
- •Поняття про сигментні та суперсигментні мовленнєві одниці. Фонетичне слово (поняття про проклітики й енклітики), синтагма, фраза, склад. Український фонетичний складоподіл
- •3. Класифікація приголосних звуків української мови. Підходи вчених до класифікації приголосних звуків (Тоцька, Жовтобрюх, Наконечний, Карпенко)
- •4.Українська фонетична і фонематична транскрипція
- •5. Комбінаторні і позиційні звукові зміни.
- •10.Лексикологія
- •12. Склад сучасної української лексики з погляду її походження
- •13. Активна і пасивна лексика сучасної української мови
- •14.Фразеологія української мови
- •16. Класифікація афіксів за місцем розташування в слові, за функціями, за формою та походженням
- •17. Історичні зміни у морфемній будові слова (опрощення, перерозклад, ускладнення). Морфологічні явища (елізія, нарощення твірної основи, накладання морфем)
- •18. Морфологічні і неморфологічні способи творення
- •19. Граматика як розділ мовознавства. Граматичне значення і граматична форма слова. Морфологічні категорії. Принципи морфологічного аналізу слова
- •20. Семантико-граматичні розряди іменників. Категорія роду, числа, відмінка іменників. Однинні та множинні іменники. Критерії поділу іменників на відміни та групи Розряди іменників за значенням
- •Граматичні ознаки іменника
- •21. Прикметник. Граматична залежність категорій роду, числа і відмінка прикметника. Перехід прикметників в іменники. Розряди прикметників за значенням.
- •22. Відмінювання прикметників. Повні і короткі форми прикметників. Тверда, м’яка, мішана групи прикметників.
- •24. Займенник. Розряди займенників за значенням, їх семантико-граматичні особливості. Суплетивізм як словозмінна прикмета займенників.
- •27.Категорія стану, перехідності/неперехідності.
- •30.Творення дієприкметників
- •31. Розряди прислівників за значенням…
- •35. Сучасна українська синтаксична класиологія
- •41.Мовленнєві аспекти теорії речення. Статус неповних речень у системі синтаксичних одиниць. Типи неповних речень. Парцельовані речення. Незакінчені речення. Еліптичні речення.
- •43. Складне речення. Особливості складного речення : різні підходи до тлумачення його природи. Статус складних речень ускладненого типу. Граматична природа речень з кількома присудками.
- •44. Місце складносурядного речення в системі мови. Принципи класифікації складносурядних речень.
- •45. Еволюція поглядів на функціональні вияви складнопідрядних речень. Питання про принципи класифікації складнопідрядних речень у лінгвістичній літературі.
- •47. Текст. Визначення тексту. Основні категорії художнього тексту. Функції тексту. Засоби зв’язку в тексті.
- •49. Сучасна українська синтаксична поетика. Конструкції експресивного синтаксису. Називний теми. Парцеляція. Лексичний повтор із синтаксичним поширенням.
- •50. Основи української пунктуації. Етапи розвитку української пунктуації.
41.Мовленнєві аспекти теорії речення. Статус неповних речень у системі синтаксичних одиниць. Типи неповних речень. Парцельовані речення. Незакінчені речення. Еліптичні речення.
Неповне речення – це синтаксичне утворення, в якому одна з ланок його будови не вимовляється і водночас фіксується свідомістю.
Термін перше ввів Греч, який вважав, що неповні речення утворюються в результаті пропуску головних членів речення(підмета, присудка, зв’язки).
Принципово відмінним до визначення неповних речень був підхід О. Шахматова. Один із різновидів називає »недостатнім», другий – «порушеним».
Другі лінгвісти поділяють тільки неповні речення, закінченні за смислом, які не потребують контекстуально – ситуативного доповнення , типу: Я знаю життя з усіх боків і тих, що завжди не задоволені чимось і в будь – який ситуації починають тривожитись. (О.Довженко).
Ситуативні неповні речення – це речення, в яких головний, чи другорядний член пропускається тому, що в ситуації мовлення він мається на увазі і немає потреби його називати.
Наприклад: Де ж ті книжки? – Та ось, у кошику.
Ситуативні речення широко вживаються у діалогічному мовленні, прямій мові, їх зміст часто допомагає зрозуміти ситуація.
Парцельовані речення. Їх називають ще «приєднувальними конструкціями», хоча їх не можна ототожнювати в силу того, що приєднування – це суто мовленнєве доповнення змісту речення, а парцеляція – це мовленнєве членування єдиного системного цілого.
Наприклад: Я нещодавно мав з ним розмову.
З – поміж парцельованих структур є : 1) парцельована сурядна частина – повні за структурою; 2) неповні парцельовані структури, що виражаються однорідними членами;
3) власне – парцельовані конструкції, що становлять граматично залежні компоненти попереднього речення, один або кілька його другорядних членів. Поняття парцеляції є широким.
Незакінчені речення – це конструкції, що є незавершеними в силу певних ситуативно – прагматичних чинників.
Термін «речення» на позначення таких конструкцій використовується тому, що в них виражені реченнєвовідтворюване начало.
Наприклад: Я не Ганна. Не наймичка. Я…. Та й оніміла.
Еліптичні речення – це такі неповні речення, у яких уява про пропущений член речення безпосередньо встановлюється із значення та форми синтаксично – залежного слова.
Наприклад: Попрощався – й надвір.
З поміж еліптичних неповних речень можна виділити:
1) речення з еліпсом присудка, що має значення дієслова руха, переміщення в просторі.
2) речення з еліпсом присудка на позначення наказу, просьби, побажання, заклику.
3) речення з еліпсом присудка, що має значення буття. (Наприклад: Але раптом – тривога)
4)речення з еліпсом присудка із значенням мовлення.
5)речення з еліпсом присудка із значенням сприймання.
6) речення з еліпсом дієслова – присудка, що узвичаїлись як виразники запитання.
7) речення з еліпсом підмета у двоскладному реченні або додатка у двоскладному або односкладному реченні.
8) односкладні речення з еліпсом предикативних компонентів типу: можна, треба.
9) односкладне речення з еліпсом інфінітива – при наявності предикативного слова.