41. Страховий тариф як ціна за страхову послугу. Структура тарифу.

Страховий тариф відіграє роль якісного чинника при обчисленні страхової премії.. Страховий тариф – це ставка страхової премії з одиниці страхової премії або з вартості обєкта страхування (тобто з повної страхової суми) за визначений період страхування. Базовий страховий тариф – базова тарифна брутто-ставка, що розраховується актуарієм для правил страхування за відомою статистикою і пропонується страхувальнику в складі цих правил. Входить до складу тарифного довідника страховика. Брутто-ставка складається з двох частин: нетто-ставки і навантаження. Нетто-ставка виражає ціну страхового ризику: пожежі, повені, вибуху і т.д. Навантаження показує витрати страховика з організації і проведення страхування, включає відрахування до запасних фондів, містить елементи прибутку. В основі побудови нетто-ставки лежить ймовірність прояву ризику.

1. Ставка премії з одиниці страхової суми:

 встановлюється у вартісному вираженні (у гривнях чи копійках з кожної тисячі або сотні страхової суми). Щоб знайти повну страхову премію, потрібно ставку в гривнях і копійках помножити на кількість сотень або тисяч у складі страхової суми (наприклад, 2 грн. З кожної сотні);

2. Ставка премії з вартості обєкта страхування:

 виражається у відсотках (наприклад, 5%).

В обовязкових видах страхування максимальний розмір страхових торифів встановлюється відповідними законодавчими актами; в дабровільних видах страхування страхові тарифи розробляються страховиками.

Структура страхового тарифа (тарииф-брутто):

▪ тариф-нетто

– забезпечує виплати сирахових сум і страхового відшкодування, а також формування страхових ресурсів;

▪ навантаження

– витрати на проведення страхування

– прибуток

Залежно від того, яку частину брутто-ставки складаютьвитрати на ведення справи, розрізняють “дорогі” і “дешеві” види страхування.

В обовязкових видах страхування існують нормативи витрат на ведення справи і ці витрати не повинні перевищувати:

▪ з обовязкового державного страхування 6 % розміру тарифу

▪ з обовязкового особистого страхування 15 % розміру тарифу

▪ з обовязкового страхування майна та відповідальності 20 % розміру тарифу

Мета таких обмежень – стримання зростання цін на страхові послуги у сфері обовязкового страхування.

49. Основні методологічні підходи здійснення актуарних розрахунків.

Актуарні розрахунки являють собою систему статистичних і економіко-математичних імовірнісних методів розрахунку тарифних ставок і визначення необхідних фінансових показників діяльності страховика. За їхньою допомогою визначаються розміри тарифних ставок, тобто вартість страхової послуги і частка участі кожного страхувальника у створенні спільного страхового фонду.

Актуарні розрахунки здійснюються з урахуванням таких особливостей страхування:

• події, що оцінюються (ризики), мають імовірнісний характер, який прямо впливає на величину страхового тарифу, що розраховується; • вартість страхової послуги, що надається страховиком страхувальнику, визначається за сукупністю всіх страхових послуг такого виду;

• визначаються оптимальні розміри страхових резервів страховика;

• враховується розмір поточного банківського відсотка і тенденції його зміни протягом часу надання страхової послуги;

• враховується можливість заподіяння повної або часткової шкоди внаслідок страхового випадку шляхом аналізу оцінки зміни величини розподілу шкоди (збитку) у часі й просторі;

• виконується дотримання принципу рівноваги між сумою зібраних страховиком страхових премій і обсягом його страхових зобов’язань

Задачею актуарних розрахунків є:

• вивчення і класифікація ризиків за певними ознаками (групами) у рамках усієї страхової сукупності;

• обчислення математичної ймовірності настання страхового випадку, визначення частоти й обсягу шкоди (збитку) як в окремих ризикових групах, так і в цілому за страховою сукупністю;

• математичне обгрунтування необхідних витрат нa організацію процесу страхування;

• математичне обгрунтування необхідних резервних фондів страховика і джерел їх формування;

• дослідження норми вкладення капіталу (процентної ставки) при використанні страховиком зібраних страхових премій як інвестицій і тенденцій її зміни у конкретному часовому інтервалі, визначення залежності між процентною ставкою і величиною тарифної ставки.