151. Структура аграрного права зарубіжних країн.

Як самостійна галузь права, науки і навчальної дисципліни, аграрне право існує в багатьох зарубіжних країнах. Аграрне право зарубіжних країн розподіляється на публічне і приватне. До приватного відносяться норми права, які визначають право приватної власності на землю й інші засоби виробництва, правовий статус сільськогосподарських підприємств — фізичних і юридичних осіб, правові відносини сільськогосподарських підприємств з іншими структурами. Форми публічного аграрного права регулюють суспільні (публічні) відносини по державному впливу на відносини, які складаються в агропромисловому комплексі, по його фінансуванню і кредитуванню із коштів державного бюджету, державній участі в розвитку інфраструктури АПК, державній організації науководослідних робіт, пов'язаних з проблемами розвитку аграрного сектора економіки і т. ін.

152. Особливість систематизації та кодифікації аграрною законодавства зарубіжних країн.

Питання систематизації та кодифікації аграрного законодавства в зарубіжних країнах вирішується неоднаково. В Німеччині, Італії, Великобританії, Японії, Австрії інститут аграрного права — це сукупність окремих

інститутів Цивільного, трудового, адміністративного, торгового, судового права або зовсім нові інститути,

що регулюють новітні організаційні відносини у сільському господарстві.

Аграрне законодавство у Франції подано сільськогосподарським кодексом, який установлює правовий

режим земель (консолідація, меліорація земельних ділянок), водних джерел, регулює відносини у сільськогосподарському виробництві, мисливстві і рибальстві, регламентує функціонування об'єднань у сільському

господарстві, а також правовий режим сільськогосподарського кредитування, сільськогосподарської оренди,

праці та соціального забезпечення, професійної підготовки, організацію та діяльність державних служб.

Аграрні кодекси діють у Мексиці, Уругваї, Аргентині та деяких інших країнах. Там, де сільськогосподарське законодавство не кодифіковано, існують досить розвинуті форми інкорпорації цієї галузі законодавства (як у США та Італії). Закони США регламентують питання сільськогосподарської власності, оренди землі, правового режиму використання державних земель, лісів, вод, кредитування, виробництва і збуту сільськогосподарської продукції (у тому числі й експорту), договірних відносин фермерів, розвитку сільськогосподарської інфраструктури тощо.

У Великобританії частіше використовується термін «сільськогосподарське право», і регламентує воно

головним чином землеволодіння та землекористування. Єдина сільськогосподарська політика країн Євро-

пейського Союзу приділяє підвищену увагу до захисту навколишнього середовища, використанню сільсько-

господарських земель, а також впровадженню ефективного контролю за виробленою продукцією (особливо

— молочних продуктів). До сфери сільськогосподарського права цієї країни також належать питання квот на

вироблення сільськогосподарської продукції, планування використання земель та їх охорони. Центральне

місце посідають проблеми сільськогосподарського володіння землею, сільськогосподарського призначення,

що знайшли відображення в Акті про сільськогосподарське землеволодіння 1986 р. зі змінами, внесеними у

1990 р. Крім того, діють Акт про сільськогосподарський маркетинг та Акт про сільськогосподарську ренту.

Слід також зазначити, що англо-американське аграрне право включає велику кількість судових прецедентів.

Для аграрного законодавства країн Центральної і Східної Європи, а також СНД характерні істотні зміни, зумовлені політико-економічними перетвореннями, наслідком чого стало прийняття спеціальних нормативних актів щодо стратегії проведення аграрної реформи, вдосконалення форм власності, порядку та способів приватизації, регулювання земельних відносин, нових форм підприємництва в сільському господарстві

тощо.