34 Підстави кримінальної відповідальності за порушення обов'язків щодо охорони майна.

Некорисливі злочини проти власності (ст. 194-197).

Стаття 197. Порушення обов'язків щодо охорони майна.

Об'єкт злочину - право власності, а також належний порядок виконання договору чи доручення щодо охорони чужого майна, який забезпечує право власності.

Потерпілий – юр. або фіз. особа, майно якої не було збережене.

Предмет злочину - чуже майно, що було передане власником під охорону за договором чи дорученням іншій особі або відповідно до обов'язків цієї особи, яка несе перед власником обов'язок зберігати це майно.

Об'єктивна сторона - невиконання або неналежне виконання особою, якій доручене зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов'язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна.

Тяжкі наслідки - оцінювальна категорія, яка підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Склад злочину - матеріальний. Злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків - тяжких наслідків для власника майна.

Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, яка досягла 16 років, якій було доручено зберігання чи охорона чужого майна і яка не є службовою особою, зберігає майно на підставі трудового договору чи спеціального доручення.

Суб'єктивна сторона злочину - необережність у формі злочинної недбалості або злочинної самовпевненості. При цьому обов'язки щодо охорони майна винними можуть бути порушені як необережно, так і умисно.

35 Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом, відмінність цього злочину від співучасті у злочині

Стаття 198. Придбання або збут майна, одержаного злочинним шляхом.

Об'єкт злочину - встановлений цивільним правом України порядок придбання або збуту (відчуження) чи зберігання майна, який забезпечує право власності.

Предмет злочину - будь-яке майно, завідомо здобуте злочинним шляхом, тобто крадіжкою, грабежем, контрабандою тощо. Виключення складають предмети, поводження з якими (придбання, зберігання, збут) утворить самостійний склад злочину - зброя, бойові припаси, вибухові речовини (ст.263), радіоактивні матеріали, легкозаймисті та їдкі речовини (ст.267), наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, прекурсори (ст. 307, 309, 311) тощо. Ст.198 в цих випадках не підлягає застосуванню.

Об'єктивна сторона злочину - заздалегідь не обіцяне придбання або збут чи зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом.

Придбання - це оплатне або безоплатне отримання майна (купівля, прийняття в дарунок, отримання в рахунок боргу та ін.).

Збут - відчуження такого майна іншій особі (продаж, обмін, дарунок тощо).

Зберігання охоплює володіння майном і його зберігання в будь-якому місці.

Злочин є закінченим з моменту одержання зазначеного у цій статті майна у володіння або для зберігання чи з моменту його збуту.

Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16 років. Заздалегідь не обіцяне придбання, збут та зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища (за умови спричинення істотної шкоди або тяжких наслідків), потребує кваліфікації за сукупністю злочинів – за ст. 198 і відповідною частиною ст. 364 КК.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків. Особа усвідомлює, що придбаває, збуває або зберігає майно, здобуте злочинним шляхом, і бажає вчинити такі дії. Придбання, збут чи зберігання майна здобутого злочинним шляхом має бути заздалегідь не обіцяним.

Це означає, що вказані дії вчинені вже після факту вчинення злочину, не знаходяться з ним в причинному зв'язку і винний заздалегідь (до вчинення злочину) не обіцяв сприяти в придбанні, збуті чи зберіганні майна, здобутого злочинним шляхом. Якщо така обіцянка мала місце до вчинення злочину або в момент його вчинення і перебувала з ним у причинному зв'язку, вчинене слід розглядати як співучасть у цьому злочині (пособництво) і кваліфікувати за відповідною статтею ОЧ КК (напр., крадіжка - ст.185, грабіж - ст.186, контрабанда - ст.201). Співучастю у злочині є умисна спільна діяльність кількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст.26). Як співучасть слід розглядати і систематичне (хоча заздалегідь не обіцяне в конкретних випадках) придбання або зберігання краденого майна чи іншого майна, здобутого злочинним шляхом, коли особа, яка вчиняє злочин, має підстави розраховувати, що майно, здобуте ним злочинним шляхом, у цьому випадку, як і раніше, буде придбано або буде прийнято на зберігання внаслідок попередніх систематичних дій «скупника».

36 Підстави кримінальної відповідальності за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи квитків державної лотереї.

1. Об'єктом злочину є встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави.

2. Предметом злочину є; 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї.

Поняттям гроші у ст. 199 охоплюються: а) національна валюта України - грошові знаки у вигляді випущених НБ паперових грошових знаків (банкнот) та розмінної металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території України;

б) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави. Предметом даного злочину вважаються також грошові знаки України чи іноземної держави, які вилучені чи вилучаються з обігу, але підлягають обміну на ті грошові знаки, які перебувають в обігу.

Державними цінними паперами є папери, що випускаються і забезпечуються державою - облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання республіки, приватизаційні папери, у деяких випадках - векселі.

передбаченого ст. 199. Не є предметом даного злочину недержавні цінні папери.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в Україну або 7) збуті зазначених вище предметів.

Під виготовленням розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних лотерей. Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопіювання тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають.

Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака. Державного цінного папера чи білета державної лотереї, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів (наприклад, "переробка" грошових знаків для надання їм вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього вигляду вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться в обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки. Як виготовлення вказаних предметів слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання Їм більшої подібності до справжніх внесла .до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.

Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід кваліфікувати як готування до вчинення даного злочину.

Виготовлення підроблених грошових знаків, які на даний час не є засобом платежу, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199. Якщо за допомогою таких підроблених грошових знаків (наприклад, підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190.

Таку само правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки взагалі не мають подібності до справжніх (у т.ч. таких, що не знаходяться в обігу) грошових знаків, цінних паперів чи лотерейних білетів, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і заволодіває в обмін на ці предмети їх майном. У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжніх грошей, цінних паперів чи лотерейних білетів і які з цієї причині неможливо збути, не є злочинним діянням.

Під зберіганням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем винного. Придбанням предметів цього злочину вважається їх сплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи. Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв'язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях) . Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.

Збутом підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є їх умисне відчуження як сплатне, так і безоплатне (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обміні дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програні в азартних іграх тощо).

Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, слід кваліфікувати як шахрайство. У той же час виготовлення такої купюри, як зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199.

Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у ч. 1 ст. 199 дій.

4. Суб'єкт злочину загальний,

5. Його суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання ввезення в Україну підробленої національної валюти, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії вчинені з метою їх подальшог збуту.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 199) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великому розмірі.