16. Проведення закритого масажу серця та штучної вентиляції легень „рот до рота”, „рот в ніс”.
Непрямий масаж серця проводиться паралельно, чергуючи із штучною вентиляцією легенів. При наявності 1 реаніматора – 2 вдиха – 15 компресій на грудну клітку;
2 реаніматора – 1 вдих – 5 компресій.
Реаніматор знаходиться збоку від потерпілого, визначає мечоподібно грудинне сполучення та крапку, в якій буде виконуватися стиснення грудини. Найбільш простий розрахунок визначення місця масажу два поперечних пальця вище мочеподібного сполучення.
В цій частині грудини розташовуються руки реаніматора так, щоб долоню однієї руки притискували долонею другої руки, яка знаходиться на грудині.
Пальці рук при підняті над поверхнею грудини та розташовуються паралельно ребрам.
Руки в ліктях не згинати.
Застосовуючи силу всього тіла, притискують, грудину до хребта, на 4-5см, у дітей на 3-4 см, у грудних – на 2-3 см.
Зафіксувати грудину в цьому положенні на 0,5 хвилин.
Потім швидко відпускають та знову затримують руки на 0,5 хвилини, не знімаючи їх з грудини.
Стиснути грудину треба з такою силою, щоб викликати штучну пульсову хвилю на сонній та периферичних артеріях.
Правильний ритм можна встановити, приводячи підрахунок 1–1000; 2-1000; 3-1000 і т. і. Якщо реаніматори повинні поміняться містами, то на рахунок 3– знову – реаніматор припиняє масаж серця та передає функцію другому реаніматору, який проводе наступні 2 масажі, а перший – переходе на вентиляцію легенів.
Зовнішній масаж серця забезпечує біля 30% належного серцевого викиду, що достатньо для підтримки мінімального рівня кровообігу в життєво важливих органах.
Ознаки ефективності масажу серця - наявність пульсової хвилі на периферичних судинах.
Штучна вентиляція легенів “рот до рота”
Упевнившись, що дихальні шляхи вільні, реаніматор робить глибокий вдих, потім щільно притискається своїми губами до вікритого рота потерпілого та вдуває повітря в його легені. Ніс потерпілого при цьому закривається пальцями, або щокою рятівника. Одночасно він слідкує за руками грудної клітки. Для створення позитивного тиску в кінці видоха та кращого розправлення альвеол, використовують метод ”сходованої вентиляції”; під час перших декількох вдихів. Повторні вдихи виконують до повного завершення пасивного видоху потерпілого.
На початку реанімації виконують підряд 3-5 глибоких вдихів, а потім в ритмі 12 за хвилину, у дітей –24-30.
Надання допомоги дорослому потерпілому
Надання допомоги дитині
Штучна вентиляція “рот в ніс”.
При травмах щелепи, лиця, пошкоджень в ротовій порожнині штучна вентиляція легенів виконується, вдуваючи повітря в ніс потерпілого, закриваючи рот пальцями рук.
реаніматор робить глибокий вдих
– щільно притискається своїми губами до носу та вдуває повітря в його легені
- рот потерпілого закривається пальцями
– повторний вдих виконують до повного завершення пасивного видоху потерпілого
При виконанні штучної вентиляції новонародженим та грудним дітям рот та ніс потерпілого обхвачують губами, вдуваючи мінімальну кількість повітря.
Об’єм повітря, необхідний для адекватної штучної вентиляції методом “рот до рота” та “рот в ніс”
Дорослому –1-1,5 л
Дитині 10 років – 0,5-1,0 л
Новонародженому – 0,05-0,08 л
Головна ознака ефективності штучної вентиляції легенів – рухомість грудної клітки на вдихі та при видиху.