Контрольні запитання:

1.Дайте визначення терміну "ландшафт" за М.А.Солнцевим.

2.Як розуміють термін "ландшафт" згідно із загальним трактуванням?

3.Як розуміють термін "ландшафт" згідно із типологічним трактуванням?

4.Як розуміють термін "ландшафт" згідно із індивідуальним трактуванням?

5.Поясніть, що таке типологічна класифікація ландшафтів і назвіть її основні класифікаційні категорії.

6.Які показники покладені в основу виділення наступних класифікаційних одиниць: "відділ ландшафтів", "система і підсистема ландшафтів", "клас і підклас ландшафтів", "група ландшафтів", "тип і підтип ландшафтів", "рід і підрід ландшафтів", "вид ландшафтів"?

7.Поясніть, що таке регіональна класифікація ландшафтів і назвіть її основні класифікаційні категорії.

8.Яку одиницю територіального поділу називають основною, вузловою одиницею в ієрархічній структурі ПТК і чому?

Тема 4. Просторова структура ландшафтів Основні питання:

1.Основні поняття та положення.

Вертикальна або компонентна структура ландшафтів.

2.Горизонтальна або морфологічна структура ландшафтів.

4.1. Основні поняття та положення

Мета: вивчити основні поняття та положення, вертикальну або компонентну структуру ландшафтів.

План:

1.Основні поняття та положення.

2.Вертикальна або компонентна структура ландшафтів.

3.Закон нерівнозначності взаємодіючих природних компонентів.

Кожний ПТК характеризується своєю структурою. Її визначають як просторово-часову організацію (упорядкованість) або як взаємне роз­ташування частин і засоби їх з'єднання. Розрізняють три аспекти стру­ктури ПТК: вертикальну, горизонтальну і часову.

Вертикальна структура ПТК відображається в ярусному розта­шуванні природних компонентів, які входять до його складу. Обмін речовиною і енергією між окремими ярусами відбувається немовби по вертикалі. З одного боку - це підняття водних розчинів по капілярах ґрунту і всмоктування їх кореневою системою, висхідні потоки повітря, випарування з поверхні ґрунту і водойм, транспірація і т. д., з іншого - випадання атмосферних опадів, їхнього просочування в грунт, випа­дання органічних решток і пилу і т. д.

Горизонтальна структура ПТК - це упорядковане розташування ПТК більш низького рангу в межах ПТК більш високого рангу. Обмін речовиною і енергією між окремими ПТК відбувається шляхом річко­вого і струмкового стоку, стікання атмосферних опадів і холодного по­вітря по схилах горбів в улоговини і т. д.

Часова структура ПТК - це добові, сезонні, внутрішньовікові і багатовікові зміни стану ПТК. Часова структура вивчається при дослі­дженні функціонування, динаміки і розвитку ПТК.

Вертикальна і горизонтальна структури разом складають просто­рову структуру ПТК. її вивчення - сфера інтересів розділу "морфологія ландшафту". Часова структура вивчається розділом "динаміка ланд­шафтів".

Вертикальна або компонентна структура ландшафтів

Будь-який ПТК є частиною географічної оболонки, тому в його вертикальному розрізі представлені частини всіх сфер географічної оболонки - літосфери, атмосфери, гідросфери і біосфери. Фрагменти цих сфер називають природними компонентами, а ярусну структуру, яку вони утворюють в ПТК, - компонентною або вертикальною структурою ПТК (іноді - радіальною). У якості основних виділяють шість природних компонентів: літогенний, орогенний, кліматогенний, гідрогенний, педогенний і біогенний.

Таким чином, вертикальною структурою ландшафтів називають закономірне поєднання основних природних компонентів (літогенного, орогенного, кліматогенного, гідрогенного, педогенного і біогенного), які лежать один над одним, тобто мають верти кальну послідовність розташування. Ця послідовність така: гірські породи з підземними водами і відповідними формами рельєфу - ґрунти - поверхневі води - рослинність і тваринний світ - повітря.

Під літогенним компонентом або літогенною основою ПТК розуміють, земну кору як поєднання гірських порід різного походження, механічного складу і нашарування. У якості особливого - орогенного компонента звичайно розглядають рельєф. Строго кажучи, рельєф не може бути окремим компонентом ПТК, оскільки він являється лише формою земної поверхні, тобто однією з властивостей літогенного компоненту. Але рельєф грає настільки важливу роль у формуванні природного комплексу, що за ним за традицією зберігаються права самостійного природного компонента. Кліматогенним компонентом ПТК називають не клімат, а повітряні маси з притаманними їм погодою і кліматом, оскільки клімат не є матеріальним тілом. Гідрогенним компонентом ПТК є поверхневі і підземні води. Під педогенним компонентом ПТК розуміють ґрунти. М.А.Солнцев не включав ґрунти в перелік основних природних компонентів, вважаючи його похідним, оскільки він формується сумісною дією всіх інших природних компонентів. Проте цей факт не заперечує існування ґрунтів як фізичного тіла. Біогенним компонентом називають рослинність і тваринний світ і в свою чергу поділяють на фітогенний (рослинність) і зоогенний (тваринний світ) компоненти.

Всі компоненти природи існують та розвиваються за своїми власними законами, однак ні один з них не існує і не розвивається ізольовано. Будь-який компонент зазнає на собі впливу інших і, в свою чергу, впливає на них. Після багатьох років польових ландшафтних досліджень М.А.Солнцев прийшов до наступного висновку:

всі компоненти природи за силою свого впливу один на одного нерівнозначні і, в залежності від цього, можуть бути розміщені в певний і строго постійний ряд. Це положення називають законом нерівнозначності взаємодіючих природних компонентів, а ряд, в якому вони знаходяться - "рядом Солнцева". Якщо встановити цей ряд по низхідній лінії, тобто починаючи з самого "сильного", то він буде виглядати наступним чином: земна кора —> повітря —> води --- рослинність —> тваринний світ.

Із цього ряду видно, що найбільш сильним компонентом є літогенна основа - земна кора, а найбільш слабким - тваринний світ. Земна кора є найбільш стійким по відношенню до зовнішнього впливу і тому найбільш повільно змінюваним компонентом ПТК. І в цьому значенні вона є найсильнішим компонентом. Являючись фундаментом географі­чної оболонки, вона здійснює великий вплив на всі інші її компоненти і тому розглядається як визначальний фактор диференціації географічної оболонки на окремі ПТК. Вплив літогенної основи проявляється на­самперед в тому, що інші компоненти, особливо біогенні, змушені до неї пристосовуватися і змінюватися під її впливом.

Середнє положення займають гідрокліматогенні компоненти. Вони є "головними" по відношенню до нижніх членів "ряду" і "підлеглими" по відношенню до верхнього члену "ряду". З одного боку, тепло і воло­га перерозподіляються в залежності від властивостей земної кори, з ін­шого - вони формують місця проживання для біогенних компонентів. Літогенні і гідрокліматогенні властивості цих місць є визначальним фактором: з безлічі можливих видів біоти в них залишаються лише ті, які знаходять для себе найбільш сприятливі умови існування.

Деякі географи оспорюють точку зору М.А.Солнцева про нерівнозначність природних компонентів та провідну роль серед них літогенної основи. Так, Ф.М.Мільков вважає всі взаємодіючі в ландшафтному комплексі компоненти рівнозначними. Але, на відміну від М.А.Солнцева, він не приводить переконливих доказів на підтверджен­ня своєї точки зору, а посилається на В.В.Докучаєва. Проте в роботі В.В.Докучаєва мова іде лише про рівнозначність участі природних компонентів в утворенні ґрунтів, а не ландшафтних комплексів, і це не розходиться з поглядами М.А.Солнцева на ґрунти як похідний природний комплекс, що утворюється внаслідок сумісної дії всіх основних природних компонентів.

Літогенний компонент природи або літогенна основа - це фундамент, на якому формується ландшафт. В різних ландшафтах він буде різним. Так, літогенною основою моренно-водно-льодовикових ландшафтів Київського Полісся є підвищені, горбисто-хвилясті, розчленовані рівнини, складені воднольодовиковими пісками різної потужності, що підстилаються моренними валунними суглинками. Літогенну основу озерно-воднольодовикових ландшафтів того ж регіону складають знижені, плоскі, слабо розчленовані рівнини, складені середньо- і малопотужними воднольодовиковими пісками, що підстилаються озерними суглинками. І, нарешті, літогенною основою підвищених лесових ландшафтів Київського правобережного лісостепу є горбисто-увалисті сильно розчленовані рівнини, складені лесоподібними суглинками, що підстилаються воднольодовиковими пісками і моренними валунними суглинками.

Порівняльний аналіз цих трьох видів ландшафтів показує, що саме особливості літогенної основи визначають характер всіх інших природних компонентів ландшафтів. Навіть господарське використання земель визначається літологічним складом гірських порід. Так, більш низьке гіпсометричне положення і більш водотривкі озерні суглинки у фундаменті озерно-воднольодовикових ландшафтів обумовили і їхнє більше зволоження порівняно з моренно-воднольодовиковими ландшафтами. В моренно-воднольодовикових ландшафтах на бідних пожив ними речовинами пісках сформувались і малородючі дерново-підзолисті ґрунти, в той час як у лесових ландшафтах на лесоподібних суглинках, що багаті на поживні речовини, сформувалися родючі сірі лісові і чорноземні ґрунти. Моренно-воднольодовикові рівнини вкриті хвойними та хвойно-широколистяними лісами і лише частково розора ні, а озерно-воднольодовикові і лесові рівнини - здебільшого розорані і лише частково вкриті широколистяними лісами.

Від компонентів слід відрізняти елементи ПТК. До елементів А.Ґ.Ісаченко відносить форми рельєфу, атмосферні опади, яруси рослинного покриву і розглядає їх як елементи першого порядку, тобто такі, що підлягають географічному дослідженню і є предметом вивчення галузевих фізико-географічних дисциплін. Як елементи другого по рядку А.Ґ.Ісаченко розглядає гірські породи, види і різновиди рослин і тварин і т. п., і вважає, що вони не підлягають дослідженню географічними науками.