41.Мовленнєві аспекти теорії речення. Статус неповних речень у системі синтаксичних одиниць. Типи неповних речень. Парцельовані речення. Незакінчені речення. Еліптичні речення.

Неповне речення – це синтаксичне утворення, в якому одна з ланок його будови не вимовляється і водночас фіксується свідомістю.

Термін перше ввів Греч, який вважав, що неповні речення утворюються в результаті пропуску головних членів речення(підмета, присудка, зв’язки).

Принципово відмінним до визначення неповних речень був підхід О. Шахматова. Один із різновидів називає »недостатнім», другий – «порушеним».

Другі лінгвісти поділяють тільки неповні речення, закінченні за смислом, які не потребують контекстуально – ситуативного доповнення , типу: Я знаю життя з усіх боків і тих, що завжди не задоволені чимось і в будь – який ситуації починають тривожитись. (О.Довженко).

Ситуативні неповні речення – це речення, в яких головний, чи другорядний член пропускається тому, що в ситуації мовлення він мається на увазі і немає потреби його називати.

Наприклад: Де ж ті книжки? – Та ось, у кошику.

Ситуативні речення широко вживаються у діалогічному мовленні, прямій мові, їх зміст часто допомагає зрозуміти ситуація.

Парцельовані речення. Їх називають ще «приєднувальними конструкціями», хоча їх не можна ототожнювати в силу того, що приєднування – це суто мовленнєве доповнення змісту речення, а парцеляція – це мовленнєве членування єдиного системного цілого.

Наприклад: Я нещодавно мав з ним розмову.

З – поміж парцельованих структур є : 1) парцельована сурядна частина – повні за структурою; 2) неповні парцельовані структури, що виражаються однорідними членами;

3) власне – парцельовані конструкції, що становлять граматично залежні компоненти попереднього речення, один або кілька його другорядних членів. Поняття парцеляції є широким.

Незакінчені речення – це конструкції, що є незавершеними в силу певних ситуативно – прагматичних чинників.

Термін «речення» на позначення таких конструкцій використовується тому, що в них виражені реченнєвовідтворюване начало.

Наприклад: Я не Ганна. Не наймичка. Я…. Та й оніміла.

Еліптичні речення – це такі неповні речення, у яких уява про пропущений член речення безпосередньо встановлюється із значення та форми синтаксично – залежного слова.

Наприклад: Попрощався – й надвір.

З поміж еліптичних неповних речень можна виділити:

1) речення з еліпсом присудка, що має значення дієслова руха, переміщення в просторі.

2) речення з еліпсом присудка на позначення наказу, просьби, побажання, заклику.

3) речення з еліпсом присудка, що має значення буття. (Наприклад: Але раптом – тривога)

4)речення з еліпсом присудка із значенням мовлення.

5)речення з еліпсом присудка із значенням сприймання.

6) речення з еліпсом дієслова – присудка, що узвичаїлись як виразники запитання.

7) речення з еліпсом підмета у двоскладному реченні або додатка у двоскладному або односкладному реченні.

8) односкладні речення з еліпсом предикативних компонентів типу: можна, треба.

9) односкладне речення з еліпсом інфінітива – при наявності предикативного слова.