9.2. Палеоландшафтознавство

Мета: вивчити палеоландшафтознавство, історичне ландшафтознавство, основні терміни.

План:

1.Палеоландшафтознавство.

2.Об‘єкти дослідження палеоландшафтознавства.

3.Історичне ландшафтознавство.

4.Головні завдання історичного ландшафтознавства.

Палеоландшафтознавство — це один з напрямків або одна з галузей ландшафтознавства, що вивчає палеоландшафти - ланд­шафтні комплекси, які існували в минулому. Головна мета палеоландшафтних досліджень - поетапне відтворення (реконструкція) давніх ландшафтних комплексів різних рангів, які існували на Землі з часу, її утворення як планети.

Пріоритет у розвитку палеоландшафтних досліджень належить Л.Б.Рухину. Ним вперше було розроблено поняття про палеоландшаф­ти як територіальні одиниці різних геологічних періодів. Він вважав, що "палеогеографія - це наука про географічні ландшафти минулого та їх розвиток".

Перші з регіональних палеоландшафтних досліджень були проведені В.М.Синициним, якій на початку 60-х років XX століття реконструював палеоландшафти Євразії. Наприкінці 60-х років XX століття, А.В.Гольбертом були виконані реконструкції палеоландшафтів Західного Сибіру. Приблизно тим же часом датує перші палеоландшафтні реконструкції, що були зроблені українськими палеогеографами, М.Ф.Веклич, під керівництвом якого вони виконувались. М.Ф.Веклич розглядав палеоландшафтознавство як одну із частин палеогеографії, як науку, що на відміну від палеогеографії, вивчає цілісні однорідні єдності давньої природи, а не її окремі компоненти. Ним же, вперше, були складені па­леоландшафтні карти України з поділом всіх палеоландшафтів на зона­льні, регіональні (що в свою чергу поділяються на гірські і рівнинні), підводні і локальні.

Спеціальні палеоландшафтні дослідження по окремим регіонам України були виконані: В.А.Дубняком - по лівобережжю Середнього Дніпра; Н.П.Герасименко - по Правобережжю Київського При­дніпров'я, І.І.Залеським - по Волинському Поліссю.

Об'єктами досліджень палеоландшафтознавства слугують: 1) залишки палеоландшафтів (палеоландшафтні пам'ятники); 2) сліди давніх географічних процесів (палеоландшафтні індикатори), що в сукупності складають палеоландшафтні документи. Їх аналіз дає уяву про час формування головних рис сучасної природи регіону, загальної спрямованості і ритмічності її розвитку, відносної стійкості або змінності на протязі останніх геологічних епох. Всі сучасні ландшафтні комплекси - кате­горії історичні, їх становлення, розвиток, перебудова відбуваються у певні відрізки часу, займають те чи інше місце в історії Землі.

Палеогеографічні реконструкції базуються на засадах принципу ак­туалізму, який реалізується шляхом дослідження головних, інтегрую­чих властивостей сучасних ландшафтів і використання цього знання для визначення властивостей палеоландшафтів. Часовий період реконс­трукцій залежить від часу утворення головних факторів формування ландшафтів - літогенного і кліматогенного. Для районів материкових зледенінь, наприклад, достатньо обмежитись плейстоценом, оскільки саме неодноразові зледеніння, які відбувалися в плейстоцені, визначили головні особливості диференціації сучасних ландшафтних комплексів. Реконструкція палеоландшафтних комплексів побудована на аналізі ознак окремих природних компонентів, що складають ландшафтний комплекс, із урахуванням їх взаємозалежності і взаємозв'язку. Так, сту­пінь оглеєності ґрунтів корелюється з гіпсометричним положенням ландшафтного комплексу. Тип рослинності визначається кліматом, ге­незисом і механічним складом ґрунтоутворюючих порід, а також гіп­сометричним положенням ландшафтного комплексу. В умовах однако­вого клімату характер рослинних угруповань цілком залежить від влас­тивостей літогенної основи ландшафтного комплексу, тобто рельєфу і гірських порід, які його складають.

Розміри та ієрархічний ранг палеоландшафтних комплексів, що піддаються реконструкції, визначаються характером вихідних палеогеографічних даних. Так, дані про давні ґрунти (палеопедологічні характеристики) і давню рослинність (палінологічні характеристики) дають можливість розкрити лише загальні риси клімату, ґрунтів і рослинності на різних палеогеографічних етапах розвитку території і, відповідно, реконструювати лише зонально-провінціальні відмінності ландшафтної будови досліджуваного регіону. Для виявлення віку, умов становлення і меж конкретних ландшафтів, які складають ландшафтні зони, провінції і області, потрібні палеолітологічні характеристики - дані про літо­логічний склад відкладів, який обумовлює диференціацію ландшафтів та їх морфологічних частин, а також про форми рельєфу, види і різно­види ґрунтів. Повнота реконструкції палеоландшафтних комплексів залежить від повноти палеогеографічних даних, яка зменшується відповідно до віку ландшафтних комплексів, що реконструюються.