Що слід розуміти під фіксованим податком?

Враховуючи велику податкову заборгованість товаровиробників усіх організаційно-правових форм господарювання перед державою і неспроможність їх скасувати, а також значну кількість різноманітних видів податків та інших сільськогосподарських платежів (зборів) Верховна Рада України 17.12.1998 р. //ВВР.-1999.-№5-6.-ст. 39.

Цим законом визначені механізм справляння фіксованого податку як в грошовій, так і в натуральній формі, принцип визначення суми податку залежно від кількості і якості земель сільськогосподарського призначення. Платниками цього податку є лише виробники товарної, для реалізації сільськогосподарської продукції. Стаття 1 Закону визначає, що фіксований є податок, який не змінюється протягом визначеного ним строку і справляється з одиниці земельної площі.

З прийняттям цього Закону сільськогосподарські товаровиробники мають можливість в разі відсутності грошей сплачувати податок у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.

Окремі норми закону знайшли конкретизацію в інших нормативних актах.

Цим законом визначено, що платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм і форм власності, які займаються виробництвом, переробкою і збутом сільськогосподарської продукції, сума від реалізації якої перевищує 50% за попередній звітній період загальної суми валового доходу підприємства. Якщо у звітному періоді валовий дохід від реалізації сільськогосподарської продукції становить менше 50%, підприємство сплачує податок у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є також власники земельних ділянок, землекористувачі, які виробляють товарну продукцію, в тому числі й орендарі, крім власників та землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого селянського господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, садівництва і т. ін.

Тема 17. Правовий режим майна державних сільськогосподарських підприємств.

Який правовий режим майна державних сільськогос-подарських підприємств?

Під правовим режимом майна розуміють установлений правовими засобами порядок і умови придбання (присвоєння) майна, здійснення сільськогосподарськими товаровиробниками права повноважень володіння, користування та розпорядження ним, реалізація функцій управління майном, а також правова його охорона.

Державне сільськогосподарське підприємство є суб’єктом майнових прав у цілому як юридична особа. Воно виступає як суб’єкт господарювання, створений власником. Державне сільськогосподарське підприємство як суб’єкт права, маючи в своєму володінні, користуванні та розпорядженні державне майно повинно використовувати його виключно на цілі, передбачені статутом підприємства і, в першу чергу, на виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції.

Можна виокремити такі елементи правового режиму:

• сукупність правових норм, що регулюють відносини власності, визначають форму власності, види майна, суб’єктів права власності, правомочності власника або органа уповноваженого власником;

• правомочності державних організацій у здійсненні права повного господарського відання чи права оперативного управління;

• встановлені правовими засобами порядок та умови розподілу майна за фондами, використання його в процесі виробничо-господарської діяльності, отримання від нього корисних результатів;

• встановлені правовими засобами майнові взаємовідносини сільськогосподарського державного підприємства, як юридичної особи і держави, інших юридичних осіб.

Майно сільськогосподарського державного підприємства є неподільним і не може бути розподілене, розпайоване між його робітничими, оскільки воно належить державі.

Таким чином, правовий режим майна державного сільськогосподарського підприємства – це встановлені нормативними, нормативно-локальними актами правила, можливі межі його володіння щодо майна, яке йому належить.

Які джерела формування майна – державного сільськогос-подарського підприємства?

Джерела формування майна державного сільськогосподарського підприємства визначає законодавство. Відповідно до ст. 10 Закону України „Про підприємства” воно може формуватись за рахунок:

- доходів, одержаних від реалізації виготовленої продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

- доходів від цінних паперів;

- капітальних вкладень і дотацій з бюджетів;

- надходжень від роздержавлення і приватизації;

- безоплатних чи благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян;

- інших джерел, не заборонених законодавчими актами України.