AGRICULTURE

Soil pollution. Забруднення ґрунтів.

Збільшення кількості добрив та інших с/г хімікатів, які вносилися в грунти з часів закінчення в 1945 році Другої Світової війни, а також застосування систем знищення промислових і побутових відходів, призвело до зростання занепокоєння щодо забруднення грунтів в середині 60-х рр. ХХ ст. Забруднення грунту це збільшення в ньому стійких токсичних сполук, хімікатів, солей, радіоактивних та хвороботворних речовин, які мають шкідливий вплив на ріст рослин та здоров’я тварин. Зараз забруднення грунту – це не поширене явище. Хоча використання добрив, які містять в собі поживні речовини, азот, фосфат та калій не призводить до забруднення грунту, внесення в нього мікроелементів призводить. Зрошення сухих земель часто призводить до забруднення солями. В минулому сірка з промислових відходів забруднювала грунти, а зараз – накопичення мишяковмісних сполук в грунтах через оприскування врожаю свинцем арсенату. Внесення в грунти пестицидів також спричиняє тимчасове його забруднення.

Pesticide Residues. Залишки пестицидів

Ефективність пестицидів так само як небезпека шкідливих залишків значною мірою залежать від того, як довго пестициди знаходяться в грунті. Наприклад період напіврозпаду інсектициду ДДТ, хлорованого вуглеводню, в оброблених грунтах становить три роки, а фосфорорганічні інсектициди зберігаються лише кілька днів чи місяців. Хлорований вуглеводень утримується в грунті довше через наявність в ньому великої кількості органічних речовин, хоча більшість хімікатів слід вносити в такі грунти для знешкодження паразитів. Інсектициди зберігаються довше, якщо вносити їх безпосередньо в грунт, а не залишати на поверхні. Гербіциди, внесені в грунт, можуть зовсім не зберігатися в ньому або ж лише до двох років чи більше, залежно від сполуки. Сіміазин – це один з найстійкіших гербіцидів. Зрештою, всі пестициди зникають з грунту через випаровування і осушування, вилужнювання, поглинання рослин, хімічний та мікробний розклад ті фоторозклад.

Food Supply: Current Situation. Забезпечення харчовими ресурсами: сучасний стан.

Світові харчові ресурси – це співвідношення вироблених продуктів харчування до чисельності населення світу; хоча інші фактори визначають ступінь голоду та недоїдання. До них належать попит на харчові продукти, їх розподілення та наявність, втрата чи марнування їжі. На наявність продуктів харчування також впливає відсоток вирощених зернових та бобових, які згодовуються тваринам, а не споживаються безпосередньо людиною.

Покращення стану здоров’я призвело до основного зниження загального рівня смертності в більшості країнах, але лише до незначного зниження рівня народжуваності в більшості країн, що розвиваються. Різниця між цими показниками призвела до вибухового збільшення чисельності населення світу, яка перейшла позначку 6 млрд. у 1987 році, 75% якої припадає на нерозвинені країни.

Науковці розробили рекомендований добовий раціон для необхідних людині поживних речовин. Він складений для середньостатистичної людини з коливаннями, які визначаються відмінностями у віці, статі, виді діяльності, структурі тіла та місцем проживання на землі. У розвинених країнах середньостатистична людина отримує більше ніж достатню норму поживних усіх речовин. Хоча у країнах, що розвиваються, багато людей мають незначну нестачу калорій, а більшість страждає від вагомої нестачі білків, мінералів та вітамінів. Між 1988 та 1990 роками майже 20 відсотків людського населення країн, що розвиваються, мали недостатньо продуктів харчування.

Загальне забезпечення продуктами харчування – це в основному функція земельних угідь (в першу чергу с/г угідь) і врожай з одиниці площі. Збільшення с/г площі можливе за багатьох умов, але економічна реальність такого процесу часто залишається сумнівною. Хоча є значний потенціал збільшити видобуток їжі на одиницю площі як у розвинених країнах, так і у країнах, що розвиваються, і вже зроблений суттєвий прогрес у цьому напрямку. В період між 1981 та 1991 роками загальний рівень вироблення продуктів харчування зростав в середньому по 2% на рік. Серед країн, що розвиваються, цей показник становив близько 3.3%, проте збільшення виробництва продуктів харчування було значною мірою зупинено в результаті збільшення кількості населення.

BIOLOGY

Five-Kingdom System. Система п’яти царств.

Два царства форм життя, Рослини і Тварини, було виокремлено ще з часів Аристотеля, в 4 столітті до нашої ери, встановивши першу таксономію. Своїм способом життя та еволюційною стежкою вкорінені рослини настільки відрізняються від рухомих тварини, що ковтають їжу, що концепція двох царств так і залишилася незміненою до сьогодні. Лише у 19 ст., довго після того було виявлено, що одноклітинні організми не підходять до жодної з категорій, тому було запропоновано виокремити одноклітинні форми в третє царство – Одноклітинні. Крім того, після того, як було відкрито, що фотосинтез є основою живлення рослин, гриби, які живилися за допомогою всмоктування, продовжували вважатися рослинами через те, що вони росли виключно за рахунок кореневої системи.

Оскільки суттєво удосконалилися методи дослідження клітин, стало зрозуміло, що головний поділ в світі живих організмів – це не поділ на рослин і тварин, а на організми з нечітко сформованим ядром та організми, чиї клітини мають ядро обмежене мембранами. Перші називаються прокаріотами («доядерні»), а останні – еукаріотами («власне ядерні»). Прокаріотичним клітинам також не вистачає органел-мітохондрій, хлоропластів, розвинених жгутиків та інших клітинних структур, принаймні деякі з них зустрічаються у всіх еукаріотичних клітинах. Бактерії та синьо-зелені водорості – це прокаріотичні клітини і вони були виокремлені у сучасній таксономії як четверте царство – Прокаріоти. Гриби ж сформували п’яте царство.

Еукаріоти зявилися набагато пізніше і могли розвинутися як симбіотичні асоціації прокаріотів. Царство одноклітинні складається з різноманітних одноклітинних організмів, як тих, що живуть окремо, так і тих, що формують колонії. Вважається, що кожне з багатоклітинних царств виникали неодноразово з одноклітинних предків. Царство Тварин включає багатоклітинні організми з клітинами, які утворюють різні тканини, є рухомими чи частково рухомими завдяки тканинам, що скорочуються, і внутрішньо перетравлюють їжу. Царство Рослин складається з багатоклітинних організмів, які зазвичай мають обмежені оболонкою клітини та містять хлоропласти, в яких вони виробляють свою власну їжу за допомогою фотосинтезу. П’яте царство Гриби складають багатоклітинні та багатоядерні організми, які перетравлюють їжу ззовні і поглинають її через поверхневі протоплазмові трубки – гіфи (з яких складається їх тіло).

Ця класифікація живих організмів на п’ять царств базується на трьох рівнях організації: примітивні прокаріоти, відносно прості і спершу одноклітинні еукаріоти, і складні, багатоклітинні еукаріоти. В межах останнього рівня, три основні напрямки розвитку базуються на різних видах живлення і виражені різними типами організації тканин, які властиві тваринам, рослинам і грибам.