11.4.Степові ландшафти

Мета: вивчити степові ландшафти, основні терміни.

План:

1.Степові ландшафти.

2.Типи і підтипи степових ландшафтів.

Степові ландшафти, як і лісостепові, сформувались на лесоподібних суглинках, але в умовах більш жаркого клімату і недостатньої кількості опадів. Зональними типами ґрунтів, які сформувались під степовою рослинністю, є звичайні і південні чорноземи, а на півдні - каштанові. Відмінними рисами степових ландшафтів є майже повна відсутність природної рослинності (зараз вони на 90 % розорані), поширеність ерозійних форм і значна засоленість ґрунтів, особливо на півдні.

Степові ландшафти охоплюють на ландшафтній карті України масштабу 1:1000000 види з № 49 по № 82 і поділяються на чотири підтипи: 1) північно-степовий, 2) середньо-степовий, 3) південно-степовий і 4) кримський степовий.

Північно-степові ландшафти займають північну смугу степової зони і сформувались на території з найбільш сприятливими для степової рослинності співвідношенням тепла і вологи. На ділянках, де вона збереглася, наприклад у заповідниках "Стрельцовський степ", "Хомутівський степ" і "Кам'яні могили" поширені різнотравно-типчаково-ковилові і лучно-степові угрупування, в яких переважають властиві лучним степам мезофільні види. Під ними сформувались звичайні чорноземи. В річкових долинах і балках зростають так звані байрачні ліси.

Середньо-степові ландшафти займають середню смугу степової зони, північну частину Причорноморської низовини, і сформувались в умовах з менш сприятливим співвідношенням тепла і вологи, ніж північно-степові. Осадків тут випадає на 40-50 мм менше, а випаровуваність вища. В цих умовах переважає типчаково-ковилова засухостійка рослинність. Типовими ґрунтами для них є вже не звичайні, а південні чорноземи. Рідше, ніж в північно-лісових ландшафтах, зустрічаються байрачні ліси.

Південно-степові ландшафти займають південну частину Причорноморської низовини і сформувались в умовах найбільшої для України посушливості. Рослинний покрив складають розріджені полиново-типчакові угрупування, в яких переважать ксерофітні види. Типовими ґрунтами є темно-каштанові і каштанові ґрунти. Зниження зайняті солелюбною рослинністю на солонцях і солончаках.

Кримські степові ландшафти займають рівнинну частину Кримського півострова і подібні до середньо-степових ландшафтів. Від середньо-степових ландшафтів Причорноморської низовини вони відрізняються більш значними тепловими ресурсами. У північній частині кримської степової підзони поширені темно-каштанові ґрунти, але переважаючими ґрунтами підзони є чорноземи південні мало гумусні і малопотужні, але сильно щебенюваті. Тому у рослинному покриві домінують петрофітні типчаково-ковилові степи. Термін "петрофіти" отримали рослини кам'янистих місцеперебувань.

Типи і підтипи степових ландшафтів поділяються на роди: 1) лесових ландшафтів, 2) денудаційних ландшафтів, 3) ландшафтів подів, 4) терасово-дельтових ландшафтів, 5) лиманно-морських ландшафтів, 6) ландшафтів кіс і пересипів, 7) заплавних ландшафтів.

Лесові степові ландшафти (види №№ 49-60, 62-70, 79) - це ландшафти, які також, як і ландшафти лісостепової зони, сформувались на лесових суглинках, але в умовах більш посушливого клімату. Вони являють собою хвилясті, рідше плоскі, в різній мірі розчленовані височини і низовини з чорноземами звичайними (види №№ 49-60, 63) і південними (види №№ 64-68), іноді солонцюватими (види №№ 55 і 65), або темно-каштановими і каштановими ґрунтами (види №№ 69-70). Чорноземі звичайні характерні для північно-степових ландшафтів (види 49-63), чорноземи південні - для середньо-степових ландшафтів (види №№ 64-68), темно-каштанові і каштанові ґрунти - для південно-степових ландшафтів (види №№ 69-70). Значний інтерес являють північно-степові і середньо-степові ландшафти (види відповідно №№ 51-54, 57 і 66). Кристалічні породи Українського щита, на яких вони утворились, у багатьох місцях виходять на денну поверхню у вигляді невеличких скельних масивів, які отримали назву "кам'яних могил".

Денудаційні степові ландшафти (вид № 61) сформувались на кряжовій, найбільш піднятій частині Донецької височини і являють собою крупнопасмові і купольно-хвилясті височини з потужним лесовим покривом на корінних осадових відкладах, з типовими і звичайними чорноземами під лучними степами. Лісостеповий тип рослинності цих ландшафтів пояснюється значною як для зони степів річною кількістю опадів - понад 550 мм.

Ландшафти подів (вид № 71) вперше виділені у якості ПТК такого рангу, раніше вони визначалися лише як ландшафтні місцевості. Поди - це великі, до 10 км довжиною, округлої або овальної форми замкнені зниження на земній поверхні посадочного походження глибиною від 1-1,5 до 5-8 м з лучними осолоділими ґрунтами, солонцями і солончаками в днищах. Вони поширені в південній, присивашській частині Причорноморської низовини.

Терасово-дельтові степові ландшафти у відповідності з механічним складом поверхневих відкладів поділяють на два види. Перший з них (вид № 72) являє собою горбисту піщану низовину з дерновими піщаними ґрунтами під дубово-березовими гайками і вербово-шелюговими заростями. Характерною рисою цих ландшафтів є поширення еолових піщаних горбів і дефляційних западин між ними. Другий вид терасово-дельтових степових ландшафтів (вид № 73) являє собою плоску піщано-лесову низовину з чорноземовидними і темно-каштановими солонцюватими ґрунтами.

Лиманно-морські степові ландшафти (вид № 74) являють собою плоску вузьку прибережну частину Причорноморської низовини, що піднімається над рівнем моря лише на 5-10 м, з каштановими солонцюватими ґрунтами, солонцями і солончаками під злаково-полинними степами.

Ландшафти кіс і пересипів (вид № 75) являють собою прибережні, напівострівні і острівні ділянки суходолу, складені з піщаних відкладів та дрібних уламків черепашок молюсків, що нанесені морськими хвилями.

Заплавні степові ландшафти представлені двома видами, що розрізняються розміщенням на осадових породах (вид № 81) і кристалічних породах (вид № 82).