Практичні навички для підсумкового модульного контролю з модулю 2

„Основні обов’язки та професійні дії медичної сестри хірургічного відділення”

1. Оцінка стану важкості хворого та надання невідкладної допомоги у разі:

1.1. Гострої крововтрати, масивної кровотечі.

Кровотеча виникає при пошкодженні стінки судини як наслідок травми або запального процесу, пролежню, а також при захворюванні крові із порушенням згортання.

Основні ознаки кровотечі. У хворого з кровотечею необхідно з'ясувати три питання:

1) що кровить;

2) скільки втрачено крові;

3) чи продовжується кровотеча.

Клінічно гостра крововтрата характеризується різкою блідістю шкіряних покровів, слизових оболонок; риси обличчя хворого загострюються, очі западають, дихання часте, знижується артеріальний і венозний тиск, компенсаторно відмічається прискорення пульсу, який слабкого наповнення і напруження, з'являється запаморочення, загальна слабкість, спрага, потемніння в очах, нудота.

Смерть при гострій крововтраті настає, як наслідок порушення функціональної здатності крові у перенесення кисню, вуглекислого газу, поживних речовин, продуктів обміну та інших, а також виникаючих порушень кровообігу (гостра серцева недостатність, геморагічний шок). Наслідки кровотечі залежать від ряду факторів. Вирішальне значення у прогнозуванні наслідків кровотечі має об'єм і швидкість крововтрати. Прийнято розрізняти три ступені гострої крововтрати:

легкий ступінь - до 20% вихідного ОЦК (до 1 л крові);

середньої тяжкості - до 30% ОЦК (до 1,5 л крові)

тяжка крововтрата - більше 30% ОЦК (більше 1,5 л крові).

Швидка крововтрата близько третини ОЦК (1,5 л) небезпечна для життя, з якою організм самостійно справитись не може. Швидкість і об'єм крововтрати залежать від характеру і виду пошкодженої судини. Найбільш швидка крововтрата настає при пошкодженні великих артерій. Особливо небезпечне бокове пошкодження їх стінок, ніж повний поперечний розрив, оскільки при останньому виді ушкодження судина скорочується, а внутрішня оболонка її завертається всередину судини, що зменшує або повністю зупиняє кровотечу. На об'єм крововтрати впливають також порушення згортальної системи крові (гемофілія, синдром дисемінованого внутрішньо-судинного згортання крові, хвороба Вельгофа).

Реакція організму на крововтрату залежить від його загального стану, перенесених хвороб, віку і статі. Слід зазначити, що жінки та постійні донори краще переносять крововтрату. Це пов'язано з тим, що під час менструації у жінок і періодичної здачі крові у донорів виробляються компенсаторні механізми до крововтрати. Тяжко переносять, навіть незначну, крововтрату діти і люди похилого віку. У людей похилого віку, внаслідок вікових змін у серці та судинах (атеросклероз), адаптація серцево-судинної системи до гострої крововтрати є значно гіршою, ніж у молодих. Однак слід пам'ятати, що інколи незначні за об’ємом кровотечі, особливо в речовину головного мозку, можуть бути вкрай небезпечними внаслідок ураження життєво важливих центрів, а крововиливи в субдуральний, епідуральний, субарахноїдальний простір черепа можуть призвести до стиснення мозку, порушення його функцій і смерті.

Важливе значення для встановлення об'єму крововтрати має визначення вмісту еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту, які найкраще відображають ступінь кровотечі в її перші години. Орієнтовно об'єм гострої крововтрати можна вирахувати за допомогою індексу Альговера, який обчислюється як відношення частоти пульсу до рівня систолічного артеріального тиску (АТ) і в нормі дорівнює 0,5 (табл. 1).

Таблиця 1

Співвідношення індексу Альговера і об'єму крововтрати

Індекс Альговера	Об'єм крововтрати, % ОЦК
0,8 і менше 0,9-1,2 1,3-1,4 1,5 і більше	10 20 30 40 і більше

Слід пам'ятати, що в клінічній практиці головне значення у визначенні величини гострої крововтрати мають клінічні ознаки у хворого, а також лабораторні дані.

Якщо кров виливається назовні через ушкоджену шкіру чи слизову оболонку, то така кровотеча зветься зовнішньою. Зовнішня кровотеча буває: артеріальна, венозна, капілярна. При зовнішній кровотечі необхідно зупинити кров.

Розрізняють тимчасову та остаточну зупинку кровотечі. Є декілька методів зупинки кровотечі:

• накладання стискувальної пов’язки – при невеликих кровотечах із м’яких тканин, розташованих на кісткових виступах. Кінцівку піднімають догори у фізіологічному положенні та накладають кругову пов’язку – усі тури бинта накладають на одне й те саме місце з помірним тиском,

• пальцьове притиснення артерії в конкретних анатомічних точках, де артерії розташовані поверхнево і близько до кістки, у цих місцях судину притискають (пульс на артерії зникає – це свідчить про правильність виконання притиснення). Цей метод застосовується для нетривалого тимчасового припинення кровотечі,

• виконання тугої тампонади рани стерильними серветками, бинтом,

• максимальне згинання кінцівки, при цьому стискуються магістральні судини. Цей метод використовують при кровотечі з судин верхньої та нижньої кінцівок, застосовуючи максимальне згинання у тазостегновому, колінному, ліктьовому суглобах,

• тимчасова зупинка кровотечі за допомоги джгута.