
- •Поняття про сигментні та суперсигментні мовленнєві одниці. Фонетичне слово (поняття про проклітики й енклітики), синтагма, фраза, склад. Український фонетичний складоподіл
- •3. Класифікація приголосних звуків української мови. Підходи вчених до класифікації приголосних звуків (Тоцька, Жовтобрюх, Наконечний, Карпенко)
- •4.Українська фонетична і фонематична транскрипція
- •5. Комбінаторні і позиційні звукові зміни.
- •10.Лексикологія
- •12. Склад сучасної української лексики з погляду її походження
- •13. Активна і пасивна лексика сучасної української мови
- •14.Фразеологія української мови
- •16. Класифікація афіксів за місцем розташування в слові, за функціями, за формою та походженням
- •17. Історичні зміни у морфемній будові слова (опрощення, перерозклад, ускладнення). Морфологічні явища (елізія, нарощення твірної основи, накладання морфем)
- •18. Морфологічні і неморфологічні способи творення
- •19. Граматика як розділ мовознавства. Граматичне значення і граматична форма слова. Морфологічні категорії. Принципи морфологічного аналізу слова
- •20. Семантико-граматичні розряди іменників. Категорія роду, числа, відмінка іменників. Однинні та множинні іменники. Критерії поділу іменників на відміни та групи Розряди іменників за значенням
- •Граматичні ознаки іменника
- •21. Прикметник. Граматична залежність категорій роду, числа і відмінка прикметника. Перехід прикметників в іменники. Розряди прикметників за значенням.
- •22. Відмінювання прикметників. Повні і короткі форми прикметників. Тверда, м’яка, мішана групи прикметників.
- •24. Займенник. Розряди займенників за значенням, їх семантико-граматичні особливості. Суплетивізм як словозмінна прикмета займенників.
- •27.Категорія стану, перехідності/неперехідності.
- •30.Творення дієприкметників
- •31. Розряди прислівників за значенням…
- •35. Сучасна українська синтаксична класиологія
- •41.Мовленнєві аспекти теорії речення. Статус неповних речень у системі синтаксичних одиниць. Типи неповних речень. Парцельовані речення. Незакінчені речення. Еліптичні речення.
- •43. Складне речення. Особливості складного речення : різні підходи до тлумачення його природи. Статус складних речень ускладненого типу. Граматична природа речень з кількома присудками.
- •44. Місце складносурядного речення в системі мови. Принципи класифікації складносурядних речень.
- •45. Еволюція поглядів на функціональні вияви складнопідрядних речень. Питання про принципи класифікації складнопідрядних речень у лінгвістичній літературі.
- •47. Текст. Визначення тексту. Основні категорії художнього тексту. Функції тексту. Засоби зв’язку в тексті.
- •49. Сучасна українська синтаксична поетика. Конструкції експресивного синтаксису. Називний теми. Парцеляція. Лексичний повтор із синтаксичним поширенням.
- •50. Основи української пунктуації. Етапи розвитку української пунктуації.
19. Граматика як розділ мовознавства. Граматичне значення і граматична форма слова. Морфологічні категорії. Принципи морфологічного аналізу слова
Граматика (первісне тлумачення - «техніка читати і писати букви») – науково-лінгвістична дисципліна, яка вивчає закони творення і зміни слів, словосполучень і речень певної мови.
До складу граматики входять: морфологія і синтаксис.
Морфологія і синтаксис мають спільні граматичні явища, але різняться за характером.
Основними поняттями граматики є: граматичне значення, граматична форма і граматична категорія.
Граматика – сукупність правил зміни слів і сполучуваності морфів у слова, слів у словосполучення і речення, тобто поєднання елементів нижчого рангу у значеннєві одиниці вищого рангу з метою реалізації комунікативної і пізнавальної (когнітивної) функції мови.
Граматика – це наука, вчення про її об'єкт, розділ мовознавства, що вивчає закономірності та особливості будови і форми слів, словосполучень, речень і тексту.
Граматика як будова, устрій, структура мови є системою систем, що об'єднує словотвір, морфологію, синтаксис. Ці системи називають підсистемами граматичної будови, або різними її рівнями. Кожна граматична підсистема має свої одиниці.
Одиницею словотвору як граматичної підсистеми є система словотвірних моделей. Вона охоплює всі закономірності творення похідних слів.
Одиницею морфології є слово як система словоформ, що становлять парадигму.
Одиниці синтаксису – різні синтаксичні конструкції: словосполучення, речення, тобто одиниці, більші за слово, а також структури вищого рівня (абзаци, тексти), хоч питання про належність їх до одиниць граматики є зараз дискусійним.
Існують тісні взаємозв'язки між підсистемами граматики: словотвором, морфологією та синтаксисом.
Дуже тісний зв'язок між морфологією і синтаксисом. Морфологія вивчає зміни форм слів, але ці зміни виникають лише тоді, коли слова поєднуються між собою в речення. Отже, всі наявні в морфології явища спочатку були в синтаксисі. Наприклад, словоформи іменників формуються в синтаксичні словосполучення (немає книги, бачу книгу).
У складі смислової стурктури слова розрізняють лексичне і граматичне значення слова.
Лексичне значення позначає, лінгвізує конкретне явище, предмет, поняття, передає реальний зміст слова щодо дійсності.
Граматичне значення:
Типове, спільне для багатьох слів;
Виявляє спільне між словами з різним лексичним значенням;
Ставить слова у взаємозалежність, зв'язок, забезпечуючи правильне розуміння дійсності;
Виражається за допомогою афіксів, що входять до складу слова;
Кількість граматичних значень є вичерпною, як і кількість засобів, що їх виражає.
Засоби вираження граматичного значення:
Флексія – найтиповіший і основний засіб вираження граматичного значення у багатьох слов'янських та неслов'янських мовах. Встановлює рід, число, відмінок в іменниках, прикметниках, дієприкметниках, займенниках; особу, рід, число в дієсловах. У багатьох словах граматичне значення виражає нульова флексія (дощ).
Суфікси, префікси, постфікси – можуть творити слова з новим лексичним значенням (дід-прадід, дуб-дубовий). Творять ступені порівняння прикметників (добрий-добріший-найдобріший); значення відмінка (ім'я-імені); значення числа (небо-небеса); значення виду (писати-дописати); значення стану (вчити-вчитися).
Наголос – творить значення відмінка (рУки – Н.в. множ., рукИ – Р.в. одн.), значення виду (вИсипав – док. вид, висипАв – недок. вид).
Службові слова (прийменники, частки) (на підлозі; хай спить).
Чергування звуків – значення виду (винести – док. вид; виносити – недок. вид), значення відмінка (рука-руці).
Суплетивізм – значення відмінка (я-мене), значення виду (ловити-упіймати).
Порядок слів (Гнів розвіє радість. Радість розвіє гнів.).
Інтонація – несе інформацію про різний зміст повідомлення. На письмі функцію інтонації показують розділові знаки (Зустрів брата художника. Зустрів брата-художника).
Синтаксичний зв'язок як засіб вираження граматичного значення невідмінюваних слів за допомогою формальних ознак інших слів (Холодне солов'їне соло/ І розсипались на панелі мої рондо/ Я б, напевно, помер/ Якби не було кіно.)
Граматична форма – це засіб вираження граматичного значення.
Граматична форма – це мовний знак, за допомогою якого регулярно виражається граматичне значення.
Академік Шахматов і Виноградов подають таке визначення: «Граматична форма – це видозміни одного й того ж повнозначного слова, яких воно набуває в реченні залежно від граматичних зв'язків з іншими словами».
Білодід не вживає термін «граматична форма». Він вживає термін «морфологічна форма», виділяючи 2 види форм: морфологічну (виявляється на рівні видозмін того самого повнозначного слова) і синтаксичну (виявляється на рівні поєднуваності слів у структурі речення). Морфологічна форма включає систему закінчень і основ.
Граматична форма – це єдність граматичного значення і засобів його вираження. Граматичного значення не існує окремо без засобу вираження, а засіб вираження свідчить про наявність граматичного значення.
Граматична форма = Граматичне значення + Засоби його вираження
До морфологічних категорій належать категорії роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи.
Морфологічні категорії поділяються на класифікаційні і словозмінні.
Класифікаційні категорії — це такі, в яких члени виступають як рубрики класифікації слів. Так, наприклад, категорія роду іменників і категорія виду дієслова є класифікаційними, бо іменники не відмінюються, а класифікуються за родами (кожен іменник належить до певного роду), а дієслова належать до однієї з трьох рубрик — до дієслів доконаного чи недоконаного виду або двовидових.
Словозмінні — це граматичні категорії, яких слово може набувати залежно від партнера, з яким воно поєднується в мовленнєвому ланцюжку. Наприклад, категорія роду прикметників. Прикметники не класифікуються, а відмінюються за родами (кожен прикметник у слов'янських мовах має форми всіх трьох родів; наприклад укр. великий, велика, велике). Класифікація граматичних категорій графічно має такий вигляд: