11.5.Гірські ландшафти України

Мета: вивчити гірські ландшафти України, основні терміни.

План:

1.Клас гірських ландшафтів.

2.Українські Карпати.

3.Кримські гори.

Клас гірських ландшафтів України об'єднує ландшафти Українських Карпат і Кримських гір. На просторову диференціацію гірських ландшафтів в межах одної гірської країни впливають три геолого-геоморфологічних чинники: 1) висота над рівнем моря; 2) форма, крутизна і експозиція схилів; 3) характер гірських порід.

В Українських Карпатах виділяють 9 видів ландшафтів. Висота над рівнем моря є першим критерієм відмінності при визначенні видів гірських ландшафтів Українських Карпат. Згідно з ним виділені підкласи: 1) передгірних (види №№ 83 і 84), 2) низько-гірських (вид № 85) і 3) середньо-гірських (види №№ 86-90) ландшафтів, 4) а також ландшафтів між-гірських улоговин (вид № 91). Експозиція схилів при визначенні видів ландшафтів до уваги не приймалась, тому що виду ландшафтів відповідають окремі хребти та їх поєднання і на протязі таких значних за протяжністю природних комплексів експозиція схилів неодноразово змінюється.

За крутизною схилів всі ландшафти (види №№ 85, 86, 87, 89, 90) віднесені до градації "крутосхилові". Але в існуючих класифікаціях схилів за крутизною виділяють декілька градацій: 1) слабо пологі, 2) пологі, 3) полого-спадисті, 4) спадисті, 5) сильно спадисті, 6) круті, 7) обривисті тощо. Тому врахування лише одної градації "круті" створює враження недосконалості у вивченні карпатських ландшафтів.

За походженням гори поділяють на: 1) тектонічні, 2) вулканічні і 3) ерозійні. Тектонічні гори утворюються внаслідок давніх, новітніх і сучасних тектонічних рухів земної кори, вулканічні - внаслідок вулканічних вивержень. До тектонічних відносять види №№ 85, 86, 88-91, до вулканічних - вид № 88.

При описанні окремих видів гірських ландшафтів Українських Карпат враховувався також характер морфоскульптури, тобто характер давніх і сучасних геоморфологічних процесів. Так, при характеристиці видів №№ 89 і 90 вказується, що це давньо-льодовикові хребти.

І, нарешті, дуже важливим критерієм виділення окремих видів гірських ландшафтів Українських Карпат є характер гірських порід, якими вони складені. За цим критерієм виділені: 1) передгірські ландшафти на осадових відкладах (види №№ 83 і 84), 2) низько- і середньо-гірські флішеві хребти (види №№ 85, 86, 87 і 89), 3) вулканічні (вид № 88) і 4) кристалічні хребти (вид № 90). У якості додаткової ознаки використана наявність полонин (види №№ 87, 89 і 90).

Передгірні карпатські ландшафти (види №№ 83-84) являють собою сукупність низько-і високо-терасових низовин (на ландшафтній карті помилково названих височинами), ускладнених острівним вулканічним горбогір'ям в районі міста Берегове. Вони складені давньо-алювіальними і озерно-алювіальними суглинками, пісками і галькою, на яких сформувались дернові опідзолені оглеєні, більшою частиною розорані ґрунти. Залишки дубових лісів вкривають місцевості острівного горбогір'я з буроземно-підзолистими ґрунтами. Чорновільховими лісами зайняті ділянки з лучно-болотними і болотними ґрунтами. Слабка природна дренованість цих ландшафтів обумовлює систематичне формування на них катастрофічних повеней.

Низько-гірські карпатські ландшафти представлені двома видами (№№ 85 і 88). Перший з них (вид № 85) являє собою флішові крутосхилові хребти з бурими гірсько-лісовими щебенюватими ґрунтами під грабово-буковими лісами. Фліш - це потужна товща морських осадових порід (сланців, пісковиків, мергелів), що чергуються тонкими шарами. Другий вид (вид 88) являє собою вулканічні хребти з темно-бурими гірсько-лісовими ґрунтами під дубово-буковими та буковими лісами і на ландшафтній карті України помилково позначений як середньо-гірський. Проте його хребти піднімаються над Закарпатською низовиною лише на 600-700 м, а максимальна абсолютна висота складає 1085 м (гора Бужора).

Середньо-гірські карпатські ландшафти представлені чотирма видами (види №№ 86-87, 89-90), що відрізняються за складом гірським порід, якими вони складені, і висотою. (Види №№ 86 і 87 дуже схожі на вид № 85). Вони складені флішовими відкладами, на яких сформувались ті ж самі бурі гірсько-лісові ґрунти. Але більш значна висота обумовили формування на них вже не широколистяних, і мішаних, хвойно-широколистяних (смереково-букових) і хвойних (ялиново-смерекових) лісів. Відмітною рисою виду (№ 87) є наявність на його хребтах полонин - своєрідних безлісних ділянок на вершинних частинах хребтів, вкритих високо-травними луками, що використовуються місце­вим населенням як літні пасовища. Середньо-гірські хребти (виду № 89) ландшафтів, також як і хребти (видів №№ 86-87), складені флішовими відкладами, але мають більшу абсолютну висоту (2061 м, г. Говерла) і давньо-льодовикові форми рельєфу вершин (кари, цирки). Хребти (виду № 90) складені кристалічними породами і теж, як і вид (№ 89), мають давньо-льодовикові форми рельєфу і полонини.

Ландшафти між-гірських улоговин (вид № 91) являють собою поєднання полого-схилових низькогір'їв і надзаплавних терас, що лежать між середньо-гірськими хребтами. Вони мають бурі гірсько-лісові і дерново-буроземні ґрунти, що сформувались під дубово-буковими і буковими лісами.

В Кримських горах виділяють 4 види ландшафтів, які також, як і ландшафти Українських Карпат, відносяться до чотирьох підкласів: 1) передгірського, 2) низько-гірського, 3) середньо-гірського і 4) південно-бережного.

Передгірські ландшафти (вид № 92) охоплюють області так званих Зовнішнього і Внутрішнього куестових пасом і являють собою поєднання окремих пасом висотою до 350-500 м і міжпасомних знижень з чорноземними і дерновими карбонатними щебенюватими ґрунтами під дубовими лісами та лучними степами, частково розораними.

Низько-гірські (вид № 93) і середньо-гірські (вид № 94) ландшафти сформувались на Головному куестовому пасмі і являють собою поєднання окремих плато подібних, плосковершинних масивів — яйл - з висотами від 700...1000 до 1100...1500 м. Яйлами в Кримських горах називають безлісні вирівняні вершини гірських масивів з гірсько-лучними чорноземовидними ґрунтами та гірськими чорноземами під гірсько-лучними і петрофітними степами, що колись використовувалися місцевим населенням як літні пасовища. На схилах гірських масивів сформувались бурі і дерново-буроземні щебенюваті ґрунти під грабово-дубовими і сосново-буковими лісами.

Південно-бережні ландшафти (вид № 95) утворюють приморський пояс південного схилу Головного пасма до висоти 400-450. Вони складені глинистими сланцями, місцями вапняками і вулканічними породами, на яких сформувались коричневі щебенюваті ґрунти під ксерофітними розрідженими ялівцево-грабинниковими та дубовими лісами, заростями шибляку і фригани.

Один вид ландшафтів - заплави річок (вид № 96) - є загальним для обох гірських країн.