1.2. Сучасний стан ландшафтознавства

Мета: вивчити сучасний стан ландшафтознавства, перспективи розвитку ландшафтознавства, основні терміни.

План:

1.Сучасний стан ландшафтознавства.

2.Головні ознаки сучасного етапу розвитку ландшафтознавства.

3.Перспективні завдання ландшафтознавства.

4.Загальнонаукові підходи ландшафтознавства.

5.Перспективні напрями ландшаф­тознавчих досліджень.

В 1986 році, в Інституті географії Академії наук УРСР при відділі ландша­фтознавства створюється лабораторія ландшафтно-екологічних про­блем Чорнобиля під керівництвом В.С.Давидчука. Головна мета дослі­джень лабораторії полягала у вивченні ролі ландшафтних умов у фор­муванні полів первинного радіонуклідного забруднення та міграції (розповсюдженні) радіонуклідів під дією природних і антропогенних факторів.

Починаючи з перших тижнів після аварії, лабораторія розгорнула дослідження з аналізу, оцінки та картографування полів випадання радіонуклідів в 30-км зоні ЧАЕС з урахуванням ландшафтної неодно­рідності території для формування системи радіоекологічного моніто­рингу. Наступним етапом досліджень явилась оцінка ландша­фтів Чорнобильської зони за умо­вами міграції радіонуклідів під впливом природних та антропоген­них факторів та участь в обґру­нтуванні і експертизі ряду проектів, спрямованих на стабілізацію радіо­екологічної обстановки в 30-км зоні Чорнобильської АЕС. Чорнобильська та інші екологічні катастрофи спонукали екологів до розробки нового напряму досліджень - ландшафтознавчо-екологічних. Їх головною метою явились аналіз, оцінка і картографування природоохоронних проблем або гострих екологічних ситуацій, а також ландшафтно-екологічна експертиза господарських проектів. Один із напрямів цих досліджень переріс у самостійну науку - ландшафтну екологію. Її обґрунтування, як інтеграцію географічного ландшафтознавчого і біологічного екологічного підходів, зробив професор Київського націо­нального університету ім. Т.Г.Шев­ченка М.Д.Гродзинський. Він же написав і першій підручник з ланд­шафтної екології як навчальної ди­сципліни.

Розвитком цих досліджень і в методологічному, і в методичному, і в технічному аспектах явились розробки ландшафтно-екологічного моніторингу і географічних інформаційних систем (ГІС).

Сучасний стан розвитку ландшафтознавства характеризується багатовекторністю інтересів при наявності головного - екологічного на­пряму досліджень. Свідоцтвом цього є навіть назва останньої, X ланд­шафтної конференції "Структура, функціонування, еволюція природ­них і антропогенних ландшафтів" (Москва, 16-19 вересня 1997 р.), в якій позначені практично всі основні властивості ландшафтів і, відпо­відно, всі головні напрями ландшафтознавчих досліджень.

Нового подиху набули дослідження антропогенних ландшафтів завдяки зусиллям професора Він­ницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського Г.І.Денисика. Він виділив в межах Правобережної України вісім класів антропогенних ландшафтів (селітебний, сільськогосподарський, лісо­вий, водний, промисловий, дорожний, рекреаційний, белігеративний) і п'ятнадцять їх підкласів, встановив часові зрізи зародження, станов­лення і функціонування в якості антропогенних всіх виділених класів.

Таким чином, головними ознаками сучасного етапу роз­витку ландшафтознавства є: 1) велика увага до ландшаф­тознавчих досліджень екологічного спрямування; 2) багатовекторність інтересів при наявності головного - екологічного напряму досліджень; 3) широке застосування комп'ютерних технологій, особливо в розробці ГІС - географічних інформа­ційних систем; 4) з'явився новий, цікавий напрям досліджень - дослідження ландшафтного різноманіття; 5) широке за­провадження в ландшафтних дослідженнях космічної інфор­мації, яка отримується безпосередньо з монітора комп'ютера; 6) значна активність українських дослідників у розвитку ландшафтознавства.