46. Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Аналіз складу злочину.

Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

Об'єкт злочину — встановлений законодавством України порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів та інших обов'язкових платежів формування доходної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів.

Предмет злочину — податки, збори, інші обов'язкові платежі, що повинні сплачуватися юридичними та фізичними особами, якщо несплата їх призвела до фактичного ненадходження до бюджетних чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, тобто якщо суми їх в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак:

1) діяння — ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять до системи оподаткування;

2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадход-ження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних (ч. 1), великих (ч. 2) або особливо великих (ч. З ст. 212 КК) розмірах;

3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Склад злочину — матеріальний.

Обов 'язковий наслідок — ненадход-ження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Під значним розміром коштів слід розуміти суми, які в тисячу і більше разів перевищують встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єкт злочину — спеціальний, службові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, на яких покладені обов'язки щодо ведення та подання документів для обрахування та сплати обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) групою осіб; 2) особою, раніше судимою за вчинення такого злочину (чч. 2, З ст. 212 КК)

47. Підстави кримінальної відповідальності за збирання та розголошення відомостей, які складають банківську або комерційну таємницю.

Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю.

Об'єктом злочину є порядок здійснення господарської діяльності в частині забезпечення чесної конкуренції між її суб'єктами.

Під комерційною таємницею розуміють відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства чи іншого суб'єкта господарської діяльності, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.

Об'єктивна сторона злочину характеризується:

1) вчиненням дій, спрямованих на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю;

2) незаконним використанням таких відомостей.

Статтею охоплюються і характеризуються як комерційне шпигунство будь-які цілеспрямовані дії, вчинені з метою отримання комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, яка не має законних підстав для ознайомлення з відповідними відомостями в силу свого службового становища чи професійної діяльності (тобто не є працівником відповідної юридичної особи, працівником податкового органу, слідчим, прокурором, суддею тощо). Комерційне шпигунство може виявлятися у: викраденні відповідної інформації чи об'єктів, які її містять; підслуховуванні; отриманні інформації шляхом проникнення у комп'ютери чи комп'ютерні мережі тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту спричинення власникові комерційної або банківської таємниці істотної шкоди (поняття оцінювальне та вирішується в кожному випадку індивідуально).

Суб'єкт злочину — загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а для випадків комерційного шпигунства обов'язковою ознакою також є мета — розголошення або інше використання зібраних відомостей. Винний усвідомлює злочинний характер своїх дій та їх наслідки і бажає їх настання.