Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Osobliva_Chastina_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
606.21 Кб
Скачать

16. Підстави кримінальної відповідальності за ненадання медичної допомоги

Об'єктом злочину є життя і здоров'я людини.

Потерпілим від цього злочину є хворий.

Це зокрема інвалід, особа, яка отримала серйозну травму або перебуває в іншому явно хворобливому стані.

Об'єктивна сторона злочину полягає у бездіяльності: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов'язаний надавати допомогу хворому, але без поважних причин не робить цього. Поважні причини — це різні обставини, які перешкоджають медичному працівникові надати хворому допомогу.

Злочин вважається закінченим з моменту ненадання допомоги хворому медичним працівником.

Суб'єкт злочину — спеціальний. Це медичні працівники незалеж-но від того, яку освіту (спеціальну, середню або вищу) вони мають, в якому закладі охорони здоров'я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення смерті або інших тяжких наслідків. До інших тяжких наслідків слід відносити заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

17. Зараження віл або іншою невиліковною інфекційною хворобою. Аналіз складу злочину.

Стаття 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

Об'єктом злочину є життя і здоров'я людини.

Об'єктивна сторона злочину полягає у:

1) свідомому поставленні іншої особи у небезпеку зараження ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини;

2) зараженні іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу;

3) умисному зараженні іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини.

Злочин визнається закінченим з моменту вчинення дій, які створюють реальну небезпеку зараження іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини.

Склад злочину - формальний.

Суб'єкт злочину -осудна особа, якій виповнилось 16 років, що хворіє на невиліковну інфекційну хворобу і знає про це.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується непрямим умислом або злочинною самовпевненістю. Вчинення з прямим умислом дій, спрямованих на те, щоб заразити іншу особу ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, якщо фактичне зараження не відбулося, слід розцінювати як замах і кваліфікувати за ст. 15, ч. 4 ст. 130 КК.

Кваліфікуючими ознаками є зараження: двох або більше осіб; неповнолітнього.

18. Захоплення заручників та незаконне позбавлення волі або викрадення людини. Аналіз складів злочинів

Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.

Безпосереднім об'єктом злочину є особиста (фізична) свобода людини.

Додатковий об'єкт — безпека життя, здоров'я людини.

Потерпілим від злочину може бути будь-яка особа незалежно від віку, громадського та соціального стану, правової характеристики.

З об'єктивної сторони злочин може бути вчинений у двох формах:

  1. незаконне позбавлення волі людини;

  2. викрадення людини.

Суспільна небезпека діяння полягає не тільки в тому, що порушується право особи на фізичну свободу, айв тому, що воно нерідко є передумовою для настання інших тяжких наслідків.

Закінченим злочин вважається з моменту фактичного захоплення людини і переміщення її хоча б на якийсь час в інше місце.

Викрадення людини може бути таємним або відкритим, а також внаслідок обману або зловживання довірою.

Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікованими видами незаконного позбавлення волі або викрадення людини є вчинення їх: щодо малолітнього; із корисливих мотивів; щодо двох або більше осіб; за попередньою змовою групою осіб; способом, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого; із заподіянням потерпілому фізичних страждань; із застосуванням зброї; протягом тривалого часу. Особливо кваліфікованими видами злочину є: вчинення його організованою групою; спричинення ним тяжких наслідків (заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, тяжке психічне захворювання, переривання вагітності або смерть близької для потерпілого особи внаслідок переживань з приводу його раптового зникнення).

Стаття 147. Захоплення заручників.

Об'єктом злочину є особиста воля людини.

Об'єктивна сторона злочину характеризується:

захопленням особи як заручника - напад, пов'язаний з її затриманням та з наступним істотним обмеженням вільного руху, пересування чи поведінки особи;

триманням особи як заручника - передбачає насильницьку заборону їй залишати певне місце чи унеможливлення це зробити.

Заручником є особа, яку захоплює або утримує інша особа, погрожуючи при цьому її вбити, спричинити тілесні ушкодження, вчинити інші насильницькі дії або продовжувати утримувати далі.

Закінченим злочин вважається з моменту, коли свобода особи була фактично обмежена. Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Ставлення особи до тяжких наслідків цього злочину може бути умисним або необережним.

Кваліфікованими видами цього злочину є: вчинення його щодо неповнолітнього; вчинення його організованою групою; поєднання його з погрозою знищення людей; спричинення ним тяжких наслідків (заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, у тому числі таке, що спричинило смерть потерпілого, настання великої матеріальної шкоди; суттєве загострення міждержавних чи міжнаціональних стосунків; серйозне порушення діяльності установ, організацій і підприємств).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]