80. Вплив структури розміщення коштів страхових резервів на забезпечення платоспроможності страхової організації.

Розміщення та інвестування коштів страхових резервів, виходячи з їхнього економічного змісту (залучений капітал), є предметом державного нагляду та контролю в усіх країнах, де взагалі передбачено державний нагляд за страховою діяльністю і створений відповідний наглядовий орган. Регламентація пов’язана з тим, що ці кошти не є власністю СК. Обсяг цих коштів відповідає обсягу страхових зобов’язань СК. Інвестування та розміщення коштів страхових резервів з урахуванням вимог чинного законодавства означає дотримання страховиком законодавчо регламентованих: ● напрямів розміщення; ● нормативів розміщення; ● принципів розміщення.

Згідно із законодавством страхові резерви мають бути представлені активами таких категорій: ● грошові кошти на поточному рахунку; ● банківські вклади (депозити); ● нерухоме майно; ● цінні папери, що передбачають одержання доходу; ● цінні папери, що емітуються державою; ● права вимог до перестраховиків; ● довгострокові інвестиційні кредити (для резервів зі страхування життя); ● банківські метали; ● інвестиції в економіку України (за напрямами, визначеними КМУ). При цьому, величина окремих категорій активів приймається для представлення технічних резервів в обмежених обсягах ( у %% до їх наявності), а саме: ● банківський вклад (депозит) – в кожному банку не більше 30; ● нерухоме майно – не більше 10; ● права вимоги до перестраховиків – не більше 50; ● цінні папери, що передбачають одержання доходів – не більше 40, в т. ч.: ● акції, які не котуються на фондовій біржі, – не більше 15, з них на одного емітента – не більше 2; ● акції, які котуються на фондовій біржі, - не більше 5 одного емітента; ● облігації – не більше 5, з них облігацій одного підприємства – не більше 2. Не менше 90% страхових резервів повинні бути розміщені на території України. Зараз готується нове Положення про порядок формування і розміщення страхових резервів, яке передбачає подальше наближення до світових стандартів. Директивами ЄС установлені такі напрями і розміри інвестицій страхових резервів, а саме: ● вкладення в нерухомість – не більш як 10 % загального обсягу резервів за кожним об’єктом; ● вкладення в акції, які котируються, та гарантовані кредити – не більш як 10 % розміру резервів за кожним із видів зазначених вкладів; ● інвестиції в незабезпечені кредити – не більш як 5 % за кожним їх видом; ● інвестиції в акції, що не котируються, – не більш як 10 % у сукупності вкладень; ● інвестиції у готівку – не більш як 3 % загальної суми резервів. Зі збільшенням обсягів страхових операцій, насамперед зі страхування життя, накопиченням страхових резервів та власних коштів СК зростає роль страхової системи в інвестиційному процесі.

81. Управління платоспроможністю страховика та умови її забезпечення.

Платоспроможність СК означає її здатність своєчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями з кредиторами. До них належать зобов’язання перед страхувальниками, перестраховиками, фінансовими і банківськими установами, а також внутрішніми кредиторами, серед яких належні платежі засновникам, філіям та зобов’язання перед персоналом компанії. Серед зобов’язань пріоритетними є зобов’язання за страховими договорами. Страхова платоспроможність забезпечується за рахунок страхових резервів і власних вільних коштів. До власних коштів СК належить СФ, а також резерви, які формуються за рахунок прибутку, та резерви, які не пов’язані із зобов’язаннями (головним чином нерозподілений прибуток). Власні кошти СК утворюють запас (маржу) платоспроможності. В Україні забезпечення платоспроможності СК здійснюється відповідно до законодавства, яким передбачено: ● наявність сплаченого СФ та гарантійного фонду СК; ● створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань; ● перевищення ФЗП над розрахунковим НЗП (нетто-активи) СК визначається вирахуванням із вартості активів суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, у тому числі страхових. У разі потреби підвищити свою платоспроможність СК може шляхом здійснення таких заходів: ● підвищення ефективності розміщення коштів (інвестиційної діяльності); ● скорочення витрат на ведення справи; ● збалансування страхового портфеля; ● удосконалення тарифної політики; ● збільшення СФ; ● удосконалення перестрахових операцій. Платоспроможність – важливіший показник надійності СК, головний показник привабливості компанії для потенційних клієнтів.

78. ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ СТРАХОВИКА, МЕТОДИКА ЇХ РОЗРАХУНКУ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА.

Дослідження стійкості та надійності СК зводиться до аналізу звітності на предмет достатності власного капіталу СК, її платоспроможності та ліквідності балансу, тобто фінансового стану СК. Універсальним можна вважати підхід, за яким фінансова стійкість СК характеризується з позицій таких характеристик фінансового стану: ● Високої платоспроможності, тобто здатності вчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями; ● Високої ліквідності балансу, тобто достатнього рівня покриття залучених пасивів активами; ● Високої рентабельності, тобто значної прибутковості, яка забезпечує необхідний розвиток компанії. Разом з тим, особливості страхового бізнесу потребують включення до системи показників фінансової стійкості, характерних лише для цієї сфери діяльності. Оптимальним є оцінювання фінансової стійкості за двома напрямами: ● Оцінка фінансової стійкості, виходячи з рівня покриття запасів і витрат джерелами коштів: ЗЗ<(СС+ДЗ)-ОС, де ОС – основні засоби і необоротні активи, ЗЗ – запаси і витрати (підсумок 2-го розділу активу балансу), СС – джерела власних коштів, ДЗ – довгострокові кредити і позикові кошти. ● Оцінка фінансової стійкості компанії виходячи з рівня покриття основних засобів і необоротних активів джерелами коштів: ОС<(СС+ДЗ) – ЗЗ. Саме виходячи з цих передумов виділяють 4 типи фінансової стійкості: абсолютну, нормальну, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан. Для аналізу фінансової стійкості, зокрема, оцінки динаміки рівня фінансової стійкості страховика доцільно також використовувати узагальнюючий показник фінансової стійкості (Фст.заг.), а саме: Фст.заг. = (1+Кд1+(1+Кзс1) + Кр1 + Кпа1)/(1+Кд0+Зсос0+(1+Кзс0)+Крс0+Кпа0), де Фст.заг – показник зміни фінансової стійкості у звітному періоді, Кд0 та Кд1 – коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів відповідно у базовому і звітному періодах, Зсос0 та Зсос1 – коефіцієнт покриття запасів власними оборотними коштами, Кзс0 та Кзс1 – коефіцієнт співвідношення позичених та власних коштів, Крсо та Крс1 – коефіцієнт реальної вартості майна, Кпа0 та Кпа1 – коефіцієнт постійних активів.