- •1.Страхування як особливий вид підприємницької діяльності і перспективи його розвитку в Україні та світі.
- •2. Товариства взаємного страхування: переваги та перспективи розвитку в Україні.
- •3.Управління процесом створення та реєстрації страхових організацій.
- •4.Зміст пакету необхідних документів, які подаються для отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності, порядок їх подання та розгляду.
- •5.Вимоги до провадження страхової діяльності
- •6. Акціонерна форма страхових товариств, її переваги та перспективи розвитку.
- •7.Зміст і функції страхового менеджменту
- •8. Сутність та складові ресурсного потенціалу страхової організації.
- •9. Управління вартістю страхової компанії.
- •11.Лінійна структура організації управління страховиком, її переваги та недоліки.
- •12.Лінійно-функціональна структура управління як найбільш розповсюджена в страхуванні.
- •13.Лінійно-штабна структура управління страховою організацією, її переваги й недоліки.
- •14.Дивізіональна структура управління страховою організацією, її переваги й недоліки.
- •15.Характеристика систем організації роботи страхових компаній з філіями.
- •16.Форми матеріального та морального заохочення персоналу страхових організацій.
- •17.Виконавчі органи управління страховою організацією та їх функції.
- •18.Ліга страхових організацій України та інші об’єднання страховиків, їх роль в управлінні страховою справою.
- •19.Об’єднання страховиків та їх роль в організації діяльності страхових організацій.
- •20.Функції й роль Держфінпослуг у забезпеченні нагляду за страховою діяльністю.
- •21. Стратегічний менеджмент, його структура й зміст основних елементів та етапів у страхуванні.
- •22. Стратегія страхової організації як генеральна програма дій.
- •24. Процес розробки стратегії страхової організації.
- •23. Сутність стратегії страхової організації та її види.
- •25. Визначення місії, цілей та завдань страховика.
- •26. Бізнес-план: структура та характеристика його окремих розділів.
- •27. Порядок опрацювання, розгляду й затвердження бізнес-плану.
- •28. Особливості бюджетування в страхових організаціях.
- •29. Комунікації в сучасній страховій організації: сутність, елементи й етапи комунікаційного процесу.
- •30. Роль страхової статистики та бухгалтерського обліку в інформаційному забезпеченні управління страховою організацією.
- •31. Комерційна таємниця та способи її забезпечення в страхових організаціях
- •32.Програмний комплекс страхової компанії: задачі, цілі, механізм функціонування, роль у формуванні ефективних бізнес-процесів та прийнятті управлінських рішень.
- •33.Сутність і завдання страхового маркетингу.
- •34.Маркетингова служба страховика та її функції.
- •35.Маркетингові дослідження: завдання, види та форми.
- •36. Розробка та просування нових страхових продуктів.
- •37.Зміст плану маркетингу.
- •39.Побудова ефективної системи продажу: канали та мотивація надання страхових послуг.
- •40. Страхові агенти та їхні функції.
- •Страхові та перестрахові брокери: функції та організація діяльності.
- •Нові форми страхового посередництва.
- •Ризик: поняття, класифікація та значення в управлінні страховою компанією.
- •Класифікація страхових ризиків та її значення в управлінні відбором ризиків на страхування.
- •Ознаки ризиків, що можуть бути прийняті на страхування.
- •Управління відбором ризиків на страхування з метою формування та забезпечення збалансованості страхового портфеля.
- •Тарифікація. Побудова тарифікаційної системи.
- •Страховий тариф як ціна за страхову послугу. Структура тарифу.
- •1. Ставка премії з одиниці страхової суми:
- •2. Ставка премії з вартості обєкта страхування:
- •Основні методологічні підходи здійснення актуарних розрахунків.
- •Тарифна політика, її цілі та принципи.
- •51. Андерайтинг у страхуванні: сутність, види та основні завдання.
- •52. Основні завдання ідентифікації ризиків.
- •53. Служба врегулювання претензій: її завдання та місце в страховій компанії.
- •54. Процедура та етапи врегулювання страхових претензій.
- •55. Дії сторін договору в разі настання страхового випадку.
- •56. Залучення аварійних комісарів та інших експертів для з’ясування причин настання страхового випадку та розміру завданої шкоди.
- •57. Документальне оформлення страхової претензії. Розрахунок страхових виплат.
- •58. Особливості врегулювання претензій у страхуванні життя.
- •59. Процедура оформлення страховиками регресних позовів.
- •60. Формування ефективної служби безпеки та механізм її взаємодії з іншими підрозділами страхової компанії.
- •61. Грошові потоки страховика: сутність та види
- •62. Фактори, що зумовлюють особливості грошових потоків у страхових організаціях.
- •63.Грошові потоки в операційнійній діяльності страховика.
- •64.Організація управління процесом мобілізації доходів страховика.
- •65.Зароблена страхова премія: сутність та порядок визначення.
- •66.Управління витратами страховика.
- •67.Управління процесом формування та розподілу прибутку страхової організації.
- •68. Рух грошових коштів зумовлений інвестиційною і фінансовою діяльністю страховика.
- •69.Поняття фінансової надійності страховика та методи її забезпечення.
- •70.Вплив тарифної політики страховика на фінансові результати.
- •71. Роль перестраховувальних програм у збалансуванні страхового портфеля.
- •73. Резерв незароблених премій та порядок його формування.
- •75. Резерв коливань збитковості та порядок його формування.
- •76. Резерв катастроф та порядок його створення.
- •77. Управління інвестиційною діяльністю страховика.
- •80. Вплив структури розміщення коштів страхових резервів на забезпечення платоспроможності страхової організації.
- •81. Управління платоспроможністю страховика та умови її забезпечення.
- •72. Поняття технічних резервів. Склад технічних резервів згідно із Законом України «Про страхування»
- •78. Зміст і порядок державного регулювання розміщення страхових резервів.
- •81. Управління платоспроможністю страховика та умови її забезпечення.
- •82. Статутний фонд страховика, вимоги до розміру, джерела його формування.
- •83. Оцінка величини, динаміки та структури активів і пасивів страховика.
- •85. Показники фінансової стійкості страховика, методика їх розрахунку та характеристика.
- •84. Управління структурою дебіторської та кредиторської заборгованості.
- •86. Показники ліквідності, методика їх розрахунку та характеристика.
- •87. Система фінансового моніторингу: первинний (внутрішній) та державний (зовнішній) рівень.
- •88. Завдання та обов’язки суб’єкту первинного фінансового моніторингу.
- •89. Суб’єкти державного фінансового моніторингу: завдання, функції та права.
- •90. Фінансові операції страхової організації, які підлягають внутрішньому та обов’язковому фінансовому моніторингу.
75. Резерв коливань збитковості та порядок його формування.
Резерв коливань збитковості розрахований на забезпечення СК компенсації перевищення своїх витрат у випадках, коли фактична збитковість страхової суми за видом страхування на звітний період перевищує очікуваний рівень збитковості узятий за основу при розрахунку тарифної ставки. Резерв передбачається для покриття відшкодувань за випадками, які настануть до закінчення фінансового року. Підставою для формування такого резерву є забезпечення можливості відшкодувати збитки в майбутньому періоді за страховими випадками, які вже сталися, але ще невідомі (IBNR) або збитків, що заявлені, але ще не врегульовані. Для розрахунку величини цього резерву перш за все необхідно знайти фактичну збитковість за конкретним видом страхування за звітним період, щоб порівняти її з показником середнього очікуваного рівня збитковості, який взято за основу при розрахунку тарифної ставки за цим видом страхування. Показник фактичної збитковості за конкретним видом страхування розраховується за такою формулою: ЗФ = (ФВ+(РЗЗк–РЗЗп)+(РЗНЗк–РЗНЗп))/ЗСП, де ЗФ – показник фактичного рівня збитковості за видом страхування у звітному періоді; ФВ – фактичні виплати за страховими випадками у звітному періоді (за вирахуванням частки перестраховика); РЗЗп, РЗЗк – величина резерву заявлених, але не виплачених збитків на початок та кінець звітного періоду (за вирахуванням частки перестраховика); РЗНЗп, РЗНЗк – величина резерву збитків, які виникли, але не заявлені, на початок та кінець звітного періоду (за вирахуванням частки перестраховика); ЗСП – зароблена страхова премія у звітному періоді. Відповідно резерв коливань збитковості: РКЗ = РКЗп–(ЗФ–ЗР)хЗСП, де РКЗ – резерв коливань збитковості на початок звітного періоду; ЗР – показник середнього очікуваного рівня збитковості, який взято за основу при розрахунку тарифної ставки за видом страхування. Якщо страховик до початку звітного періоду не розраховував резерв коливань збитковості за видом страхування, то резерв коливань збитковості на початок звітного періоду приймається рівним нулю. Якщо розрахована величина резерву коливань збитковості набирає від’ємного значення, то вважається, що резерв коливань збитковості має нульове значення.
76. Резерв катастроф та порядок його створення.
Резерв катастроф створюється з метою гарантії страхових виплат у разі настання природних катастроф або значних техногенних аварій, у результаті яких одночасно буде завдано збитків багатьом страховим об’єктам, що призведе до необхідності здійснювати виплати відшкодування в сумах, що перевищують середні розміри збитків. Відрахування до резерву катастроф мають надходити протягом тривалого періоду. Резерв катастроф формується за видами страхування, умовами яких передбачені обов’язки СК забезпечити страхову виплату у зв’язку зі шкодою, заподіяною внаслідок дії нездоланної сили або аварії великого масштабу, та в порядку, визначеному законодавством. В Україні резерв катастроф в обов’язковій формі мають утворювати СК – члени Ядерного страхового пулу. Методи формування резерву катастроф встановлені відповідними Порядком і Правилами, затвердженими Держфінпослуг (2003 р.). Величина резерву катастроф на будь-яку дату формується залежно від загальної величини зароблених у відповідному звітному періоді страхових премій за договорами обов’язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду за такою формулою: РКкін = РКпоч+ЗСПзв.пер.*К-Пкін, де РКкін – величина резерву катастроф на кінець звітного періоду, РКпоч – величина резерву катастроф на початок звітного періоду, ЗСПзв.пер. – зароблені страхові премії у звітному періоді, К – коефіцієнт відрахування у резерв катастроф у розмірі не менше як 80% загальної величини зароблених у звітному періоді страхових премій, Пкін – сума повернень з резерву катастроф на кінець звітного періоду. Відрахування до резерву катастроф здійснюється кожним СК доти, поки він не досягне величини, рівної обсягу відповідальності кожного СК-члена Пулу за застрахованими ядерними ризиками. Обсяг цієї відповідальності визначається загальними зборами Пулу.