84. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та його відмінність від завідомо неправдивого показання.

Стаття 383. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

Об'єктом злочину є правосуддя стосовно забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі.

Завідомо неправдивий донос має бути зроблений безпосередньо суду, прокурору, слідчому або органу дізнання.

Об'єктивна сторона злочину полягає в завідомо неправдивому повідомленні суду, прокурору, слідчому чи органу дізнання про вчинення злочину.

Завідомо неправдивим повідомлення буде якщо воно містить брехливі відомості щодо готування, замаху на злочин або закінчений злочин із вказівкою на конкретну особу, яка фактично його не вчиняла. Завідомо неправдиве повідомлення може бути усним або письмовим. Злочин вважається закінченим з моменту надходження неправдивого повідомлення у правоохоронні органи незалежно від подальшого порушення справи та її долі.

Склад злочину - формальний.

Суб'єкт злочину -загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотиви цього злочину можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: у поєднанні з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині; зі штучним створенням доказів обвинувачення; з корисливих мотивів.

Стаття 384. Завідомо неправдиве показання.

Об'єктом злочину є правосуддя стосовно забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі.

Об'єктивна сторона злочину полягає в завідомо неправдивому даванні показань свідком чи потерпілим або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства чи проведення розслідування тимчасовою спеціальною комісією ВР України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у тих самих випадках.

Неправдивими є такі показання потерпілого чи свідка, які перекручують дійсні обставини, фактичні дані, що мають доказове значення у справі.Неправдивість висновку експерта може виявитись у неправильному викладенні ходу експертного дослідження або його висновків. Неправдивість перекладу може полягати у невірному перекладі з однієї мови на іншу запитань, відповідей, показань, промов та документів.

Склад злочину - формальний.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним можуть бути тільки особи, які беруть участь у кримінальному чи цивільному процесі як свідки, потерпілі чи експерти або перекладачі і досягай 16 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: у поєднанні з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині; із штучним створенням доказів обвинувачення; з корисливих мотивів.

85. Підстави кримінальної відповідальності за втечу з місця позбавлення волі або з-під варти.

Стаття 393. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти

Об'єктом злочину є нормальна діяльність органів кримінально-виконавчої системи із забезпечення виконання вироку щодо позбавлення особи волі чи її арешту або постанови судді чи ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Під втечею розуміється самовільне залишення особою, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі чи знаходиться під вартою як підозрювана, обвинувачена, підсудна, місця, де вона знаходиться, з метою постійного чи тимчасового ухилення від подальшого перебування в ньому.

Об'єктивна сторона злочину полягає у втечі: 1) з місця позбавлення волі - особи, яка відбуває покарання; 2) з-під варти - особи, яка була засуджена до позбавлення волі або перебуває в попередньому ув'язненні.

Злочин вважається закінченим з часу фактичного залишення місця позбавлення волі або місця утримання під вартою. Цей злочин є триваючим.

При втечі з місця позбавлення волі суб'єкт залишає установу, де відповідно до закону перебувають засуджені до цього виду покарання.

При втечі з-під варти засуджений, який перебуває під вартою, залишає ізолятор тимчасового утримання, слідчий ізолятор чи гауптвахту, утікає з-під конвою, кабінету слідчого, при проведенні слідчої дії на місцевості, залишає зал суду тощо; засуджений до позбавлення волі, що знаходиться поза місцем позбавлення волі, залишає маршрут пересування та не повертається до колонії.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним може бути лише особа, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі або перебуває під вартою як підозрювана, обвинувачена чи підсудна і яка досягла 16 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотиви злочину можуть бути різними і на кваліфікацію злочинного діяння не впливають.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) способом, небезпечним для життя та здоров'я інших осіб; 4) у поєднанні із заволодінням зброєю чи її використанням; 5) із застосуванням насильства чи погрозою його застосування; 6) шляхом підпалу; 7) з пошкодженням інженерно-технічних засобів охорони (ч. 2 ст. 393 КК).