування специфічної японської системи управління. Актуальність обраної теми ось у чому. При уважному і ретельному вивченні японського менеджменту виявилося, що японська систему управління – це синтез традиційних, етнокультурних японських традицій і імпортованих ідей, а частина з раціоналізаторських японських методів управління є адаптовані до японської системі ідеї із старих підручників із менеджменту. У зв'язку з цим вивчення японської моделі управління, основних її принципів, її коренів і витоків, представляє певний інтерес на дослідження, і є актуальним з погляду спроби впровадження чи адаптаціями деяких основних принципів японської системи, в управлінську систему російських підприємств.

Японський менеджмент порівняно недавно привернув до собі увагу вітчизняних дослідників. Причина, можливо, у тому, що ефективність, настільки очевидна японцям, зовсім на відразу стало очевидним інших країнах. Вважалося, що систему управління виробництвом і які персоналом панівна у Японії, архаїчна. Зарубіжні спеціалісти у сфері управління, займалися японським менеджментом до Другий Світовий війни, висловлювали у тому, що в міру розвитку традиційні методи зникнуть, однак цього цього не сталося, й у періодичної преси та монографіях 60-70 років став з'являтися термін «>нихотекикейей» - «управління зяпонски» чи «японський стиль управління».

З наукової погляду, проте треба сказати, що комплексних робіт загального характеру, що охоплюють всього спектра питань японського менеджменту негаразд і багато. Особливо мало робіт присвячених питанням, пов'язані з традиційними іетнокультурними корінням японської системи управління, та проблем, хто має відношення до такої соціальної групи як менеджери. У багатьох робіт дослідники зупиняються на характеристиці однієї чи кількох принципів японської системи управління, як-от довічний оренду, групове прийняття рішень чи контроль якості.

Мета цієї роботи – вивчити японську модель управління виявити її «плюси» і «мінуси».

Об'єктом вивчення у цій роботі є досвід японських корпорацій під управлінням.

Предметом дослідження є систему управління, затверджена Японії.

Завдання:

1) розглянути філософію японського управління;

2) виявити традиційні коріння японського управління;

3) зробити аналіз японської системи управління трудовими ресурсами;

4) розглянути принципи японського управління персоналом.

Ця робота складається з запровадження, трьох глав, ув'язнення й списку літератури.

Глава 1.Теоретические аспекти японської моделі

УПРАВЛІННЯПЕРСОНАЛОМ

>1.1Философия японського управління

Сучасні методи управління склалися у Японії за умов повоєнної розрухи, яка поставила перед керівниками завдання відновлення соціальної, політичної та економічної життя. Під упливом американській окупаційній адміністрації майбутні японські менеджери ознайомилися з американської ідеологією і методами управління бізнесом. Саме на цей період лідери японського бізнесу почали осягати соціальну відповідальність наслідки своєї діяльності.

Керівники японських підприємств здійснювали свої завдання, спочатку застосовуючи традиційні методи управління до нових умов, та був з допомогою засвоєних ними теорії та методів американського управління. Вони намагалися як творчо застосувати передвоєнний досвід до нових умов, а й витягти корисні уроки, сприйняти нові й в такий спосіб знайти новий, японський шлях розвитку.

Через війну основні риси японської системи управління визначає ряд концепцій, відсутніх ув американській моделі. Найважливішими є система довічного наймання та процес колективного прийняття рішень.

Японське суспільство загалом однорідне і пронизане духом колективізму. Японці завжди мислять від імені груп. Особистість усвідомлює себе раніше насамперед як члена групи, а свою індивідуальність - як індивідуальність частини цілого. Керівний принцип японського менеджменту перебуває у злагоді із дослідженнями Еге. Майо, який довів, робота є групова діяльність. [1]

Питання, які риси людини виявляться досить міцними того на на них можна було обпертися за умов швидкої зміни громадської з психології та етичних цінностей, для Японії, як та інших країн, залишається досі відкритим. Чимало дослідників вважають, що й удавані найсучаснішими особливості мислення та відчування особи і громадських груп є породженням минулих епох і з плином розвитку суспільства зникнуть. Зміна методів управління у Японії сьогодні характеризується зростанням свободи вибору концепцій до створення оптимальних систем, але традиційні методи управління не забуваються. Прагнення змін, заснований на повагу до національним духовних цінностей, яскраво продемонстровано наступного висловлюванні однієї з найвизначніших підприємців Японії З. Хонди:

«Той, хто є керівником організації, повинен передусім зробити своє управління всебічно обгрунтованим. Це означає, що він має чудово розуміти мети діяльності своєї партії, обгрунтовувати її політику й створювати плани з досягненню поставлених завдань в такий спосіб, що його підлеглі працювали з усвідомленням власної гідності й одержували від роботи задоволення. А, щоб створити такий спосіб мислення, який би підштовхував підлеглих до досягнення поставленої мети за будь-яких умов, лідер повинен мати теоретично сильної посухи й практично застосовувану концепцією».

Інший важливої особливістю японського менеджменту є концепція безперервного навчання. Кожна молода людина шляхом безперервного навчання поліпшити виконання своєї роботи. Це спричиняє саморозвитку, а досягнуті результати приносять моральний прибуток. З іншого боку, метою навчання підготовка до відповідальнішої роботи і підвищення на службі. Але, на відміну західного підходи до управлінню, японці надають особливе значення боргу у "вдосконаленні майстерності без очікування будь-якої матеріальної користі. Японці переконані, що поліпшення майстерності саме собою може приносити людині величезне задоволення.

Наведені вище уявлення важливу роль відігравали на підготовку змін - у японської стратегії управління і стилі керівництва, і навіть для структурної перебудови окремих підприємств та його економічної системи загалом. Стрижнем нових концепцій стало визнання соціальної відповідальності, лежачої науправляющих.[2]

У 1947 року підприємець, одного з засновників компанії «Panasonic» І.Мацусита засновує творчу лабораторію «>Дойкай» на дослідження нових управлінські рішення. У однією з перших праць цієї лабораторії панМацусита зазначає:

«Кожна компанія, незалежно від неї розмірів, повинен мати певні цілі, які від одержання прибутку, мети, які виправдовують її існування. Вона повинна мати свій власний покликання у світі. Якщо керівник має розумінням цієї місії, він довести до свідомості службовців, чого хоче мати компанія, вказати її ідеали. І його підлеглі усвідомлюють, що працює як за їжу, вони матимуть стимул до більш напруженої спільну роботу задля досягнення спільної мети».

Висновок: в такий спосіб, сучасна японська управління набуло дух відкритості, який дозволив підпорядкувати технологічне розвиток рішенню висунутих самої життям проблем. Японську систему управління можна як синтез імпортованих ідей культурних традицій. Тому, аби зрозуміти природу сучасної управлінської думки Японії, необхідно торкнутися деяких чорт традиційної культури цієї країни й розглянути традиційні коріння японської моделіуправления.[3]