
- •Поняття про сигментні та суперсигментні мовленнєві одниці. Фонетичне слово (поняття про проклітики й енклітики), синтагма, фраза, склад. Український фонетичний складоподіл
- •3. Класифікація приголосних звуків української мови. Підходи вчених до класифікації приголосних звуків (Тоцька, Жовтобрюх, Наконечний, Карпенко)
- •4.Українська фонетична і фонематична транскрипція
- •5. Комбінаторні і позиційні звукові зміни.
- •10.Лексикологія
- •12. Склад сучасної української лексики з погляду її походження
- •13. Активна і пасивна лексика сучасної української мови
- •14.Фразеологія української мови
- •16. Класифікація афіксів за місцем розташування в слові, за функціями, за формою та походженням
- •17. Історичні зміни у морфемній будові слова (опрощення, перерозклад, ускладнення). Морфологічні явища (елізія, нарощення твірної основи, накладання морфем)
- •18. Морфологічні і неморфологічні способи творення
- •19. Граматика як розділ мовознавства. Граматичне значення і граматична форма слова. Морфологічні категорії. Принципи морфологічного аналізу слова
- •20. Семантико-граматичні розряди іменників. Категорія роду, числа, відмінка іменників. Однинні та множинні іменники. Критерії поділу іменників на відміни та групи Розряди іменників за значенням
- •Граматичні ознаки іменника
- •21. Прикметник. Граматична залежність категорій роду, числа і відмінка прикметника. Перехід прикметників в іменники. Розряди прикметників за значенням.
- •22. Відмінювання прикметників. Повні і короткі форми прикметників. Тверда, м’яка, мішана групи прикметників.
- •24. Займенник. Розряди займенників за значенням, їх семантико-граматичні особливості. Суплетивізм як словозмінна прикмета займенників.
- •27.Категорія стану, перехідності/неперехідності.
- •30.Творення дієприкметників
- •31. Розряди прислівників за значенням…
- •35. Сучасна українська синтаксична класиологія
- •41.Мовленнєві аспекти теорії речення. Статус неповних речень у системі синтаксичних одиниць. Типи неповних речень. Парцельовані речення. Незакінчені речення. Еліптичні речення.
- •43. Складне речення. Особливості складного речення : різні підходи до тлумачення його природи. Статус складних речень ускладненого типу. Граматична природа речень з кількома присудками.
- •44. Місце складносурядного речення в системі мови. Принципи класифікації складносурядних речень.
- •45. Еволюція поглядів на функціональні вияви складнопідрядних речень. Питання про принципи класифікації складнопідрядних речень у лінгвістичній літературі.
- •47. Текст. Визначення тексту. Основні категорії художнього тексту. Функції тексту. Засоби зв’язку в тексті.
- •49. Сучасна українська синтаксична поетика. Конструкції експресивного синтаксису. Називний теми. Парцеляція. Лексичний повтор із синтаксичним поширенням.
- •50. Основи української пунктуації. Етапи розвитку української пунктуації.
43. Складне речення. Особливості складного речення : різні підходи до тлумачення його природи. Статус складних речень ускладненого типу. Граматична природа речень з кількома присудками.
У лінгвістиці відоме тлумачення складного речення, як поєднання окремих речень, що тільки певною мірою сполучаються і функціонують на певному рівні, як відносно формальне їх об’єднання.
При цьому заперечував необхідність терміну «складне речення» надаючи перевагу «об’єднання речень»(Шахматов, Пєшковський).
На думку інших лінгвістів у складному реченні спостерігається смислове об’єднання предикативних одиниць і формальне водночас. Тобто складне речення – це не сума значень його складників, а утворення значно вищого ієрархічного порядку.
Складне речення – синтаксично – комунікативна одиниця вищого порівняно з простим реченням порядку.
Компоненти складного речення не мають найголовнішої властивості речення, я к комунікативної одиниці – смислової закінченості, тому що це властиво тільки складному реченню, що й наближає його до простого речення.
Особливості складного речення зумовлюються двома зовсім відмінними тлумаченнями його природи:
Одні лінгвісти вважаютьскадне речення поєднання окремих речень. Використовують термін , не «складне речення», а « сполучення речень»(Шахматов)
Інші лінгвісти відстоюють думку про цілісний характер складного речення.(Богородиць кий)
Головною ознакою складного речення є поліпредикативність.
За Грищенком складносурядні і складнопідрядні речення в чистому вигляді і у практиці трапляються рідше порівняно з такими реченнями, яким властива різноманітна ускладненість граматичних зв’язків між складовими частинами.
Класифікацію таких речень здійснив Кулик, відносячи їх до речень із сурядними і пірядними зв’язками.
Питання про кваліфікацію так званих складних речень ускладненого типу є актуальним у сучасній лінгвістиці.
І.Вихованець, що коли складне речення включає три або більше предикативних частин, то воно стає ускладненою складною конструкцією.
Дослідник Двонч розмежовував :
просте складне речення; 2) ускладнене просте речення.
До першого типу зараховуються такі речення, в яких наявний один граматичний зв'язок між складовими частинами, а до другого типу такі складні речення, в яких одночасно може реалізуватися два типи граматичного зв’язку.
Отже, в синтаксисі існують різні терміни: ускладнені складні речення, складі речення із сурядним і підрядними зв’язками, складне речення із сурядним і безсполучниковим зв’язками, складне речення із сурядним, підрядним, безсполучниковим зв’язками.
Всі вони по – різному тлумачуться і розглядаються.
Загнітко зазначає, що ускладнення структури складного речення слід розглядати лише на тлі визначальних сполучникових типів зв’язку – сурядності або підрядності.
Думки про те, що речення з однорідними присудками входять у сферу складного речення досить обґрунтована і має значення поширення.(Бєлошапкова).
Однак у більшості граматичних слов’янських позицій панує погляд на речення з однорідними присудками як прості ускладненні речення. Це стосується і окремих сучасних українських дослідників. Хоча Кучеренко відстоює думку про складний характер таких речень.
Поширеним є погляд Травниченка, який зазначає, що однорідними бувають всі члени речення, крім дієслів присудка.
Отже, наведене твердження є достатнім критерієм для кваліфікацій речень з однорідними дієслівними присудками, як складних, а речення з однорідними складеними іменними присудками, як прості.
Мовознавець Грбачек заперечує тезу про співвідношення кожного дієслова присудка з реченням і вважає, що однорідним є дієслова присудки синонімічної та антонімічної семантики, які взаємно доповнюють один одного.
Наприклад: Пісня розсипалася, розлилася і розірвалася.
Зокрема в таких реченнях, де присудок виражає дві різні дії, які пов’язані у часі вважають дієслівними основами двох різних речень.
Загнітко вважає – речення з однорідними присудками варто відносити до простих ускладнених речень. Однак від таких речень, тобто простих ускладнених, слід відрізняти речення з нерозчленованим присудком – Бєлошапкова, Шведова.