16. Класифікація афіксів за місцем розташування в слові, за функціями, за формою та походженням

Морфеми за функціями поділяються на основні та службові.

Основний – корінь – носій денотативного предметного лексичного значення слова, центральна постійна частина, яка виражає ідею тотожності слова.

Корінь – основна частина слова, визначальний елемент лексичного значення.

За структурою корінь може збігатися з усім словом, але за функціями і за значенням – ні, оскільки функція кореня – бути похідною основою для утворення інших слів.

Службові морфеми (афікси – «прикріплені») приєднуються до кореня або до іншої службової морфеми, виражаючи граматичне чи словотвірне значення, тобто на базі кореня формуються похідні лексичні значення слів.

Кореневі морфеми мають більш конкретне значення, службові – абстрактне. Корінь виражає значення самостійно, афікси – тільки з коренем.

Афікси – суфікси, префікси, інфікси, конфікси, флексії.

За функцією афікси поділяються на формотвірні (за допомогою них утворюються словоформи однієї лексеми) та словотвірні (за допомогою них утворюються похідні лексеми з різним значенням).

Формотвірну функцію виконують деякі суфікси і флексії (матері, небеса, думати, робить).

Словотвірну функцію використовують всі афікси, крім флексії.

За структурою бувають: 1) однофонемні, багатофонемні; 2) вокалічні, консонантні, змішані.

За значенням: 1) семантичні (корінь); 2) лексико-граматичні (вказують на лексичне і граматичне значення – суфікси, префікси); 3) граматичні (флексія).

За обсягом семантики: 1) однозначні; 2) багатозначні (-ник- — багатозначний: 1) особа; 2) предмет; 3) абстрактне поняття; 4) зменшено-пестливість).

За ступенем подібності семантики: 1) синонімічні (утворюють одне й те саме слово: полтавчанин, полтавець; алогічний, нелогічний); 2) антонімічні (виражають протилежні поняття; тотожні за будовою, різні за значенням: вода – водити).

За місцем у слові відповідно до кореня: 1) префіксальні; 2) постфіксальні.

За місцем у слові стосовно твірних морфем: інтерфікси – знаходяться між твірною основою і суфіксом (кіношник, вузівський, театральний), між твірним префіксом і твірною основою (відібрати), між коренями у складних словах (землероб).

За походженням: 1) питомі (споконвічні морфеми: індоєвропейські, праслов'янські, давньогрецькі; власне українські); 2) запозичені (корені, суфікси, префікси; незапозичені - флексії).

Позначені (субстанціальні) афікси – морфеми, план змісту яких в усній мові позначаються звуками, в писемній – буквами (повні, позитивні, матеріально виражені).

Нульові афікси – морфеми, план змісту яких фактично наявний, але не виражений в писемній і усній мові (нульові - флексії, суфікси, префікси, інтерфікси в певних позиціях).

Регулярні афікси – постійно вживаються у великій кількості слів одного лексико-граматичного розряду. Утворюють модель, складають словотвірний ряд, утворюють лексико-семантичні групи.

Нерегулярні афікси – поодинокі афікси, трапляються в мові періодично, не утворюють словотвірних рядів.

Продуктивні афікси – утворюють нові слова і форми слів.

Непродуктивні афікси – не утворюють нові слова і форми слів.