66.Управління витратами страховика.

Як і доходи, витрати страхової компанії пов’язані із двоїстим характером її діяльності. Тому виокремлюють витрати на здійснення страхових операцій і витрати на проведення інших заходів.Левова частка суми витрат страхової компанії припадає на витрати, що забезпечують основну діяльність страховика. Їх можна класифікувати за трьома групами:

1) виплати страхових сум та страхових відшкодувань відповідно з договорами страхування й перестрахування;

2) витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;

3) витрати на утримання страхової компанії.

Друга і третя групи витрат в сукупності складають поняття «витрати на ведення справи».Безумовно, що головною групою витрат, яка складає інтерес страхувальників, є виплати страхових відшкодувань. Це кошти, які виплачується страховиком за умовами договорів майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. За договорами особистого страхування виплати називаються «страховою сумою». Виплати страхових відшкодувань і страхових сум забезпечуються за рахунок надходжень страхових платежів в частині, що відповідає нетто-преміям.Підставою для страхових виплат є настання страхової події, передбаченої умовами договору або законодавством.

Витрати на обслуговування процесу страхування і перестраховування західні страхові компанії поділяють на аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні.

Аквізиційні- витрати, пов’язані із залученням нових страхувальників та укладанням нових договорів страхування. До таких витрат належать: оплата послуг із розробки правил страхування та визначення тарифів; комісійна винагорода брокерам та агентам за укладання й обслуговування договорів страхування; відшкодування агентам витрат на службові поїздки, пов’язані з виконанням їхніх обов’язків; оплата зовнішніх спеціалістів, які оцінюють прийняті на страхування ризики; витрати на бланки документації; рекламні послуги тощо.Інкасаційні- складають головним чином витрати, пов’язані з оплатою працівників, що здійснюють операції по отриманню страхових премій та виготовленням (придбанням) бланків необхідної для цього документації, оплата банківських послуг по інкасації виручки.Ліквідаційні - це витрати, пов’язані з регулюванням збитків. Сюди відносять оплату послуг експертів зі з’ясуван­ня причин і визначення розміру збитків, включаючи вартість проїзду до місця страхового випадку і на зворотну дорогу , витрати на отримання інформації; оплату банківських послуг, пов’язаних зі здійсненням виплат страхового відшкодування; поштово-телеграфні витрати а також судові витрати з приводу урегулювання даного страхового випадку та відрахування в резерв збитків.

Витрати на утримання страхової компанії — це заробітна плата персоналу компанії з нарахуваннями, плата за оренду приміщення, оплата комунальних послуг, послуг зв’язку; оплата пального і мастильних матеріалів, канцелярських товарів, відрядження, амортизаційні відрахування та інші витрати, які, згідно з чинним законодавством, відносять до складу операційних витрат.У зарубіжній практиці нормальним вважається, коли витрати на ведення справи складають до 25% страхового тарифу. Більшість страховиків України витрачають на цю мету понад 35% отриманих премій. Зустрічаються випадки, коли витрати на ведення справи перевищують 50% отриманих премій. Це ненормальне явище. Такі компанії не мають перспективи для існування. В Україні застосовують таку класифікацію витрат страховика:

◘виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

◘відрахування в централізовані страхові резервні фонди ;

◘відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;

◘витрати на проведення страхування.