4 Вимоги до виконання графічної частини др та дп

4.1 Загальні вимоги

Креслення i схеми виконують, як правило, засобами САПР. При виконанні креслень вручну, один із документів має обов’язково бути виконано засобами комп’ютерної техніки.

Креслення i схеми виконуються на креслярському папері (ватмані).

На кожному кресленні повинен бути основний надпис, згідно з вимогами ГОСТ 2.104

Позначення всіх креслень, крім креслень деталей, повинно складатися з позначення основного документу (креслення деталі та специфікації) i коду (шифру) документу.

За ГОСТ 2.701 код схеми повинен складатися з буквеної (що визначає вид схеми) i цифрової (що визначає тип схеми) частини, наприклад, схема електрична принципова позначається Е3.

В ПЗ робляться посилання на креслення i схеми типу: "На кресленні ХХХ 3.293.001 Е3 приведена схема електрична принципова блоку попередньої обробки кардiосигналу".

Конструктивні i схемні рішення повинні забезпечити виготовлення виробу за заданими експлуатаційними характеристиками при мінімальних сумарних затратах на його проектування, виробництво i експлуатацію.

Після самоконтролю роботи студентом, керівник ДР чи ДП перевіряє креслення та схеми і затверджує їх.

4.2 Вимоги до виконання схем структурної, функціональної та електричної принципової виробу (етап побудови)

4.2.1 Загальні правила виконання схем

Схема - це графічний конструкторський документ, на якому показані у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу і зв'язки між ними.

Правила виконання і оформлення схем регламентують стандарти сьомої класифікаційної групи “ЕСКД Види і типи схем, загальні вимоги до їх виконання” повинні відповідати ГОСТ 2.701-84 "ЕСКД. Схеми. Види і типи. Загальні вимоги до виконання", правила виконання усіх типів електричних схем - ГОСТ 2.702-75 "ЕСКД. Правила виконання електричних схем". При виконанні електричних схем цифрової обчислювальної техніки керуються правилами ГОСТ 2.709-81 "ЕСКД. Правила виконання електричних схем цифрової обчислювальної техніки". Позначення кіл в електричних схемах виконують по ГОСТ 2.709-72 "ЕСКД. Система позначень кіл в електричних схемах", буквено-цифрові позначення в електричних схемах - за ГОСТ 2.710-81 "ЕСКД. Позначення буквено-цифрові в електричних схемах".

Схеми виконують без дотримання масштабу і дійсного просторового розташування складових частин виробу.

На схемах, як правило, використовують стандартні графічні умовні позначення. Якщо необхідно використовувати нестандартизовані позначення деяких елементів, то на схемі роблять відповідні пояснення.

Слід домагатися найменшого числа зламів і перетинів ліній зв'язку, зберігаючи між паралельними лініями відстань не менше 3 мм.

На схемах допускається поміщати різні технічні дані, що характеризують схему в цілому і окремі її елементи. Ці відомості поміщають або біля графічних позначень, або на вільному полі схеми, як правило, над основним написом.

Елемент схеми - складова частина схеми, яка виконує певну функцію у виробі і не може бути розділена на частини, що мають самостійне призначення (резистор, конденсатор, інтегральна мікросхема, трансформатор, насос і тому подібне).

Пристрій - сукупність елементів, що представляє єдину конструкцію (блок, плата). Може не мати у виробі певного функціонального призначення.

Функціональна група - сукупність елементів, що виконують у виробі певну функцію і не об'єднаних в єдину конструкцію (підсилювач, модулятор, генератор і т. п.).

Функціональна частина - елемент, пристрій або функціональна група, що мають строго певне функціональне призначення.

Функціональне коло - лінія, канал, тракт певного призначення (канал звуку, відеоканал, тракт НВЧ і т. п.).

Лінія електричного зв'язку - лінія на схемі, що вказує шлях проходження струму, сигналу і т. д.

Класифікація і позначення схем. Схеми залежно від елементів і зв'язків між ними поділяють на наступні види, що означають буквами, : електричні - Е, гідравлічні - Г, пневматичні - П, газові (окрім пневматичних) - X, кінематичні - Д, вакуумні - В, оптичні, - Л, енергетичні - Р, комбіновані - З.

За основним призначенням схем їх поділяють на типи, що позначають цифрами, : структурні - 1, функціональні - 2, принципові (повні) - 3, з'єднань (монтажні) - 4, підключення 5, загальні - 6, розташування - 7, об'єднані - 0.

Найменування схеми визначається її видом і типом, наприклад: схема електрична принципова, схема електрична функціональна, схема ділення структурна, схема гідравлічна з'єднань.

Код схеми складається з букви, що визначає вид схеми, і цифри, що означає тип схеми, наприклад, Е3 - схема електрична принципова, Е4 - схема електрична з'єднань, Г1 - схема гідравлічна структурна.

Графічні позначення. Електричні елементи і пристрої на схемі зображують у вигляді умовних графічних позначень, встановлених стандартами ЕСКД або побудованих на їх основі. При необхідності застосовують нестандартизовані умовні графічні позначення.

Окрім умовних графічних позначень, на схемах відповідних типів можна застосовувати інші категорії графічних позначень: прямокутники довільних розмірів, що містять текст пояснення; зовнішні контури, що є спрощеними конструктивними зображеннями виробів.

Розміри умовних графічних позначень. Стандартні умовні графічні позначення елементів виконують за розмірами, що вказані у відповідних стандартах. Якщо розміри стандартом не встановлені, то графічні позначення на схемі повинні мати такі ж розміри, як їх зображення в стандартах. При виконанні ілюстративних схем на великих форматах можна усі умовні графічні позначення пропорційно збільшувати в порівнянні з приведеними в стандартах.

Допускається на схемі збільшувати розміри позначень окремих елементів, якщо необхідно графічно виділити особливе або важливе значення елементу (пристрою), а також помістити усередині позначення передбачені стандартами кваліфікуючі символи або додаткову інформацію. З метою підвищення компактності схеми допускається розміри графічних позначень пропорційно зменшувати. Для забезпечення візуального сприйняття схеми відстань між двома сусідніми лініями в будь-якому графічному позначенні має бути не менше 1,0 мм.

Графічні позначення слід виконувати лініями тієї ж товщини, що і лінії зв'язку.

Орієнтація умовних графічних позначень. Розміщення умовних графічних позначень на схемі повинне забезпечувати найбільш простий рисунок схеми з мінімальною кількістю зламів і перетинів ліній електричного зв'язку.

4.2.2 Схема електрична структурна (Е1)

Структурна схема відображує принцип роботи виробу в найзагальнішому вигляді. На схемі зображують усі основні функціональні частини виробу (елементи, пристрої, функціональні групи), а також основні взаємозв'язки між ними. Дійсне розташування складових частин виробу не враховують і спосіб зв'язку не розкривають. Побудова схеми повинна давати наочне уявлення про послідовність взаємодії функціональних частин у виробі (див. рис. 4.1). Напрям ходу процесів, що відбуваються у виробі, означають стрілками на лініях взаємозв'язку.

Рисунок 4.1 – Структурна схема радіоприймача

Функціональні частини на схемі зображують у вигляді прямокутників або умовних графічних позначень. При позначенні функціональних частин у вигляді прямокутників їх найменування, типи і позначення вписують всередину прямокутників. Допускається вказувати тип елементу (пристрою) або позначення документу (державний стандарт, технічні умови і ін.), на основі якого цей елемент (пристрій) застосований.

При великій кількості функціональних частин замість найменувань, типів і позначень допускається проставляти порядкові номери, які наносять праворуч від зображення або над ним, як правило, зверху вниз в напрямі зліва направо. В цьому випадку найменування, типи і позначення вказують на полі схеми в таблиці довільної форми.

На схемах простих виробів функціональні частини розташовують у вигляді ланцюжка відповідно до ходу робочого процесу: в напрямі зліва направо.

На схемі допускається вказувати технічні характеристики функціональних частин, пояснюючі написи і діаграми, що визначають послідовність процесів в часі, а також параметри в характерних точках (величини струмів, напруги, форми і величини імпульсів та ін.). Дані поміщають поряд з графічними позначеннями або на вільному полі схеми.

4.2.3 Схема електрична функціональна (Е2)

Для складного виробу розробляють декілька функціональних схем, які пояснюють процеси, що відбуваються, при різних передбачених режимах роботи.

На схемі зображують функціональні частини виробу (елементи, пристрої і функціональні групи) і зв'язки між ними. Графічна побудова схеми повинна наочно відбивати послідовність функціональних процесів, що ілюструються схемою. Дійсне розташування у виробі елементів і пристроїв може не враховуватися.

Функціональні частини і зв'язки між ними зображують у вигляді умовних графічних позначень, встановлених в стандартах ЕСКД (див. рис. 4.2). Окремі функціональні частини на схемі допускається зображувати у вигляді прямокутників. В цьому випадку частини схеми з поелементною деталізацією зображують за правилами виконання принципових схем, а при укрупненому зображенні функціональних частин - за правилами структурних схем.

Рисунок 4.2 – Приклад виконання функціональної схеми

На функціональній схемі радіоприймача (див. рис. 4.3) в порівнянні з його структурною схемою (див. рис. 4.1) розкритий зміст детекторного каскаду, представленого принциповою схемою; інші елементи схеми зображені у вигляді прямокутників, як на структурній схемі.

Рисунок 4.3 – Функціональна схема радіоприймача

На функціональній схемі вказують: для функціональних груп - позначення, присвоєні їм на принциповій схемі, або найменування (якщо функціональна група зображена у вигляді умовного графічного позначення, то її найменування не вказують); для кожного пристрою і елементу, зображеного умовними графічними позначеннями, - буквено-цифрове позиційне позначення, присвоєне на принциповій схемі, його тип; для кожного пристрою, зображеного прямокутником, - позиційне позначення, присвоєне йому на принциповій схемі, його найменування і тип або позначення документу, на основі якого цей пристрій застосований. Позначення документу вказують і для пристрою, зображеного у вигляді умовного графічного позначення. Найменування, типи і позначення функціональних частин, зображених прямокутниками, рекомендується вписувати всередину прямокутників. Скорочені або умовні найменування мають бути пояснені на полі схеми.

4.2.4 Принципова схема (ЕЗ).

Принципова схема є якнайповнішою електричною схемою виробу, на якій зображують усі електричні елементи і пристрої, необхідні для здійснення і контролю у виробі заданих електричних процесів, вагу зв'язку між ними, а також елементи підключення (роз'єми, затискачі), якими закінчуються вхідні і вихідні кола. На схемі можуть бути зображені сполучні і монтажні елементи, що встановлюються у виробі з конструктивних міркувань.

Електричні елементи на схемі зображують умовними графічними позначеннями, зображення і розміри яких встановлені в стандартах ЄСКД. Елементи, що використовуються у виробі частково, допускається зображувати не повністю, а тільки використовувані частини.

Схеми виконують для виробів, що знаходяться у відключеному положенні. У технічно обгрунтованих випадках допускається окремі елементи схеми зображувати у вибраному робочому положенні з вказівкою на полі режиму, для якого зображені ці елементи.

Умовні графічні позначення елементів і пристроїв виконують поєднаним або рознесеним способом. При поєднаному способі складові частини елементів або пристроїв зображують на схемі так, як вони розташовані у виробі, тобто у безпосередній близькості один до одного. При рознесеному способі умовні графічні позначення складових частин елементів розташовують в різних місцях схеми з урахуванням порядку проходження по них струму (тобто, послідовно) так, щоб окремі кола були зображені найнаочніше. Рознесеним способом можна викреслювати як окремі елементи або пристрої (наприклад, обмотки і контактні групи реле, контакти штепсельних роз’ємів) так і всю схему.

Умовні буквено-цифрові позначення

Умовні буквено-цифрові позначення (далі позначення) призначені:

- для однозначного запису в скороченій формі відомостей про елементи, пристрої і про функціональні групи (далі частини об'єкту) і документацію на об'єкт;

- для посилань на відповідні частини об'єкту в текстових документах;

- для нанесення безпосередньо на об'єкт, якщо це передбачено в його конструкції.

Для виконання позначень застосовують прописні букви латинського алфавіту, арабські цифри.

Структура позначень. Умовне буквено-цифрове позначення записують у вигляді послідовності букв, цифр і знаків в один рядок без пропусків і їх кількість в позначенні не встановлюється.

Буквені коди видів елементів приведені в таблиці 1 обов'язкового додатку 1. Частини об'єкту (елементи) розбиті за видами на групи, яким присвоєні позначення однією буквою. Для уточнення виду елементів допускається застосовувати двохбуквені і багатобуквенні коди. Елемент цього виду може бути позначений однією буквою - загальним кодом виду елементу або двома буквами - кодом цього елементу. При застосуванні двохбуквених і багатобуквених кодів перша буква повинна відповідати групі видів, до якої належить елемент. Приклади двохбуквених кодів наведені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Перша буква коду (обов’язкова)	Група видів елементів	Приклади видів елементів
А	Пристрої	Підсилювачі, прилади телекерування, лазери, мазери
В	Перетворювачі неелектричних величин в електричні (окрім генераторів і джерел живлення) або навпаки аналогові або багаторозрядні перетворювачі або датчики для вказання або вимірювання	Гучномовці, мікрофони, термоелектричні чутливі елементи, детектори іонізуючих випромінювань, звукознімачі, сельсини
Продовження таблиці 4.1
С	Конденсатори
D	Схеми інтегральні, мікрозборки	Схеми інтегральні аналогові і цифрові, логічні елементи, пристрої пам'яті, пристрої затримки
Е	Елементи різні	Освітлювальні пристрої, нагрівальні елементи
F	Розрядники, запобіжники, пристрої захисні	Дискретні елементи захисту по струму і напрузі, плавкі запобіжники, розрядники
G	Генератори, джерела живлення, кварцеві осцилятори	Батареї, акумулятори, електрохімічні і електротермічні джерела
H	Пристрої індикаційні і сигнальні	Прилади звукової і світлової сигналізації, індикатори
К	Реле, контактори, пускачі	Реле струмові і напруги, реле електротеплові, реле часу, контактори, магнітні пускачі
L	Котушки індуктивності, дроселі	Дроселі люмінесцентного освітлення
М	Двигуни	Двигуни постійного і змінного струму
Р	Прилади, вимірювальне устаткування	Відображуючі, реєструючі і вимірювальні прилади, лічильники, годинники
Q	Вимикачі і роз'єднувачі в силових колах	Роз'єднувачі, автоматичні вимикачі (силові)
R	Резистори	Змінні резистори, потенціометри, варістори, терморезистори
S	Пристрої комутаційні в колах керування, сигналізації і вимірювання	Вимикачі, перемикачі, вимикачі, що спрацьовують від різних дій
Т	Трансформатори, автотрансформатори	Трансформатори струму і напруги, стабілізатори
U	Перетворювачі електричних величин в електричні, пристрої зв'язку	Модулятори, демодулятори, дискримінатори, інвертори, перетворювачі частоти, випрямлячі
V	Прилади електровакуумні, напівпровідникові	Електронні лампи, діоди, транзистори, тиристори, стабілітрони
W	Лінії і елементи надвисокої частоти, антени	Хвилеводи, диполі, антени
Продовження таблиці 4.1
X	З'єднання контактні	Штирі, гнізда, розбірні з'єднання, струмознімачі
Y	Пристрої механічні з електромагнітним приводом	Електромагнітні муфти, гальма, патрони
Z	Пристрої кінцеві, фільтри, обмежувачі	Лінії моделювання, кварцеві фільтри

Приклади двохбуквених кодів наведені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Перша буква коду (обов’язкова)	Група видів елементів	Приклади видів елементів	Двохбуквений код
А	Пристрій (загальне позначення)
В	Перетворювачі неелектричних величин в електричні (окрім генераторів і джерел живлення) або навпаки аналогові або багаторозрядні перетворювачі або датчики для вказання або вимірювання	Гучномовець	ВА
		Магнітострикційний елемент	ВВ
		Детектор іонізуючих випромінювань	BD
		Сельсин-приймач	BE
		Телефон (капсуль)	ВF
		Сельсин-датчик	ВС
		Тепловий датчик	ВК
		Фотоелемент	BL
		Мікрофон	ВМ
		Датчик тиску	ВР
		П’єзоелемент	BQ
		Датчик частоти обертів (тахогенератор)	BR
		Звукознімач	BS
		Датчик скорости	BV
С	Конденсатори
D	Схеми інтегральні, мікрозборки	Схема інтегральна аналогова	DA
		Схема интегральна, цифрова, логічний елемент	DD
		Пристрої зберігання інформації	DS
		Пристрій затримки	DT
Продовження таблиці 4.2
Е	Елементи різні	Нагрівальний елемент	EК
		Лампа освітлювальна	EL
		Піропатрон	ET
F	Розрядники, запобіжники, пристрої захисні	Дискретний елемент захисту по струму миттєвої дії	FA
		Дискретний елемент захисту по струму інерційної дії	FP
		Запобіжник плавкий	FU
		Дискретний елемент захисту по напрузі, розрядник	FV
G	Генератори, джерела живлення	Батарея	GB
Н	Пристрої індикаційні і сигнальні	Пристрій звукової сигналізації	HA
		Індикатор символьний	HG
		Пристрій Світлової сигналізації	HL
К	Реле, контактори, пускачі	Реле струмове	КA
		Реле вказуюче	КН
		Реле електротеплове	КК
		Контактор, магнітний пускач	КМ
		Реле часу	КT
		Реле напруги	KV
L	Катушки індуктивності, дроселі	Дросель люмінесцентного освітлення	LL
М	Двигуни

Продовження таблиці 4.2
Р	Прилади, вимірювальне устаткування Примітка. Поєднання РЕ застосовувати не допускається	Амперметр	РA
		Лічильник імпульсів	PC
		Частотомір	PF
		Лічильник активної енергії	PI
		Лічильник реактивної енергії	РК
		Омметр	PR
		Реєструючий пристрій	PS
		Годинник, вимірювач часу дії	РТ
		Вольтметр	PV
		Ватметр	PW
Q	Вимикачі і роз'єднувачі в силових колах (енергопостачання, живлення устаткування і т. д.)	Вимикач автоматичний	QF
		Короткозамикач	QK
		Роз’єднувач	QS
R	Резистори	Терморезистор	RK
		Потенціометр	RP
		Шунт вимірювальний	RS
		Варістор	RU
S	Пристрої комутаційні в колах керування, сигналізації і вимірювання Примітка. Позначення SF застосовують для апаратів, що не мають контактів силових кіл	Вимикач або перемикач	SA
		Вимикач кнопковий	SB
		Вимикач автоматичний	SF
		Вимикачі, що спрацьовують від різних дій:
		від рівня	SL
		від тиску	SP
		від положення	SQ
		від частоти обертання	SR
		від температури	SK

Продовження таблиці 4.2
Т	Трансформатори, автотрансформатори	Трансформатор струму	ТА
		Електромагнітний стабілізатор	TS
		Трансформатор напруги	TV
U	Пристрої зв’язку	Модулятор	UB
	Перетворювачі електричних величин в електричні	Демодулятор	UR
		Дискримінатор	UI
		Перетворювач частотний, інвертор, генератор частоти, випрямляч	UZ
V	Прилади електровакуумні і напівпровідникові	Діод, стабілітрон	VD
		Пристрій електровакуумний	VL
		Транзистор	VТ
		Тиристор	VS
W	Лінії і елементи НВЧ	Розгалужувач	WE
		Короткозамикач	WК
		Вентиль	WS
	Антени	Трансформатор, неоднорідність, фазообертач	WT
		Атенюатор	WU
		Антена	WA
X	З’єднання контактні	Струмознімач, контакт ковзний	ХА
		Штир	XP
		Гніздо	XS
		З’єднання розбірне	XT
		З’єднувач високочастотний	XW
Y	Пристрої механічні з електромагнітним приводом	Електромагніт	YA
		Тормоз з електромагнітним приводом	YB
		Муфта з електромагнітним приводом	YC
		Електромагнітний патрон або плита	YH

Продовження таблиці 4.2
Z	Пристрої кінцеві фільтри	Обмежувач	ZL
	Обмежувачі	Фільтр кварцевий	ZQ

4.3 Вимоги до виконання креслень друкованої плати та друкованого вузла виробу

4.3.1 Вимоги до оформлення креслень друкованої плати

Креслення друкованих плат мають бути виконані відповідно до вимог стандартів ЭСКД.

Креслення односторонньої (ОДП), двосторонньої (ДДП) і багатошарової (БДП) друкованої плати повинні мати найменування "Друкована плата".

Креслення однотипних друкованих плат виконувати за ГОСТ 2.113 з урахуванням вимог стандарту.

На кресленні друкованої плати розміри мають бути вказані одним з наступних способів:

- відповідно до вимог ГОСТ 2.307;

- нанесення координатної сітки в прямокутній системі координат (див. рис. 4.4); нанесенням координатної сітки в полярній системі коорднинат;

Рисунок 4.4

- комбінованим способом за допомогою розмірних і виносних ліній і координатної сітки в прямокутній і полярній системі координат;

- у вигляді таблиці координат елементів провідникового рисунка (провідників, контактних майданчиків і т. д.).

При нанесенні розмірів за допомогою координатної сітки лілії сітки повинні нумеруватися. Крок нумерації визначається конструктивно з урахуванням насиченості і масштабу зображення (див. рис. 4.5 а, б) і може бути виражений в міліметрах або у кількості ліній сітки.

а б

Рисунок 4.5

Допускається виділяти на кресленні окремі лінії координатної сітки, що чергуються через певні інтервали, при цьому в технічних вимогах креслення потрібно поміщати вказівки типу: "Лінії координатної сітки нанесені через одну".

Координатну сітку залежно від способу виконання документації потрібно наносити на все поле креслення (див. рис. 4.5 а, б) або на частину поверхні друкованої плати, або рисками по периметру контура друкованої плати (див. рис. 4.5). Допускається риски наносити по периметру контура друкованої плати (див. рис. 4.4) або на деякій відстані від нього.

Крок координатної сітки в прямокутній системі координат - за ГОСТ 10317

За початок відліку в прямокутній системі координат на головному вигляді креслення друкованої плати потрібно приймати:

- центр крайнього лівого або правого нижнього отвору (див. рис. 4.4);

- лівий або правий нижній кут друкованої плати (див. рис. 4.5 а);

- ліву або праву нижню точку, утворену лініями побудови (див. рис. 4.5 б).

На кресленнях круглих друкованих плат за початок відліку в прямокутній системі координат допускається приймати центр друкованої плати або точку, утворену лініями перетину двох дотичних до кола.

Координату сітку в полярній системі координат застосовують для креслень друкованих плат з певною послідовністю розташування друкованих провідників, що повторюються, з радіальною орієнтацією.

Крок координатної сітки в полярній системі координат задають по куту і діаметру і призначають залежно від розташування елементів друкованих плат.

Якщо розміри і конфігурація малюнка друкованої плати виділені в технічних вимогах креслення, то допускається елементи друкованих плат зображувати умовно

Ділянки друкованої плати, які не допускається займати друкованими провідниками і контактними площадками на кресленні необхідно обводити штрихпунктирною потовщеною лінією.

Розміри ділянок визначаються по координатній сітці або наносяться на кресленні.

Для нанесення розмірів, позначень шорсткості поверхні і т. п. допускається приводити на кресленні додатковий вигляд, на якому рисунок друкованої плати слід зображувати частково. Допускається рисунок друкованої плати не зображувати. При цьому над таким виглядом повинен поміщатися відповідний напис, наприклад "Провідники не показані".

Круглі контактні площадки з отворами, що у тому числі мають зенкування, і контактні площадки довільної форми, розміри яких не вказані, зображують на кресленні одним колом.

Допускається контактні площадки, в т. ч. круглі, залежно від їх розмірів зображувати на кресленні умовно у вигляді квадрата, прямокутника, багатокутника і т. п.

Розміри і форму контактних площадок вказують в технічних вимогах креслення.

Отвори, близькі за діаметром, зображують колом одного діаметру з обов'язковою вказівкою умовного знаку відповідно до ГОСТ 2.307.

Діаметр отвору, його умовний знак, діаметр контактної площадки, наявність металізації, кількість отворів слід об'єднувати в таблицю.

Провідники на кресленні повинні позначатися однією лінією, що є віссю симетрії провідника. На кресленні слід вказувати числове значення ширини провідника.

Провідники можуть зображатися двома лініями, при цьому, якщо вони співпадають з лініями координатної сітки, числове значення ширини на кресленні не вказують.

Окремі елементи рисунка друкованої плати (провідники, екрани, ізоляційні ділянки і т. п.) допускається виділяти на кресленні штрихуванням, зачорненням, раструванням і т. п.

Зображення друкованої плати з елементами, що повторюються, допускається виконувати неповністю в об'ємі, що забезпечує однозначність читання креслення. При цьому має бути вказана закономірність розташування таких елементів.

На зображенні друкованої плати допускається наносити написи, знаки і т. п., які можуть бути відсутніми на самих виробах, про що має бути запис в технічних вимогах креслення.

У місцях нанесення написів на кресленні допускається не наносити координатну сітку.

На зображенні друкованої плати може бути частково відсутньою інформація про окремі елементи друкованої плати, при цьому в технічних вимогах креслення має бути посилання на документ, що містить відсутню інформацію.

У технічних вимогах креслення допускається давати пояснення про взаємодію елементів. Приклад: "Провідники утворюють чотири короткозамкнуті двадцятип’ятивиткові обмотки з кроком розташування напіввитка, що становить дванадцять ділень і рівним 43° 12'".

Маркування друкованої плати розташовують на вільному місці плати.

При маркуванні способом, яким виконується провідниковий рисунок, допускається застосовувати будь-який шрифт, при цьому в технічних вимогах креслення спосіб маркування не вказують.

Зазвичай, робоче поле креслень форматів А2, А1, А0 тощо, умовно розділяють на дві частини: в першій виконується власне креслення деталі, виробу, в другій частині вказують необхідні для виготовлення деталі, складання виробу технічні вимоги (див. рис. 4.6).

Рисунок 4.6 – Умовне розбиття робочого поля креслень

Приклад виконання креслення друкованої плати наведено на рисунках 4.7-4.9.

Рисунок 4.7 – Креслення друкованої плати

Рисунок 4.8 – Приклад оформлення креслення друкованої плати (рис. 2)

Рисунок 4.9 – Приклад оформлення технічних вимог (див. рис. 4.7)

4.3.2 Вимоги до виконання складального креслення друкованого вузла

Складальне креслення повинне відповідати вимогам ГОСТ 2.109 «Основные требования к чертежам», ГОСТ 2.119 «Эскизный проект», ГОСТ 2.120 «Технический проект».

Приклад складального креслення друкованого вузла наведено на рисунку 4.10.

Рисунок 4.10

Приклад оформлення технічних вимог наведено на рисунку 4.11.

Рисунок 4.11

При виконанні креслення необхідно врахувати, що підготовка ЕРЕ до монтажу повинна здійснюватись у відповідності з вимогами ДСТУ 2779, встановлення елементів повинне здійснюватись у відповідності з вимогами ДСТУ 2783. Найбільш поширені варіанти встановлення ЕРЕ наведені в таблиці 4.3. Елементи із нестандартним способом встановлення додатково викреслюються на вільному полі креслення. До таких елементів можна віднести електролітичні конденсатори, які встановлюються на друковану плату через додаткові прокладки, транзистори, які встановлюються на радіатори тощо. При цьому необхідно вказувати позиції (відповідно до специфікації на вузол) складових елементів. Приклади викреслювання елементів з нестандартним варіантом встановлення наведено на рисунку 4.12.

а	б

Рисунок 4.12 – Приклади викреслювання елементів з нестандартним варіантом встановлення: а) електролітичного конденсатора, б) транзистора, що кріпиться на радіатор

Відповідно до рисунка 4.12, а, позицією 2 позначено прокладу. На рисунку 4.12, б позицією 3 позначено радіатор, позиціями 4-6 позначено елементи різьбового з’єднання, а саме гайку, гвинт та дві шайби. Позиціями п.4 та п.6 позначено відповідні пунтки технічних вимог, а саме місця пайки та стопоріння різьбового з'єднання.

Таблиця 4.3 – Поширені варіанти встановлення ЕРЕ

Тип елемента	Варіант встанов-лення	Спосіб встановлення
Резистори	Ia
	IIa
Діоди	Ia
	IIa
	Ia
	Iб

Продовження таблиці 4.3

Транзистори	Ia
	IІв
Мікросхеми	VІІІа
	VІІа
	VІІб

Продовження таблиці 4.3

Електромаг-нітні реле

IXб

4.3.3 Вимоги до оформлення складального креслення виробу та технологічного процесу виготовлення

Складальне креслення повинне відповідати вимогам ГОСТ 2.109 «Основные требования к чертежам», ГОСТ 2.119 «Эскизный проект», ГОСТ 2.120 «Технический проект».

Приклад складального креслення виробу наведено на рисунку 4.13.

Рисунок 4.13

На складальному кресленні виробу необхідно вказати спосіб монтажу друкованого вузла в корпусі виробу (див. рис. 4.14).

Рисунок 4.14

У випадку виконання ДР додатково необхідно розробити креслення, що містить структурну схему технологічного процесу виготовлення або складання та монтажу друкованого вузла в корпусі виробу. Вимоги до виконання креслення згідно п.п 4.2.2. Приклад виконання структурної схеми наведено на рисунку 4.15.

Рисунок 4.15

Перелік використаних джерел

1. Усатенко С.Т. Выполнение электрических схем по ЕСКД : Справочник / С.Т. Усатенко, Т.К. Каченюк, М.В. Терехова. – М.: Издательство стандартов, 1989. – 325 с.

2. Горобец А.И. Справочник по конструированию радиоэлектронной аппаратуры (печатные узлы) / А.И. Горобец, А.И. Степаненко, В.М. Коронкевич. – К.: Техніка,1985. – 312 с.

3. Единая система конструкторской документации. Основные положения. – М.: Государственные стандарты союза ССР, 1985. – 344 с.

4. ГОСТ 2.104 Основные надписи.

5. ГОСТ 2.105 Общие требования к текстовым документам.

6. ГОСТ 2.106 Текстовые документы.

7. ГОСТ 2.108 Спецификация.

8. ГОСТ 2.109 Основные требования к вертежам.

9. ГОСТ 2.119 Эскизный проект.

10. ГОСТ2.120 Технический проект.

11. ГОСТ 2.417 Правила выполнения чертежей печатных плат.

12. ГОСТ 2.701 Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению.

13. ГОСТ 2.702 Правила выполнения электрических схем.

14. ГОСТ2.708 Правила выполнения электрических схем цифровой вычислительной техники.

15. ГОСТ 2.710 Обозначения буквенно-цифровые в электрических схемах.

16. ГОСТ 2.711 Схемы деления изделия на основные части.

17. ГОСТ 3.1103 Основные надписи.

18. ГОСТ 3.1104 Общие требования к формам, бланкам и документам.

19. ГОСТ 3.1118 Формы и правила оформления маршрутных карт.

20. ГОСТ 19.101 Виды программ и программных документов.

21. ГОСТ 19.105 Общие требования к программным документам.

22. ГОСТ 19.401 Текст программы.

23. ГОСТ 19.402 Описание программы.

24. ГОСТ 19.701 Схема алгоритмов и программ (Обозначения условно-графические).