
- •Практичні навички для підсумкового модульного контролю з модулю 2
- •1. Оцінка стану важкості хворого та надання невідкладної допомоги у разі:
- •1.1. Гострої крововтрати, масивної кровотечі.
- •1.2. Перелом хребта ( ускладненого і неускладненого ).
- •1.4. Переломи трубчастих кісток.
- •Новокаїнова блокада місця перелому
- •1.7. Вивихи плеча та стегна.
- •1.8. Термічні опіки.
- •1.9. Обмороження
- •1.10. Ураження електрострумом.
- •1.11. Травматичний шок.
- •1.12. Черепно-мозкова травма.
- •2. Транспортування травматологічних хворих з переломами таза, стегнової кістки, ребер, хребта.
- •2.1. Транспортування хворих з ушкодженням хребта.
- •3. Обробка рук одним із запропонованих сучасних методів.
- •3.1 Миття та антисептика рук. Звичайне миття рук.
- •3.2. Гігієнічна дезинфекція.
- •3.3. Хірургічна дезінфекція ( антисептика) рук
- •4. Підготовка операційного поля
- •5. Одягнути стерильний халат та гумові рукавички на себе та правильно подати стерильний операційний одяг лікареві.
- •Послідовність дій при використанні стерильних рукавичок
- •Лапароцентез
- •Ампутація кінцівки
- •7. Техніка виконання перев’язки хворому з чистою (операційною раною)
- •Лікування газової гангрени комплексне
- •8. Техніка знімання швів.
- •9. Провести профілактику правця.
- •10. Визначення груп крові і резус-фактору.
- •11. Визначення індивідуальної і резус сумісністі крові
- •12. Макроскопічна оцінка доброякісності крові
- •13. Тимчасова зупинка кровотечі методом пальцьового притиснення артерії.
- •14. Тимчасова зупинка кровотечі за допомогою кровозупинного джгута.
- •15. „Трійний прийом „за Сафарі . Виведення нижньої щелепи.
- •16. Проведення закритого масажу серця та штучної вентиляції легень „рот до рота”, „рот в ніс”.
- •Надання допомоги дорослому потерпілому
- •Надання допомоги дитині
- •18. Транспортна іммобілізація верхніх та нижніх кінцівок.
- •20. Накладання пов’язок:
1.4. Переломи трубчастих кісток.
Основною метою при допомозі потерпілим з механічною травмою є надання першої допомоги на місті пригоди та попередження виникнення травматичного шоку і інших життєво небезпечних ускладнень. Під час надання першої допомоги постраждалого треба оглядати у положенні стоячи або сидячи, лежачи в залежності від характеру одержаного ушкодження та загального стану. Одяг з постраждалих, які знаходяться у важкому стані та непритомних, зрізають ножицями, щоб попередити додаткове ушкодження. Обов’язково слід оглядати симетричні ділянки тулуба і кінцівок.
Треба визначити: колір шкіри над місцем ушкодження, вісь кінцівки, деформації, об’єм активних і пасивних рухів, виміряти довжину ушкодженої і здорової кінцівок, визначити чутливість на різних ділянках.
Достовірні ознаки перелома: деформація кінцівки, зміна вісі та довжини довгої трубчастої кістки, наявність патологічної рухливості в ділянці ушкодження, крепітація кісткових уламків і їх пальпація під шкірою.
При переломах трубчастих кісток перша допомога полягає у фіксації перелому транспортною шиною, яку накладають згідно вимог та проведенні новокаїнової блокади місця перелому.
Новокаїнова блокада місця перелому
Новокаїнова блокада місця перелому трубчастої кістки — один з найпростіших і ефективних методів знеболювання перед транспортною іммобілізацією при закритих переломах довгих трубчастих кісток.
На рівні перелому, вводять голку до кістки і вводять 40-50 мл 1-2 % розчину новокаїну (мал. 2). При цьому забезпечується блокада нервових рецепторів безпосередньо в осередку пошкодження.
Мал. 2 Схема новокаїнової блокади місця перелому трубчастої кістки.
При множинних переломах, доводиться проводити новокаїнову блокаду кожного перелому довгої трубчастої кістки окремо. Загальна кількість 1% розчину новокаїну, що вводять у місце перелому, не повинна перевищувати 100 мл. При виконанні новокаїнової блокади слід враховувати розташування великих судин і нервів та уникати пошкодження їх голкою. Не рекомендують проводити пункцію в тому місці, де уламки визначаються безпосередньо під шкірою.
Футлярна новокаїнова блокада за О.В. Вишневським
Футлярна новокаїнова блокада за О,В. Вишневським полягає у введенні розчину новокаїну у фасціальні футляри м'язів кінцівок, в яких, як правило, проходять і судинно-нервові пучки. Введений розчин новокаїну в межах фасціальних футлярів, впливає на нервові стовбури і блокує їх. При цьому розчин новокаїну вводять у м'язовий футляр з двох або навіть одного проколу голкою в кількості від 50 до 100 мл 0,25% розчину, залежно від об'єму м'язів, що знаходяться у фасціальному футлярі (мал. 3).
Футлярна блокада показана при відкритих, в тому числі вогнепальних, переломах довгих трубчастих кісток.
Мал.3. Схема футлярної новокаїнової блокади плеча.
1.5. Переломи ребер та відкритий пневмоторакс.
Перша допомога при переломах ребер полягає у накладанні тугої пов’язки широким бинтом. Бинтування виконують на глибокому видиху.
При показанні проводять протишокову терапію. При переломах ребер проводять новокаїнову блокаду для зняття болі, але при підшкірній емфіземі її проводити заборонено.
Міжреберна новокаїнова блокада.
При переломах ребер виконується міжреберна новокаїнова блокада. Хворого вкладають у зручне положення. В місці перелому тонкою голкою проколюють м’які тканини до ребра. Відчувши його, направляють голку під нижній край ребра на глибину 0,3 – 0,5 см і вводять 10-15 мл 1% розчину новокаїну.
При пораненні плеври та легень повітря може проникнути у підшкірну клітковину. Одним з важких ускладнень є відкритий пневмоторакс. Перша допомога при відкритому пневмотораксі полягає у накладанні на рану асептичної герметизуючої оклюзійної пов’язки ( табельної або з підручних матеріалів, які не пропускають повітря). Транспортування таких постраждалих слід проводити сидячі.
При відкритому пневмотораксі накладання герметизуючої оклюзійної пов’язки необхідне для переведення відкритого пневмотораксу у закритий.
Накладання оклюзійної пов’язки.
Шкіру навколо рани обробляють 5% розчином йоду спиртовим або йодонатом. Розривають індивідуальний пакет, накладають на рану прогумовану оболонку внутрішньою стерильною поверхнею і щільно прибинтовують до грудної клітки. При відсутності пакета можна накласти на рану оброблену антисептичними розчинами гумову рукавичку, закрити рану липким пластиром, зробити вологу ватно-марлеву пов’язку або щільну полотняну багатошарову пов’язку. Після накладання оклюзійної пов’язки потерпілого укладають на носилки в напівсидячому положенні відправляють до спеціалізованої установи.
1.6. Сторонні тіла трахеї та бронхів.
При оцінці стану органів дихання, при сторонніх тілах трахеї та бронхів, звертають насамперед увагу на частоту і глибину дихальних рухів. Треба визначити стан свідомості, колір шкіряних покривів, глибину дихання, частоту дихання.
При наявності стороннього тіла трахеї та бронхів треба насамперед відновити дихання постраждалого. Перша допомога полягає у заспокоєнні постраждалого та створенні умов для вільного дихання, при можливості слід знеболити слизові оболонки, Постраждалого, як скоріше, треба доставити до спеціалізованого відділення, так як у цих хворих швидко збільшується набряк, що ускладнює дихання. Транспортувати таких хворих треба тільки сидячі.
Попадання сторонніх тіл до глотки можливе у випадках відсутності зубів, хвороб жувального апарату, неврологічних захворюваннях, зниженій чутливості слизової оболонки, дурної звичка тримати у ротовій порожнині булавки, голки, частини іграшок, тощо. Це може виникати при швидкій їжі, яка супроводжується розмовами та сміхом. Сторонніми тілами глотки найчастіше є риб’ячі кістки, які впиняються в мигдалики, передні та задні дужки, в ділянку язика. Основними симптомами є біль при ковтанні, локалізація якої не завжди відповідає місцю знаходження стороннього тіла.
Сторонні тіла до гортані попадають при розмові, сміху, плачі, тощо. Частіше сторонніми тілами є сім’ячка гарбуза та насіння, горіхова шкарлупка, шматочки їжі. У дорослих можлива аспірація зубного протезу з крючками на один або декілька зубів.
Основна скарга покашлювання та приступи кашлю, утруднене дихання, осиплість голосу, інколи до афонії. Сторонніми тілами трахеї та бронхів можуть бути самі різноманітні предмети. Більше всього з цією патологією звертаються до лікарів діти від 3 до 5 років. Основні скарги на покашлювання та приступи кашлю, біль, утруднене дихання. Для визначення сторонніх тіл використовують рентгенографію, бронхографію, бронхоскопію.