48. Шахрайство з фінансовими ресурсами. Аналіз складу злочину.

Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами.

Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок фінансування, кредитування і оподаткування господарської діяльності, права і законні інтереси кредиторів.

Об'єктивна сторона злочину — надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам влади, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності злочину проти власності.

Склад злочину — матеріальний. За ч.1 цієї статті злочин є закінченим з моменту надання конкретному адресату відповідної інформації незалежно від того, вдалося чи ні винному отримати той чи інший фінансовий ресурс, заподіяна чи ні реальна майнова шкода; у разі незаконного одержання пільг щодо податків -з наступного дня після настання строку, до якого мали бути сплачені податки або інші обов'язкові платежі. З моменту спричинення великої матеріальної шкоди злочин вважається закінченим за ч.2 ст.222 КК.

Суб'єкт злочину — спеціальний. Це: 1) громадянин, який займається зареєстрованою підприємницькою діяльністю індивідуально, без створення юридичної особи; 2) засновник або власник суб'єкта господарської діяльності; 3) службова особа юридичної особи — суб'єкта господарської діяльності.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою — отримати вказаний у статті різновид фінансових ресурсів або пільгу щодо податків. Мотив — корисливийї. Особа свідомо надає неправдиву інформацію, прагне привласнити одержані нею у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій, кредитів кошти.

Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його повторно; 2) заподіяння ним великої матеріальної шкоди.

49. Порушення законодавства про бюджетну систему України. Аналіз складу злочину.

Стаття 210. Порушення законодавства про бюджетну систему України.

Основний безпосередній об'єкт злочину — встановлений законодавством порядок виконання державного і місцевих бюджетів, порядок використання бюджетних ресурсів, покликаних з фінансового боку забезпечувати виконання державними органами та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань та функцій.

Додатковим обов'язковим об'єктом злочину виступають конституційні права і законні інтереси громадян, порядок здійснення службовими особами службових повноважень. Предмет злочину — бюджетні кошти у великих розмірах, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Великим розміром бюджетних коштів відповідно до примітки 2 до ст. 210 КК вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум

доходів громадян.

Об'єктивна сторона злочину можлива у чотирьох формах: а) використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню; б) використання цих коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків; в) недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством; в) недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів. Склад злочину — матеріальний. Перші дві форми вчинюються шляхом дій — недотримання встановлених бюджетним законодавством вимог; третя і четверта — можуть полягати як у діях, так і у бездіяльності

службової особи.

Суб'єкт злочину — спеціальний, службова особа, на яку покладено виконання функцій розпорядника бюджетних коштів.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) в особливо великих розмірах; 2) повторно; 3) групою осіб (ч. 2 ст. 210 КК).