Процес товароруху
Товарорух, або маркетинг – логістика, - діяльність щодо планування, виконання та контролю фізичного переміщення всіх видів потоків (матеріалів, готових виробів, інформації), які супроводжують переміщення товару за обраним каналом від виробника до споживача з метою задоволення потреб споживачів та отримання прибутку.
Товарорух складається з 6 етапів (рис. 4).
Визначення цілей товароруху
Розробка системи оброблення замовлень
Складування та оброблення вантажів
Управління запасами (підтримання товарних запасів)
Вибір методу транспортування
Оцінювання та контроль товароруху
Рис.4. Етапи процесу товароруху
Етап 1. Визначення цілей товароруху
Серед основних цілей процесу товароруху можна назвати:
мінімізацію поставки ушкоджених вантажів шляхом застосування сучасних методів оброблення вантажів;
мінімізацію випадків відсутності товарів шляхом ефективнішого контролю над запасами (наприклад, довести обороти запасів до двох тижнів – кожен виріб не повинен затримуватися на складі більше двох тижнів);
своєчасне виконання замовлень шляхом ефективнішого контролю запасів (наприклад, забезпечити доставку товарів протягом 48 годин з моменту отримання замовлень);
мінімізацію витрат (наприклад, витрати товароруху не мають перевищувати 18 % від вартості замовлень) тощо.
Етап 2. Розробка системи оброблення замовлень
Цей етап, пов’язаний з підготовкою до відправки споживачеві необхідної продукції, потребує:
перевірки платоспроможності замовника;
прийняття рішення щодо продажу товару;
отримання інформації про наявний запас товару;
видачі замовлення для складу;
оформлення рахунків замовникові та транспортування документів;
обліку змін запасів товару.
Основний орієнтир у розробці системи оброблення замовлень – скорочення часу між розміщенням замовлення та отриманням товару замовником, чому значною мірою сприяє автоматизація процесу оброблення замовлень, а також комп’ютерний зв’язок між продавцем і покупцем товару.
Етап 3. Складування та оброблення вантажів
Зберігання товару з моменту виробництва до відвантаження замовлення передбачає визначення таких питань:
який вид складу потрібний;
яка кількість складів потрібна;
де склади повинні бути розташовані.
Щодо першого питання, склади можуть належати виробникові, посередникові або фірмі, яка здає складські приміщення в оренду. Існують два варіанти організації складування: склади довгострокового зберігання, де товари зберігаються протягом тривалого часу, та регіональні центри розподілу, які використовуються в основному не для зберігання, а для швидкого переміщення товарів торговими посередниками.
Етап 4. Управління запасами (підтримання товарних запасів)
Типовою проблемою, пов’язаною з виконанням логістичних функцій розподілу, є планування запасів, які становлять близько 30 % загального обсягу оборотних коштів. Прийняття рішень щодо товарного запасу має на меті підтримання оптимальної величини запасу. Малі запаси – це ризик несвоєчасного виконання замовлень споживачів, і як наслідок – незадоволеність споживачів. Великий запас – великі витрати на його утримання. У більшості моделей управління запасами оптимальним вважається такий обсяг замовлення, за якого забезпечується мінімальна величина загальних витрат. Основними моделями планування запасів є:
модель економічного розміру замовлень (ЕРЗ);
модель з резервним запасом;
модель ЕРЗ за наявності знижок за кількість.