4. Правове положення векселя в національному законодавстві України, його особливості.

Однією з головних передумов і ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного суб’єкта окремо є своєчасна і повна сплата поставленої продукції, виконаних послуг, інших боргових зобов’язань. Тому у всіх країнах багато уваги надається організації грошових розрахунків, створюються різні розрахунково – платіжні системи.

Жодний з інструментів сучасного фінансового ринку, крім, звичайно, грошей, у всіх численних проявах їхніх економічних функцій, не може зрівнятися по своїй історії і значенню векселем. Саме розвиток вексельного обертання призів до безготівкових грошових розрахунків: витисненню з грошового обігу металів – золота і срібла, зміні еквівалентів мінового обороту паперовими символами.

Саме вексель, як боргове зобов’язання, став основою створення інших видів платежів і розрахунків – банкнот, чеків, акредитивів. На базі векселя набули розвитку різноманітні інструменти ринку цінних паперів – акцій, облігацій, депозитні сертифікати та їх похідні.

Вексель виник в наслідок історичного процесу вдосконалення товарно – грошових відносин (і розвитку ринку до такого рівня, коли торгівельні угоди потребували продаж товару виробником за певну ціну, але з відстрочкою платежу. У таких умовах покупець давав за товар боргове зобов’язання. Сукупність таких відносин згодом стала називатися векселем) Вексель (нім. Wechsel – зміна, обмін, розмін).

Перші векселі виникли ще в XII ст. в Європі. Вже в XIV ст. італійські купці придумали простіший спосіб обмежити втрати від фальшивих монет: вони зберігали реальні гроші у міняльних лавках, а в замін отримували векселі. Такі векселі стали обмінювати на банкноти що використовувались у торгівельних взаєморозрахунках. Звідси виникає система безготівкових розрахунків. Зокрема, у Німеччині безготівковий оборот з’явився у м. Гамбурзі ще у 1619р., коли було створено “Гамбургер - банк”.

Перший вексельний статут у Росії було складено у 1729р. Масово стали виникати і активно діяти товариства взаємного кредиту та постала система банків. Херсонський земельний банк (1864р.), Харківський акціонер земельний банк (1871р.). Вексельний обіг став провідною формою функціонування комерційного кредиту. В 1901р. вексельний обіг становив 54% всього товарообігу ринкових відносин у Росії; в 1908р. – 58%, а в 1913р. досяг 71% товарообігу загальною вартістю 13,25 млн. рублів. (А.В. Демківський “Сучасний вексельний обіг” 1996р., Київ “Знання”)

У 1917р. векселі разом з іншими видами цінних паперів було проголошено атрибутами капіталізму і ліквідовано. Однак формування ринкової економіки в роки НЕП (1922 – 1927р.р.) покликало до життя і вексельний обіг, який функціонував аж до 1930р. і був ліквідований одночасно із скасуванням кредиту.

У міжнародних економічних відносинах, комерційній і банківській практиці країн з розвиненою економікою вексельний обіг застосовувався широко. Це призвело до процесу уніфікації міжнародного і національного вексельного законодавства, як це відбувалося двома шляхами:

• по – перше, розвитком і поширенням англійського вексельного законодавства, яким традиційно користувалася Великобританія, США, Канада та інші. Алжир, Сірія їх національне вексельне (та чекове) законодавство базується на англійському законі 1982р – “ Bill of Exchange Act”;

• по – друге, формуванням міжнародного законодавства.

7 червня 1930р. в Женеві було прийнято 3 вексельні конвенції: 1) конвенція, що встановлювала однаковий закон про переказний та простий вексель (“Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі”); 2) конвенція про врегулювання деяких колізій законів про переказі векселі та прості векселі; 3) конвенція про черговий збір стосовно переказних векселів та простих векселів.

Міжнародне співробітництво у сфері розвитку вексельного законодавства координується Комісією ООН з прав міжнародної торгівлі. Багато країн у різні роки приєднались до цієї конвенції: Австрія, Бельгія, Бразилія, Греція, Італія, Данія, Люксембург, Франція, Германія, Швейцарія, Швеція, Японія, Норвегія та інші.

Потреба підтримувати нормальні міжнародні економічні стосунки змусили СРСР вдатися до використання векселів. 7 серпня 1937р. Постановою ВЦВК і РНК СРСР було прийнято “ Положення про переказний і простий вексель”, яке врахувало основоположні засади Женевської вексельної конвенції. 19 червня 1990р. постановою Ради Міністрів СРСР № 590 “Положення про цінні папери” векселі були “реабілітовані”.

Поштовхом до поновлення вексельного обігу в Україні була Постанова ВР України “ Про застосування векселів у господарському обороті України” від 17.06.1992р. та Постанова КМУ та НБУ від 10.09.1992р.№ 528 “Про застосування векселів у господарському обороті України”, яка фактично підтвердила всі ці вільно – правові відносини, що виникають у зв’язку з використанням векселів і регулюються Положенням від 1937р.

Це свідчить, що вексель є найбільш формалізованим видом цінних паперів, що знайшло відображення у міжнародному і національному законодавстві.

В Україні було впроваджено ряд нормативних документів по відновленню комерційного кредиту. До нормативних активів, що регулюють вексельний обіг в Україні можна віднести Закон України “ Про підприємства в Україні” від 27.03.1991р. № 887 –XII. ст.24 п.4, 5. : Підприємства самостійно встановлюють черговість і напрями списання коштів з власних рахунків, яке здійснюється установами банків за дорученням таких підприємств. Розрахунки підприємств за своїми зобов’язаннями проводяться через установи банків у порядку, встановленому НБУ. Підприємство може поставляти продукцію, виконувати роботу, надавати послуги в кредит зі сплатою покупцями (споживачами) процентів за користування цим кредитом. Для оформлення таких угод воно може застосувати в господарському обороті векселі.

До нормативних актів, регулюючих вексельний обіг відноситься Закон України “ Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1992р. № 1201 – XII: вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму власнику векселя.

Відповідно ст..3. Закону України “ Про цінні папери і фондову біржу” від 18.07.1992р. № 1202 - XII вексель належить до цінних паперів.

• Тобто на шляху відновлення комерційного кредиту і вексельного обігу в Україні впроваджено ряд нормативних і інструктивних документів, що регулювали порядок видачі, обліку і пред’явлення до оплати векселів.

Українське законодавство з одного боку, наблизило до загальновизнаних правил і норм вексельного обігу, а з іншого обмежувало коло векселедавців юридичними особами і встановило особливу відмінну форму векселів, що не визнана міжнародним законодавством.

Втрата традицій використання вексельного обігу стало в Україні головною перешкодою у запровадженні повноцінного функціонування векселів. Відповідно ст.. 1. Конвенції про Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (УВЗ), країни, що приєднуються до цієї Конвенції повинні ввести в дію закон своєю мовою (або мовою одного з його оригінальних текстів).

6 липня 1999р. прийняті три Закони України:

- “Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930р.

- “Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930р. про врегулювання колізій законів про переказні векселі та прості векселі” №827

- “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р. про черговий збір стосовно переказних векселів і простих векселів” № 828

Згідно з повідомленням секретаря ООН названі Женевські Конвенції 1930р. набрали чинності для України 6 січня 2000р.

Вексель — безумовне грошове зобов'язання, за яким одна особа зобов'язана сплатити іншій визна­чену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством про вексе­льний обіг;

Векселедавець — особа, яка видала вексель. Векселедержатель — особа, яка володіє векселем на підставі чинного законодавства (уразі правонаступництва, як розпорядник майна, викупу з конкурс­ної маси тощо).

Дисконт — різниця між повною (номінальною) сумою векселя та сумою, що сплачена при придбанні векселя, за умови, що остання сума менше повної (номінальної);

Доміциляція — призначення за векселем особливо­го місця платежу, відмінного від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, шля­хом проставлення доміциляційної формули. При складанні векселя векселедавець може зазначити не тільки особливе місце платежу, але й особу, яка оплатить вексель у місці доміциляції. Якщо така особа не зазначена, то це означає, що її може визна­чити трасат при акцепті. Якщо він цього не зробить, то вважається, що акцептант сам виконає платіж у місці доміциляції.

Індосамент — спеціальний надпис на векселі, за яким векселедержатель передає всі або тільки певні права тому, хто придбаває вексель. Індосамент має бути безу­мовним. Частковий індосамент недійсний. Індоса­мент буває передаточним, передорученим і застав­ним, кожний з яких у свою чергу може бути іменним, бланковим і на пред'явника. Індосант — векселедержатель, який передав век­сель за індосаментом. Індосат - векселедержатель, який одержав век­сель за індосаментом. Індосація — передавання векселя іншій особі за індосаментом;

Іменний індосамент — індосамент, за яким векселедержатель передає всі або тільки певні права придбавачу векселя та в якому зазначається особа, якій або наказу якої має бути здійснений платіж. Повний індосамент — іменний передаточний індо­самент. Вексель з повним індосаментом підлягає оплаті наказу особи, на ім'я якої виконаний індоса­мент, і може бути переданий у подальшому лише за індосаментом цієї особи. Індосамент на пред'явника — передаточний індосамент із зазначенням невизначеної особи-пред'явника. Має силу бланкового індосаменту. Передоручений індосамент — індосамент, за яким вексель не переходить у власність іншої особи. За передорученим індосаментом індосату передаються певні права від власного імені і за дорученням індо­санта на здійснення визначених власником векселя юридичних дій, потрібних для охорони прав остан­нього. Заставний індосамент — індосамент, за яким век­сель не переходить у власність і знаходиться у вексе­ледержателя за заставним правом. При заставному індосаменті векселедержатель має право передавати вексель іншій особі тільки в порядку передоручення. В текст заставного індосаменту включається засте­реження «Валюта в заставу» або інше рівнозначне, що має на меті заставу.

Бланковий індосамент — індосамент без зазначен­ня визначеної особи, за яким векселедержатель пе­редає всі права придбавачу векселя. Бланковий індо­самент може складатися лише з підпису векселедержателя. Вексель, який підлягає оплаті наказу з проставленим бланковим індосаментом, підлягає оплаті пред'явнику і може бути переданий у подаль­шому шляхом простого передавання самого векселя до того часу, доки не буде вчинений повний індоса­мент. Векселедержатель може перетворити бланковий індосамент у повний, виконавши над підписом блан­кового індосанта вказівку на визначену особу. Щоб бути дійсним, бланковий індосамент має бути вчинений на звороті векселя.

Безоборотний індосамент — передаточний індоса­мент, за яким індосант знімає з себе будь-яку відпо­відальність за векселем. Включає в себе застережен­ня «Без обороту на мене», «Без відповідальності» або інше рівнозначне застереження.

Безперервність ряду індосаментів — полягає у тому, що через послідовний ряд індосаментів кожний ін­досат одержав вексель за іменним індосаментом на власне ім'я, бланковим або індосаментом на пред'яв­ника.

Іменний вексель — вексель без права його індосації першим векселедержателем іншій особі. При цьому в текст векселя векселедавець включає вказівку «не наказу», «без права передавання» або інше рівно­значне. Однак іменний вексель може бути переданий у порядку і з наслідками звичайної цесії.

Номінальна сума векселя — сума, яка підлягає сплаті за векселем, без урахування обумовлених у тексті векселя відсотків. Повна сума векселя — сума, яка підлягає сплаті за векселем, з урахуванням обумовлених в тексті вексе­ля відсотків.

Простий вексель — вексель, виданий у формі безумовного зобов'язання здійснити платіж.

Переказний вексель — вексель, виданий у формі безумовної пропозиції (наказу) здійснити платіж. Тратта — переказний вексель відносно трасата (акцептанта). Використовується як синонім пере­казного векселя.

Трасант — векселедавець переказного векселя. Трасат — особа, яка зазначена як платник за переказним векселем. Ремітент — перший векселедержатель переказно­го векселя; особа, на користь якої виданий переказний вексель. Трасування — видача переказного векселя на тра­сата;

Врахування векселя — кредитна операція, що по­лягає у придбанні векселя виключно банком до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом. Інкасування (інкасація) — здійснення банком за дорученням комітента (векселедержателя) операцій з векселями та супровідними комерційними доку­ментами на підставі одержаних від комітента інстру­кцій з метою:

1) одержання платежу та/або акцепту або

2) передавання векселів та комерційних докумен­тів проти платежу та/або акцепту або

3) передавання векселів та комерційних докумен­тів на інших умовах;

Торгівля векселями — здійснення банком цивіль­но-правових угод з векселями, які передбачають внесення грошової компенсації проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок клієнтів (брокерська діяль­ність) або від власного імені та за власний рахунок з метою перепродажу третім особам (ділерська ді­яльність);

Акцепт —засвідчена підписом трасата або іншої особи (посередника в акцепті) згода оплатити пере­казний вексель у тому вигляді, в якому він пред'яв­лений до платежу. Акцепт має бути безумовним. Він має бути надписаний на векселі і може склада­тися лише з підпису трасата на лицьовому боці векселя. Акцепт трасата може бути обмежений частиною вексельної суми. Якщо за час від акцепту до пред'явлення векселя до платежу в текст вексе­ля були внесені зміни без згоди акцептанта, остан­ній відповідає згідно з умовами наданого ним ак­цепту. Акцептант — особа, яка бере на себе зобов'язання платежу за переказним векселем (трасат або посе­редник в акцепті). Акцептант відповідає згідно з умовами свого акцепту;

Аваль — надпис про забезпечення платежу за векселем. Авалювання — прийняття будь-якою особою зобо­в'язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за векселем осіб при несплаті векселя платником у строк або у разі неможливості одержати платіж за векселем у строк.

У певних випадках підприємство—власник векселя до настання терміну сплати векселя може дисконтувати його в комерційному банку. Тоді комерційний кредит трансформується у банківський – обліковий кредит.

Вексель мусить бути оплаченим у день його пред'явлення ремі­тентом. У разі відмовлення від оплати кредитор наступного дня може подати протест або відстрочити (пролонгувати) термін по­гашення векселя. Це можливо, якщо власник векселя і боржник домовляться про виставлення нового векселя. Новий вексель ви­писують на попередню суму боргу, додаючи відповідні відсотки і комісійні платежі за користування новим кредитом. Коли боржник неспроможний оплатити вексель, кредитор може пред'явити пре­тензію будь-кому з учасників вексельного обігу в порядку регресу.

1. Трасант передає разом з товаром і виставлений на нього вексель (тратту) трасату. Трасат ставить на векселі під словом «Акцептовано» або «Приймаю» свій підпис, тобто дає згоду на оплату. Ця дія називається акцептуванням. 2. Акцептований вексель трасат повертає трасанту. 3. Трасант передає цей вексель ремітенту (одержувачу). 4. Ремітент, тобто останній власник векселя, пред'являє його до оплати.

2. Кредитор повинен своєчасно і з дотриманням відповідних формальностей заявити протест одному або всім учасникам век­сельного обігу. Інакше він втрачає право на фінансові претензії.

Дисконтування векселя може бути здійснене в банку, який його акцептував. У цьому разі банк стає не тільки гарантом, а й безпо­середньо кредитором підприємства. Оскільки умовою акцептова­ного кредиту є грошове покриття суми векселя позичальником до настання строку погашення векселя, банки ставлять високі вимоги до надійності підприємств. Якщо підприємство не виконало своїх зобов'язань перед банком-гарантом, банк згідно з вексельним пра­вом виставляє зворотну вимогу до векселедавця з наступним при­мусовим стягненням боргу з підприємства-позичальника.