6.Методи фінансового аналізу.

Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі і фінансового аналізу, зокрема.

Класифікація розрізняє.

Неформалізовані методи аналізу (евристичні методи) ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

- експертних оцінок та сценаріїв;

- психологічні;

- морфологічні;

- порівняльні;

- побудови системи показників;

- побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи застосовуються в основному для прогнозування стану об'єкту на перспективу в умовах неповно використаної інформації, неможливості обліку всіх факторів, спрощеної уяви про явища економічної дійсності, тобто в умовах часткової або повної невизначеності. Стан невизначеності характеризує відсутність яких-небудь конкретних даних про можливі напрямки розвитку дій та про вірогідність здійснення кожного з них у майбутньому. Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладені жорстко формалізовані аналітичні залежності. Основні з них:

- арифметичних різниць;

- ланцюгових підстановок

- відсоткових чисел;

- дисконтування;

- диференційний;

- балансовий;

- логарифмічний;

- виокремлення ізольованого впливу факторів;

- інтегральний;

- простих та складних відсотків;

- дисконтування та інші.

В процесі фінансового аналізу також широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів фінансового аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового аналізу підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

7.Сутність та види фінансового планування.

Планування - це розробка деталізованого порядку дій на наступний період для впровадження стратегії. Фінансове планування займає важливе місце в системі фінансового менеджменту, яка включає планування, організацію, мотивацію й контроль діяльності підприємства.

Об'єктами фінансового планування є:

1) рух фінансових ресурсів;

2) фінансові відносини, які виникають при формуванні, розподілі та використанні фінансових ресурсів;

3) вартісні пропорції, які утворюються в результаті розподілу фінансових ресурсів.

Фінансове планування - це процес систематичної підготовки управлінських рішень, які прямо чи опосередковано впливають на обсяги фінансових ресурсів, узгодження джерел формування та напрямів використання згідно з виробничими, маркетинговими планами, а також величину показників діяльності підприємства в плановому періоді і які забезпечують вирішення завдань найбільш раціональним шляхом.

Техніка фінансового планування починається з визначення цілей фінансової політики підприємства, розроблення фінансової стратегії і тактики. Головною метою фінансової політики підприємства є підвищення ефективності системи управління фінансами, а головними завданнями - максимізація прибутку, оптимізація витрат та структури капіталу, забезпечення його фінансової стійкості, досягнення прозорості фінансового стану, забезпечення інвестиційної привабливості підприємства та створення ефективного механізму управління останнім.

фінансові плани поділяються на перспективні, поточні та оперативні.

поєднанням перспективного і поточного планування є бізнес-план, який розробляється при створенні нового підприємства або обґрунтуванні виробництва нових видів продукції.

Бізнес-план — це документ, у якому викладені організаційні, виробничі та ринкові аспекти запропонованого бізнесу, а також планові розрахунки обсягів виробництва, інвестицій та отримуваних фінансових результатів від здійснення запланованого заходу.

До фінансових планів окремих підприємницьких структур, що формуються на децентралізованому рівні, відносяться:

1) фінансові плани підприємств та закладів усіх форм власності;

2) кошториси доходів та видатків бюджетних закладів;

3) кошториси доходів та видатків громадських організацій, благодійних фондів.

8.Охарактеризуйте систему бюджетів підприємства.

Тема 5 пит 1

9.Розкрийте сутність та головні завдання управління оборотними активами підприємства

Тема 4 пит 1,2

10.Розкрийте основні завдання та механізми управління різними видами оборотних активів підприємства.

Тема 4 пит3

11.Розкрийте сутність та основні етапи управління формуванням власних фінансових ресурсів

Тема 5 пит 2

12.Дивідендна політика підприємства: сутність, концепції, форми

Тема 5 пит 3

13.Амортизаційна політика підприємства, її сутність та типи

Фінансування власними коштами основних виробничих засобів та нематеріальних активів має джерелом амортизаційний фонд підприємства, створення якого регулюється амортизаційною політикою підприємства, яка знаходиться в полі дії інвестиційної політики держави. Амортизаційна політика підприємства - це складова загальної політики управління операційними не обіговими активами, яка складається з сукупності методів управління порядком нарахування та використання амортизації в межах чинного законодавства відповідно до обраної підприємством фінансово-інвестиційної стратегії.

Незадовільний стан виробничої бази можна вважати основним фактором ризику втрати конкурентоспроможності, тому для визначення необхідного обсягу фінансування господарської діяльності потрібно спочатку оцінити стан окремої одиниці засобів, які в сукупності складають виробничий потенціал суб'єкта господарювання.

Для визначення необхідного обсягу фінансування господарської діяльності підприємства потрібно спочатку оцінити стан окремої одиниці засобів, які у сукупності складають виробничий потенціал суб'єкта господарювання. По кожній одиниці основних засобів визначається техніко-економічне старіння основних фондів та ступінь фізичного спрацювання.

Техніко-економічне старіння основних фондів пов'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку. Це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживчої вартості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових засобів виробництв.

Відносну величину економічного спрацювання окремої фізичної одиниці або певної сукупності основних фондів визначають як відношення накопиченої суми спрацювання, тобто їхньої вартості, вже перенесеної на вартість продукції, до загальної балансової вартості.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами:

- за терміном її експлуатації (через порівняння фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості);

- за даними обстежень технічного стану.

Для фінансування основних засобів особливо важливим є визначення економічно доцільного строку їхньої експлуатації. Результати спеціальних досліджень свідчать, що найбільш істотний вплив на економічно доцільний строк експлуатації устаткування здійснюють два нерівноцінні фактори - щорічний розмір амортизації та середньорічні ремонтні витрати. Збільшення щорічних амортизаційних відрахувань зменшує економічний строк експлуатації, тоді як збільшення витрат на ремонтні роботи спонукає до придбання нового обладнання з огляду на неефективність витрат на ремонт.

Розробка амортизаційної політики підприємства починається з аналізу макроекономічних та мікроекономічних факторів, які визначають вибір інструментів створення та розподілу амортизаційного фонду.

Для визначення кількісних показників амортизаційної політики, які використовуються при плануванні амортизаційного фонду підприємства залучається така інформація:

- обсяг, склад, вікова структура та рівень зносу не обігових активів;

- темпи інфляції фактичні та прогнозні:

- норми амортизацій з груп не обігових активів;

- економічний термін використання амортизуємих активів;

- реальний термін використання амортизуємих активів;

- інвестиційна активність підприємства у створенні активів;

- переваги та недоліки окремих методів амортизації;

- методи відображення в обліку реальної вартості не обігових активів.