11.Лінійна структура організації управління страховиком, її переваги та недоліки.

Лінійна структура управління (ЛСУ) означає, що вона будується на покладанні на керівника відповідальності за всю діяльність комерційної структури. Відомий економіст В.І.Терещенко називав таку систему управління “інфарктною”. Топ-менеджери зберігають за собою право давати розпорядження нижчестоящим співробітникам з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності.

Такий порядок, коли нерідко всьому персоналу доводиться вирішувати справи майже виключно через «верхи», забезпечує відповідний рівень контролю за діями структурних підрозділів компанії. Досягається єдність і чіткість розпоряджень; узгодженість ді виконавців; простота управління; особиста відповідальність керівника за кінцеві результати роботи підрозділу.

ЛСУ може мати місце перважно на першому етапі формування страхової компанії, коли ще немає розгорнутої операційної діяльності. Серед функціонуючих страховиків в Україні ЛСУ майже не застосовується.

Щаблі лінійного управління: Керівник СК- голова правління, Віце-президент- заступник голови правління, Директор департаменту, Начальник управління, Начальник відділу (сектору), Головний спеціаліст, Провідний спеціаліст, Старший спеціаліст, Спеціаліст, Допоміжний працівник.

За лінійною структурою, кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі адміністративні та спеціальні функції. Перевагами структури лінійного типу є: -єдність і чіткість розпорядництва;

-погодженість дій виконавців;

-підвищена відповідальність керівника за результати діяльності очолюваного ним колективу;

-оперативність у прийнятті рішень;

-отримання виконавцями пов'язаних між собою розпоряджень і завдань, що забезпечені ресурсами;

-персональна відповідальність керівника за кінцеві результати свого підприємства.

Разом з тим лінійна структура має певні недоліки:

-високі вимога до керівника, який повинен мати глибокі різнобічні знання і досвід у виконанні всіх функцій управління;

-велика перевантаженість інформацією;

- потік документів, які потребують розгляду і прийняття рішень. При збільшенні розмірів підприємства, керівник уже не може ефективно поєднувати оперативне управління персоналом з такими функціями, як планування, організація постачання, контроль та ін. Йому потрібні помічники, які змогли б виконувати певні функції управління підприємством, тобто функціональні фахівці. Отже, розширення підприємства, збільшення чисельності персоналу створює передумови для формування функціональних підрозділів управління.

Якщо це середні підприємства, то лінійні керівники перевантажуються інформацією, відсутні ланки для підготовки проектів рішень, утруднюються зв’язки між підрозділами по горизонталі. Внаслідок цього управління втрачає оперативність, найбільш кваліфіковані працівники відволікаються від опрацювання перспективних, глобальних проблем розвитку компанії.

12.Лінійно-функціональна структура управління як найбільш розповсюджена в страхуванні.

Лінійно-функціональна (комбінована) організаційна структура управління спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління та прийняття рішень по вертикалі.

Носій функцій може отримувати вказівки від кількох керівників відділів чи інших функціональних підрозділів і має, у свою чергу, звітувати перед ними про виконання тих чи інших видів робіт. Це не поширюється на дисциплінарну відповідальність або заохочення. Накласти стягнення або матеріально заохотити працівника може керівник компанії або інша особа, якій делеговані ці права.

Лінійно-функціональна структура управління передбачає, що будь-які накази, розпорядження, які підлягають безумовному виконанню, працівники одержують тільки від своїх безпосередніх лінійних керівників вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійні керівники не підпорядковані керівникам функціональних відділів апарату управління.

Така структура управління завдяки своїй ієрархії забезпечує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи функціональних підрозділів, уможливлює швидкий маневр усіма видами ресурсів.

Як показує досвід, поряд з перевагами, які вказані вище, лінійно-функціональна структура управління має і певні недоліки. Так, в умовах частих економічних та організаційних змін, розвитку напрямів діяльності використання цієї структури розтягує терміни підготовки та прийняття управлінських рішень, часто не забезпечується злагодженість у роботі функціональних підрозділів.

Варто зазначити, що в Україні історично склалася і зараз ще переважає лінійно - функціональна структура (ЛФСУ) організації управління. Ця структура дозволяє збудувати систему управління на базі підрозділів, тобто забезпечити управління у відповідності з функціональними обов’язками підрозділів. Вона стала класичною для дрібних і середніх підприємницьких структур Саме до таких за світовими мірками відноситься більшість страховиків України .

Страхові компанії при опрацюванні своїх організаційних структур використовують здебільшого всі три принципи. Важко уявити, наприклад, Національну акціонерну страхову компанію (НАСК) «Оранта» без урахування можливостей раціонального поєднання лінійного та функціонального підпорядкування підрозділів, їх співробітників, без залучення в необхідних випадках консультантів. Дирекції, відділення, філії, представництва на місцях мають також не лише НАСК «Оранта», а й багато інших страховиків.

Отже, лінійно-функціональна структура поєднує в собі лінійну та функціональну структури і є загальноприйнятою у великих і насамперед технічно складних підприємствах різних форм власності.