Адміністративне право

Виконавчі гілки влади, від місцевого до державного рівнів, вповноважені впроваджувати закони для суспільного добробуту. Для здійснення цієї мети встановлено відповідні відомства, департаменти, бюро й комітети, які функціонують як складова частина виконавчої влади. Ці адміністративні органи створено законодавчими органами для виконання широкого спектру функцій як за дорученням уряду, так і для блага громадськості. До цих функцій належать: управління освітою, здійснення контролю над рухом транспортних засобів, збір податків, забезпечення належного рівня оборони, спорудження магістралей та мостів, здійснення контролю якості споживчих товарів, знесення старих будівель, управління громадських транспортом та ін.

Адміністративні органи вповноважені законодавчими установами виконувати свої обов’язки. Їхня влада може бути реалізована двома шляхами: за допомогою особливих приписних вказівок, в яких подаються рекомендації установі з приводу того, як саме вона повинна функціонувати та за допомогою дискреційної влади, яка дозволяє установі розробляти власні положення.

У багатьох випадках ці два принципи поєднуються. Зараз термін ,,адміністративне право” означає як сукупність положень, які регулюють внутрішню діяльність установи чи департаменту, так і сукупність процедур, які можуть бути використані для здійснення цих завдань.

Влада, якою наділені установи, називається делегованими повноваженнями; вони не внесені в конституцію держави на відміну від повноважень законодавчих установ, судів та виконавчої влади. Оскільки повноваження є делегованими або наданими, вони повинні підлягати контролю вищих інстанцій для того, щоб установи не змогли зловживати своєю владою таким чином, щоб це могло стати на заваді суспільному благу.

Судовий нагляд перевіряє правоздатність громадських організацій, законність їхніх розпоряджень, а також чесність та відповідність їхньої діяльності. Якщо, наприклад, державна установа вирішила спорудити нову магістраль через місто, то громадяни можуть подати звернення до уряду з проханням зупинити проект, поки не будуть розглянуті усі питання, пов’язані з впливом на навколишнє середовище. У такому випадку завдання арбітражного суду полягатиме у визначенні законності даної справи.

У США судові системи виконують функцію судового нагляду і мають великі повноваження для цього. У ХХ ст. велика кількість судових рішень спорів були винесені судовими установами, федеральними відомствами, які значною мірою є залежними від виконавчої влади. До таких установ належать: Комісія з цінних паперів та бірж, Комісія з торгівлі між штатами, Національне управління по трудовим відносинам, Управління цивільного повітроплавання.

Інші країни мають відмінні системи судового нагляду. У Великобританії спеціальні арбітражні суди забезпечують виконання державними органами завдань парламенту. У Франції суди не здійснюють нагляд над державними установами, це завдання виконує державна рада. Французьку систему було прийнято і в інших країнах, таких як Бельгія, Італія, Португалія, Іспанія, Греція, Єгипет, Туреччина. В Німеччині функціонує адміністративна судова система, а федеративний адміністративний суд виконує роль арбітражного суду.

В колишньому Радянському Союзі та інших комуністичних країнах не існувало чіткого визначення повноважень громадських організацій. Вважалося, що кожна установа мала необмежену владу для ведення власних справ, підпорядковуючись владі вищих установ чи органів управління. В Радянській системі існувала установа під назвою прокуратура, що регулювала всі адміністративні органи, однак вона не була наділена владою суду і не мала права приймати примусові рішення. Діяльність прокурорів повністю підпорядковувалась владі Верховної Ради.

ТЕХНОЛОГІЯ

Сучасні винаходи

Раніше винахідники працювали самотужки, часто навіть секретно. Вони вкладали свої власні гроші та нікому не розповідали про свою роботу, аж поки вона не була закріплена патентом. Їх життєвий досвід та підготовка головним чином спирались на практику. Робота в одиночку створювала їм репутацію, деколи виправдану як ексцентричну.

Сьогодні такі індивідуальні дослідницькі спроби, які проводились раніше, головним чином замінились на дослідження цілої групи людей. Великі корпорації наймають своїх власних вчених та витрачають приблизно 5-6 відсотків свого прибутку на дослідження. Багато з них продовжують фундаментальні або загальні дослідження. Вони більше уваги приділяють знаходженню нових наукових фактів, а не роботі над питаннями, які дадуть змогу створити прилади, що одразу принесуть прибуток. До того ж, такого роду фундаментальне дослідження часто стає результатом винайдення нових популярних та ходових товарів. Винаходами такої однієї великої компанії стали нейлон, целофан, орлон та дакрон.

Велика заслуга у фундаментальному дослідженні належить і університетам. Наприклад, Вісконсінський університет володіє патентом на метод збільшення кількості вітаміну D у продуктах харчування. Авторські гонорари за патенти допомагають підтримувати існування університетських лабораторій. З іншого боку, комерційні лабораторії проводять дослідження для інших компаній на базі абонементної оплати.

Головним джерелом, яке фінансує винаходи у Сполучених Штатах є федеральний уряд. Більша частина грошей, витрачених на дослідження, розробку і тому, можливо, на нові знаходження та винаходи, пішла на промисловість літальних апаратів і ракет, а також на промисловість електричного обладнання та телекомунікацій. Такий вклад коштів неодноразово піддавався критиці через створення дисбалансу у винахідницькій діяльності та через направленість в бік практичного використання, а не основних знань.

Не лише Сполучені Штати приділяють багато уваги дослідженню та розробці, а також у великих масштабах підтримує науку і технологію. У всьому світі відкриття та винаходи стали головним знаряддям для досягнення національних цілей. В Японії більшої значимості набуває технічна освіта, а науковці та інженери отримують обслуговування з пріоритетом.

Так само Велика Британія збільшила підтримку наукових та технічних винаходів. У 60-х роках ХХ століття багато британців скаржились на «втечу мозків», оскільки британським вченим та інженерам пропонували більш вигідну роботу в інших країнах. В результаті цього, у Великій Британії почали закріплювати систему вищої освіти у сфері науки та техніки для того, щоб знову зайняти першість в цих сферах, яку вона займала протягом 19 століття. Навіть у так званих слаборозвинених країнах існує тенденція підтримувати винаходи та відкриття, або хоча б пристосувати західноєвропейські для власних потреб.