71. Роль перестраховувальних програм у збалансуванні страхового портфеля.

Кожна СК прагне створити стійкий стабілізований страховий портфель. Внаслідок відносно жорсткої конкуренції на страховому ринку, відсутня можливість для вільного відбору сприятливих ризиків, тому у портфелі СК можуть опинитися ризики з високим рівнем відповідальності. У такій ситуації настання лише одного великого збитку може призвести до значних фінансових втрат компанії. СК загрожують також великі збитки від масових дрібних ризиків, сконцентрованих на невеликій території. Перестрахування дає змогу передбачити всі зазначені випадковості. За допомогою перестрахування СК може захиститись від випадкових (спричинених непередбачуваними обставинами) відхилень розрахункової збитковості від її фактичного рівня в поточному році. Тому перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності СК незалежно від розміру його капіталу та страхових резервів. Перестраховик, фінансово підтримуючи СК, сприяє розширенню її страхової діяльності. СК, починаючи роботу в нових для нього видах страхування, як правило, активно використовує перестрахування, що дає йому можливість набувати потрібного досвіду безпечним для себе шляхом. Перестрахування не лише захищає СК, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників СК від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності і т. ін.

73. Резерв незароблених премій та порядок його формування.

Резерв незароблених премій складається з частини страхових премій, які надійшли за договорами страхування, що укладені у звітному періоді, але стосуються терміну дії договору страхування, що припадає на наступний звітний період. Цей резерв за своїм змістом є статтею розмежування обліку отриманих страхових премій між суміжними звітними періодами. Резерв незаробленої премії призначений для виплат страхового відшкодування в майбутньому. Деякі економісти прирівнюють резерв незароблених премій до витрат майбутніх періодів. Для обрахування розміру резерву незаробленої премії існують три групи методів: ● Методи 40%, 36%; ● Методи 1/4, 1/8, 1/12, 1/24 («Паушальні методи»); ● Метод 1/365 (метод «pro rata temporis»). Методи 40% та 36% - найменш точні. Українським законодавством не передбачено формування РНП даними методами. Метод 1/4 – при використанні цього методу розрахунок РНП здійснюється за кожним видом страхування окремо. Загальна величина РНП дорівнює сумі РНП, розрахованих окремо за кожним видом страхування. Розрахунок: РНПкін. = 1/4 СП1 + 2/4 СП2 + 3/4 СП3, де РНП кін. – РНП на кінець звітного періоду (тобто, на звітну дату); СП1 – надходження страхових премій у перші три місяці розрахункового періоду; СП2 – надходження страхових премій у наступні три місяці розрахункового періоду; СП3 – надходження страхових премій у останні три місяці розрахункового періоду. Метод 1/24 – може бути використаний за умови, що СК прийняла рішення крім РНП формувати повний перелік страхових технічних резервів, передбачених чинним законодавством (РНП; резерв заявлених, але не виплачених збитків; резерв збитків, які виникли, але не заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості). Використання цього методу дає змогу більш точно у порівняні з Методом 1/4 визначити величину РНП і, таким чином, більш коректно розподілити страхову премію, отриману у звітному періоду (році) між поточним та наступним звітним періодом. Розрахунок: РНПкін = 1/24СП1 + 3/24СП2 + 5/24СП3 + …+ 23/24СП12, де індекси від 1 до 12 – номери місяців, починаючи із січня і закінчуючи груднем поточного року. Метод 1/365 – розрахунок РНП здійснюється окремо за кожним договором страхування в рамках конкретного виду страхування у чіткій пропорції з терміном, який залишився до кінця дії договору, на момент обчислення, тобто на звітну дату. Для обчислення повної величини РНП на звітну дату суми РНП, обчислених за кожним договором сумуються. Розрахунок: РНПі = СПі*(m i – n i)/mi, де РНПі – РНП за і-им договором страхування, mi – термін дії і-го договору страхування, nі – кількість днів, які минули з моменту набуття чинності і-им договором страхування до звітної дати. При виборі тієї чи іншої методики розрахунку РНП необхідно враховувати такі чинники: вид страхування, термін дії договору страхування, рівень збалансованості страхового портфеля, рівномірність розподілу ризику. Береться до уваги також періодичність сплати премій за укладеними договорами страхування. Найбільш точним є метод визначення резерву як 1/365 суми страхової премії за кожний день, що залишився до кінця дії договору.

74. ВИДИ РЕЗЕРВУ ЗБИТКІВ ТА ПОРЯДОК ЇХ ФОРМУВАННЯ.

Резерв збитків поділяється на: ● резерв заявлених, але невиплачених збитків; ● резерв збитків, які виникли, але не заявлені. Резерв заявлених, але невиплачених збитків – оцінка обсягу зобов’язань СК для здійснення виплат страхових сум (страхового відшкодування) за відомими вимогами страхувальників, включаючи витрати на врегулювання збитків, які не оплачені або оплачені не в повному обсязі на звітну дату та які виникли в зв’язку зі страховими подіями, що мали місце в звітному або попередніх періодах, та про факт настання яких СК повідомлено відповідно до вимог законодавства та/або умов договору. Цей резерв складається з двох частин: 1) Резерв збитків заявлених, але не врегульованих. 2) Резерв збитків врегульованих, але не сплачених. Перша частина є зазвичай переважаючою, друга частина є в певному сенсі похідною від резерву заявлених, але не врегульованих збитків. Він формується у разі, якщо збитки були врегульовані в одному звітному періоді, а з якихось обставин виплата відбувається в наступному звітному періоді. Величина резерву заявлених, але невиплачених збитків визначається СК за кожним видом страхування з урахуванням умов відповідних договорів на підставі відомих вимог страхувальників, отриманих у будь-якій формі, у залежності від сум фактично зазнаних або очікуваних страхувальниками збитків (шкоди) у результаті настання страхового випадку; за видом страхування визначається за кожною неврегульованою претензією. Якщо про страховий випадок заявлено (повідомлено), але розмір збитку не визначений, для розрахунку резерву використовують максимально можливу величину збитку, яка не перевищує страхової суми за договором. Величина резерву заявлених, але невиплачених збитків відповідає сумі заявлених збитків у звітному періоді, збільшеній на суму невиплачених збитків на початок звітного періоду за попередні періоди, зменшеній на суму виплачених збитків у звітному періоді плюс витрати на врегулювання збитків у розмірі 3% від суми невиплачених збитків на кінець звітного періоду. Резерв збитків, які виникли, але не заявлені уособлює обсяг зобов’язань СК щодо страхових виплат (включаючи витрати на врегулювання збитків), які виникли у зв’язку із страховими випадками у звітному та попередніх періодах, але про факт настання яких СК на звітну дату ще не був повідомлений. Цей резерв розраховується окремо за кожним видом страхування із застосуванням одного з трьох запропонованих Держфінпослуг методів: ● модифікація ланцюгового методу; ● метод Борнхуеттера-Фергюсона; ● метод фіксованого відсотка. Перші два методи можуть бути застосовані лише за умови, що СК має відповідні дані щодо розвитку збитків за кожним конкретним видом страхування за проміжок часу, не менший як 12 періодів (кварталів), що передують звітній даті, на яку обчислюється величина резерву. У разі вибору методу фіксованого відсотка, такий резерв визначається у розмірі 10% від заробленої страхової премії з попередніх чотирьох кварталів, які передують звітній даті. Після обчислення величини цього резерву СК мають тим же самим методом обчислити частку перестраховиків у цьому резерві за видами страхування.