2. Первинна професійна підготовка персоналу

Первинна професійна підготовка персоналу– цілеспрямований процес формування у працівників організації професійних теоретичних знань, умінь та практичних навичок за допомогою спеціальних форм та методів, необхідних працівникам організації зараз або в майбутньому.

Первинна професійна підготовка робітників–здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робочої професії або спеціальності, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної зайнятості.

Дана освіта здобувається громадянами в державних і комунальних професійно-технічних навчальних закладах безоплатно за рахунок держави у межах державного замовлення.

Професійно-технічна підготовка має три ступені, тобто навчальні плани і програми кожного ступеня складаються таким чином, що випускники I ступеня мають можливість продовжувати навчання на II ступені і т.д.

Вища освіта – це рівень освіти, який здобувається особою у ВНЗ в результаті послідовного системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті і завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Вищими закладами освіти є технікуми, коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети.

Відповідно до статусу навчальних закладів вони діляться на 4 рівні акредитації:

1: I рівень – технікуми, училища

2: IIрівень – коледжі

3: III-IV рівень – університети, консерваторії, академії, інститути

Державному вищому навчальному закладу III – IV рівня акредитації, що досягає найвищих показників у своїй діяльності щодо виконання інтелектуального потенціалу ,відповідає міжнародним вимогам стосовно рівня вищої освіти і є провідним серед галузевої групи ВНЗ може бути надано статус національного.

У ВНЗ присвоюються кваліфікації:

1. Молодого спеціаліста

2. Бакалавра

3. Спеціаліста

4. Магістра

3. Методи і форми професійного навчання

У розвитку персоналу застосовуються такі методи навчання:

• навчання на робочому місці і поза робочим місцем

• методи, які однаково підходять для будь-якого з цих варіантів

Навчання на робочому місці характеризується безпосередньо виконанням навчання у звичайній робочій ситуації.

Таке навчання може проводитись у таких формах:

1. проведення лекції

2. аналіз реальних ситуацій

3. самостійна підготовка

Основними формами навчання нових працівників на виробництві є:

1. індивідуальне навчання, коли учня прикріплюють до працівника, а теоретичний курс він вивчає самостійно, консультуючись з відповідним спеціалістом;

2. групова форма передбачає створення груп, заняття з якими проводять працівники високої кваліфікації;

3. курсова, застосовується для підготовки працівників складних професій і проводиться в 2 етапи:

• під керівництвом майстра виробничого навчання в навчальному комбінаті

• на виробництві під керівництвом інструктора

Навчання на робочому місці може здійснюватись у формі:

1. наставництво (коачінг) – процес передачі знань і умінь від більш досвідченої і компетентної людини менш досвідченій методом співбесіди, консультацій, порад;

2. інструктаж – роз’яснення та демонстрація методів роботи досвідченого працівника, спрямований на вивчення конкретної операції, процедури, що є складовою обов’язків;

3. ротація – застосовуються для підготовки працівника з багатопрофільним напрямом у вигляді послідовної роботи на різних посадах і в різних підрозділах.

Для керівників основною формою навчання є стажування, яке може проходити на робочому місці у випадку переходу на нову посаду в аналогічних підприємствах і за кордоном. Тривалість стажування визначається організацією, яка направлена на стажування, виходячи з його цілей. Стажування закінчується написанням звіту.