4.1.2. Основні законодавчі та нормаїнвні акти щодо регламентації вимог до пожежної безпеки підприємств галузі телекомунікації

Забезпечення пожежної безпеки підприємств здійснюють на основі зако­нодавчих і нормапівних актів. Основними законодавчими актами є: Конституція України (1996 p.); Закон України «Про пожежну безпеку» (1993 p.. нова редакція 2010 р.). У ньому визначені загальні правові, економічні за соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Закон регулює відносини державних органів, юридичних та фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Нормативною основою пожежної безпеки є: Загальнодержавні акти. До них належать: НАПБ А.01.001 95 «Пра­вила пожежної безпеки в Україні»; НАШ» Б.02.007 94 «Положення про по­рядок видачі органом державного пожежного нагляду підприємствам, уста­новам. організаціям, орендарям та підпрін мцям дозволу на початок робопі» та інші;

-Державні стандарти України (ДСТУ). До них належать: ДСТУ 2272-93 «Пожежна безпека. Терміни та визначення»; ДСТУ 3675-98 «Пожежна іехніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги»; ДСТУ 3734-98 «Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги»; ДСТУ 3855-99 «Пожежна безпека. Визначення пожежної небезпеки матеріалів га конструкцій» та інші;

• Міждержавні стандарти. До них належать деякі стандарти системи стандартів безпеки праці колишнього СРСР, дію яких ще не скасовано на території України. Це такі стандарти, як: ГОСТ 12.3.046 91 «ССБТ. Установ­ки пожаротушения автоматические. Общие технические требования»; ГОСТ 12.1.018-93 «ССБТ. Пожаробсзопаеность статического электричества. Общие требования»; 1'ОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности»; ГОСТ 12.4.009-83 «ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание» та інші;

• Міжгалузеві нормативні акти - цс акти, дія яких поширюється на всі підприємства, установи та організації суспільного виробництва, незалежно від їх відомчої (галузевої) належності та форм власності. Цс нормативні ак­ти загальнодержавного користування. Наприклад, НЛІ1Б Б.02.10 95 «Типо­ве положення про службу пожежної безпеки»; НАПБ Б.02.005 94 «Типове положення про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежно? безпеки на підприємствах, в установах га організаціях України»; НАПБ Б.02.004-94 «Положення про добровільні пожежні дружини»; НАПБ Б.07.005-86 «Определение категории помещений и здании no взрыво- иожарной и пожарной опасности (ОІГГП 24 86)»;

Гатузевг нормативні акти - не акти, дія яких поширюється на окрему га­лузь: НАПБ IJ.01.053- 2000/520 «Правіша пожежної безпеки в галузі зв'язку»; НАПБ 02.020 -2000 «По;юження про систему управління в галузі зв'язку»; НАПБ В.01.033 86'140 «Правила пожарной безопасности для предприятий электронной промышлснносгн»; НАПБ В.01-034-99/111 «Правіша пожежної безпеки в ком­паніях. на підприємствах та в організаціях енсріепічної іалузі України» та інші;

Нормативні акти центральних органів виконавчої влади, дія яких по­ширюється на підпорядковані їм підприємства, установи, організації: «Елск- іроустановки підприє.мсів іа споруд зв'язку» (затверджено наказом Мініс­терства зв'язку України від 29.10.96 р. Л'« 232. ВНТП);

Нормативні акти спеціального призначення, які поряд з іншими рег­ламентують вимоги пожежної безпеки. Серед них: НПАОП 0.00-1.32-01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних устано­вок». Вони визначають вимоги до виконання електрообладнання з урахуван­ням умов їх експлуатації, а також класи пожсжонсбсзнсчнмх і вибухонебез­печних зон, які поірібно відображати у нормах технологічного проекіування або в галуїсвії.х переліках внробннців за вибухопожсжонсбсзпекою;

- П/иівила, положення, норми, /ч'комендації. роз'яснення, інструкції, окре­мі постанови з питань пожежної небезпеки Кабінету Міністрів України і Держ- булу. Наприклад, «Положення про порядок і умови обов'язкового страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних по­жежних дружин», затверджене посіановою Кабінету Міністрів України від 03.04.95 р. .№232 (І1АІІБ Б.02 012-95); «Інженерне обладнання будинків і спо­руд. Пожежна автоматика будинків і споруд» (затверджено наказом Держбуду України від 28.10.98 p. Л» 247, ДБН В.2.5 13 98) та інші.

4.1 J. Сучасний сіан пожежної безпеки в Україні.

Пожежа як соціально шкідливий чинник

Забезпечення пожежної безпеки це один із важливих напрямів щодо охорони жігггя та здоров'я людей, матеріальних цінностей та навколишнього середовища. Людству ше не вдалося знайти надійних заходів щодо забезпе­чення пожежної безпеки. Вогонь, що вийшов з-під контролю, здатний спри­чинити значна руйнівні та смертоносні наслідки.

Статистка свідчить иро тс, іцо за останні роки в Україні намітилась тенденція до зниження кількості пожеж. За період 2000 2010 pp. протягом до­би в Україні виникало близько 160... 120 пожеж, в яких гинуло від 9 до 6 лю­дей. Пожежі завдають значних матеріальних збитків. Це знищення або пош­кодження основних виробничих і невиробничих фондів, матеріальних цінностей, особистого майна населення (прямі збитки), ви грати на ліквідацію самих пожеж, їх наслідків, на компенсацію носіраждашм від простою ви­робництва. перерви в робоїі, зміни ірафіка руху транспорт них засобів - це побічні витрати.

Пожежі мають соціальні наслідки. Вони пов'язані з загибеллю га трав­муванням людей, із пошкодженням їх фізичного га психічного стану, зро­станням захворюваності населення, підвищенням соціальної напруги унаслідок вірати житлового фонду. ЗМсІІШСНнн робочих місць тощо.

Пожежі мають екологічні наслідки. Це забруднення навколишнього сс- редовпша продуктами горіння, засобами пожежогасіння та; пошкодженими матеріалами, теплове забруднення, руйнування озоновою шару, посилення парникового ефекту. В Україні збитки від пожеж складають близько 2 млрд три на рік.

Від пожежі піхто не застрахований і як приборкати вогонь повинен зна­ні кожен. Тому г запільна зацікавленість людей у зниженні вірогідності ви­никнення пожеж і зменшення шкоди від них. Л тому в службових обов'язках кожного працюючого наголошено, шо він мас знати та виконувати правила пожежної безпеки в своїй діяльності.

4.1.4. Основні причини пожеж у галузі телекомунікацій

Для проведення уіісрсджувальїніх профілактичних заходів шодо бороть­би з пожежами на виробництві слід знати їх причини. Причина ПОЖСЖІ - ЦС явище чи обставини, які безпосередньо спричиняють її виникнення. Найпо­ширенішими із них с: необережне поводження з вогнем; несправність вироб­ничою обладнання; невиконання вимог пожежної безпеки під час виконання так званих вопневих робіт: гамь та електрозварюваїьннх, паяльних; у разі механічної обробки металів із утворенням іскр тощо; порушення технологіч­них регламентів; самозагоряння твердого палива (наприклад, вугілля) у разі його збсріїання, промаслених ганчірок тошо; невиконання ии.мої норматив­них документів із питань пожежної безпеки.

Причини пожежі можуть були електричного характеру, а саме: коротке замикання; струмові перевантаження; великі значення перехідних опорів: незадовільний стан електроустаткування та елсктроіірилаїдів, порушення правил їх моїпгажу та експлуатації; статична електрика; розряди атмосферної електрики (блискітки).

Пожежі виникають у р;і іі паління в заборонених місцях, за нілналін тоїцо.

4.1.5. Небезпечні і а шкідливі чинники иі.і час пожеж

Пожеж безпечних не бувас. Вони або створюють заірозу життю та здо­ров'ю людини, або призводять до значних матеріальних втрат, або завдають збитків довкіллю. А найчастіше все разом.

Небезпечний чинник пожежі - це чинник, вплив якого призводить до травм, огруень чи загибелі людей, до матеріальних збитків.

Згідно з ГОСТ 12.1.004—91 до небезпечних та шкідливих чинників під час пожеж належать; полум'я та іскри; підвищена температура навколишнього се- реловиша; токсичні продукти горіння та термічного розладу матеріалів і речо­вин; дим; зниження концентрації кисню; механічне руйнування будівельних конструкцій; уламки зруйнованих частин машин, апаратів, установок; вибу­хи. пов'язані з пожежами; витікання небезпечних речовин у разі ушкодження конструкції: вогнсгасні речовини, шо застосовують! ііл час гасіння пожеж.

Подані чинники можуть підсилюватися залежно від того. шо горить. Не можуть бути токсичні та радіоактивні речовини і матеріали від зруйнованих пожежею або вибухом машин, апаратів та установок; електричний струм за переходу напруги на струмопровідні елементи конструкцій у рай ушкоджен­ня ізоляції під дїею температур та інші.

Людина потрапляє піл дію цих чинників, коли перебуває у зоні впливу пожежі.

4.2. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин

4.2.1. Тсореінчиі основи, форми іа види горіння

Для вибору ефективних профілактичних заходів попередження пожеж­на виробництві слід знати природу, види та особливості горіння.

Горіння - цс екзотермічна реакція окпсиспня горючої речовини, яка су­проводжується виділенням диму, тепла, полум'я або світінням.

Дія виникнення горіння поірібна одночасна наявність трьох чинників горючої речовини, окисника та джерела запалювання.

До горючих речовин належать рідке, тверде га газоподібне паливо, розчинники, фарби, лаки, гума, ізоляція, ацетон, бензол, трансформаторне масло, етиловий та метиловий спирти, водень, будівельні та інші матеріали. В умовах виробництва завжди є горючі речовини та матеріали.

Як окисник виступас кнсснь. Його в складі чистого повітря 20,95 % (за об'ємом). Але як окисник може виступати не тільки кисень, а й інші га­зи. Цс хлор, фтор, сірка та речовини, шо вміщують кисень: марганцевокис­лий калій КМпОд, натрієва NaNOj, аміачна NHjNOj, азотна кислоти HNO), берюлегова сіль KClOj та інші, що під час наїрівання або ударів розклада­ються з виділенням кисню. Наприклад:

2КСІО, —► 2КСІ + ЗО,.

Джерело займання це будь-який вплив на горючу речовину й окисник, який може визвати реакцію горіння. Найбільш поширеними джерелами за­ймання є: іскри, що з'являються під час зварювання, за ковальських робіт, за ударів металевими тілами, несправного електроустаткування: іскрові розряди статичної слскірнки; перенагрівання деталей, електричних контактів; нере- навантаження електроустаткування; коротке замикання; технологічні нагрі­вальні прилади; апарати вогняної дії; теплота унаслідок тертя або пробукси- рування, теплота за адіабатичного стискання, хімічні реакції з виділенням тепла тощо.

Вони мають різну температуру полум'я, тління (жевріння) та нагрівання. Деякі з них наведено в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Температу ра джерел запалювання

.Vt П/П	Джерело іаїшіюяаиня	Температура, °С
1	Полум'я сірника	750...850
2	Тління (жевріння) цміаркн	700...800
3	Полум'я стеаринової свічки	640...940
4	Полум'я гасової лампи	780... 1030
5	Полум'я дерев'яної скалки	850... 1000
6	Полум'я бензинової запальнички	1200... 1300
7	Нагрів ведучого барабана стрічковою конвеєра іа швидкості руху 2 м/с і буксир) нашім 85—95 %	до 600

Джерела запалювання буваюіь відкритими (які світяться - полум'я, іскри, розжарені предмети, світлове випромінювання) та закритими (тепло хімічних ре­акцій, гертя, ударів, адіабатичного стискання, біологічних процесів тошо).

Горіння не виникає, якшо бракує хоча б одного з чинників.

Горіння може бути повним, якщо воно відбувається за достатньої надлиш­кової кількості кисню. При цьому забезпечується повне перетворення речовини в його оксиди. Продуктами згоряння є негорючі матеріали та речовини.

Горіння може бути неповним, якщо воно відбувається за недостатньої кіль­кості кисню. У цих умовах окиснюсгься тільки частина горючої речовини.

Залишок розкладається з виділенням великої кількості диму. На пожежах майже завжди < продукти неповного згоряння, серед яких отруйні, горючі та вибухонебезпечні речовини. Найбільш розповсюджений продукт неповного згоряння - оксид вуг лецю (CO), який може призвести до отругния людей. Брак кисню ускладнює пожежогасіння через погіршення видимості та наяв­ність токсичних речовин у повітряному середовищі.

Залежно від властивостей горючої суміші горіння може бути гомоген­ним та гетерогенним. У разі гомогенного горіння речовини, що вступають у реакцію окиснення, мають однаковий агрегатний стан, наприклад, газовий. Якщо речовини перебувають в різних аі рсгаїннх станах і і іаявиа межа поділу фаз у горючій системі (наприклад, тверді речовини та рідини), то такс горін­ня називають гетерогенним.

Пожежі характеризуються, переважно, гетерогенним горінням.

Однією з основних характеристик горіння є швидкість поширення по­лум'я. Залсжлю від неї горіння поділяють на:

• дефяаіраціГте горіння швидкість поширення полум'я до 10 м/с;

• вибухові• швидкість поширення полум'я сотні метрів на секу нду. Це надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії й утворенням стиснених газів, здатних виконувати механічну робо­ту. Ця робота може призводити до руйнувань, які виникають ніч час вибуху у зв'язку з утворенням ударної хвилі;

• детотлрйис це горіння, яке поширюєлься зі швидкістю, яка сягає кіль­кох тисяч метрів на секунду (І...4 км/с надзвукова швидкість) Виникнення детонацій пояснюють стисненням, нагріванням іа переміщенням незгорілої суміші перед фронтом полум'я, що призводить до прискорення поширення полум'я та виникнення в суміші ударної хвилі, завдяки якій здійснюється пе­редача тепла к суміші.

За походженням та деякими зовнішніми особливостями розрізняють такі форми горіння:

• египах швидке загоряння горючої суміші без утворення стиснених газів, яке не переходить у стійке горіння;

• займання - горіння, яке виникає під виливом джерела запалювання;

• спашчувания займання, що супроводжується появою полум'я;

• самострахування - самозаймання, яке супроводжується появою по­лум'я;

• ппіння - горіння без випромінювання світла, яке, ик правило, розпіз­нають за поя вою диму.

Залежно віл аїреіатиого стану іа особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів та відповідно до ГОСТ 27331 87 пожежі поділяють на такі класи та підкласи:

• клас Л - горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас ЛІ) або не супроводжується (підклас А2) тлінням;

• клас В [«ріння рідких речовин, шо не розчиняються (підклас В2) у воді;

• клас С - горіння іазів;

• клас Д горіння металів легких, та винятком лужних (підклас Д1). лужних (підклас Д2), а також металовмісних сполук (підклас ДЗ);

• клас Е - горіння електроустановок під напругою.

4.2.2. Показники іюжежовибухонебезнеки речовин і матеріалів

Показники иожсжовнбухонсбсзнеки речовин і матеріалів мають важливе значення під час визначення рівня пожежної безпеки та вибору засобів і за­ходів профілактики та гасіння пожеж.

Пожсжовибухонсбсзпска речовин і матеріалів - це сукупність власти­востей. які характеризують їх схильність до виникнення та поширення горін­ня. особливості горіння і здатність піддаватись гасінню. За цими показника­ми відповідно до ГОСТ 12.1.044-99 виділяють три групи горючості матеріалів і речовин: негорючі, важкогорючі га горючі.

Негорючі (неспалимі) - речовини та матеріали, які піт впливом вогню чи високої температури не спалахують, не тліють і не обвуглюються. І Іс мате­ріали мінерального походження та матеріали, які виготовлено на їх основі - червона та силікатна цегла, бетон, камінь, асбест, асбссговий цемент, мінера­льна вата та інші, а також більшість металів. Негорючі речовини можуть бути пожежонсбезіїечнимн. До таких речовин належать ті, що видіїяють горючі «іродукін піт час взаємодії з водою.

Важкогорючі (важкосналимі) - речовини та матеріали, які «тії впливом вогню чи високої температури спалахують, тліють чи обвуглюються та про­довжують тліти чи обвуглюватись за наявності джерела запалювання, а після ного видалення горіння чи тління припиняється. Це матеріали, що містять спа­лимі та неспалимі компоненти. Наприклад, деревина з глибоким просочуванням антипіренами, фіброліт, деякі полімерні матеріали, пінопласт та інші.

Горючі (спалимі) речовини та матеріали, які здали самозайматися, спалахувати, тлілі чи обвуглюватись від джерела запалювання та самостійно горіти після його видалення.

У свою чергу горючі речовини та матеріали можуть бути:

- легкозаймисті це речовини та матеріали, шо здатні займатися від ко­роткочасної дії (до ЗО с) джерела запалювання малої енергії;

- важкозаймисті цс речовині! та матеріали, що не здатні займатися віл джерела запалювання малої енергії.

З точки зору пожежної безпеки вирішальне значення мають показники пожсжовибухонсбсзнечних властивостей горючих речоинн і матеріалів. ГОСТ 12.1.044-89 передбачає більше 20 показників. Для оцінювання пожс- жовнбухонебезпекн конкретного об'єкта слід знати ці показники, агрегатний стан речовини га вид горіння (гомогенне чи гетерогенне).

Основні показники иожсжонебсзпечіїнх властивостей речовин, які вико­ристовують під час визначення категорій вибухонебезпсчності приміщень та вибухонебезпечних і ножсжонсбезисчних зон у приміщеннях і поза ними на­ведено у табл. 4.2.

Температура спалаху, !_т - це найменша температура для речовини, та якої її умовах спеціальних випробувань ндд її поверхнею утворюються пара або га­зи, що здатні спалахувати від джерела запалювання, але швидкість їх утворення ще не достатня для швидкого горіння, тобто с тільки спалах швидке згоряння горючої суміші, шо не супроводжується утворенням стиснених тазів.

Температура займання. - це найменша температура речовини, за якої в умовах спеціальних випробувань речовина виділяг горючу пару або іазн з такою швидкістю, шо після її запалювання віл зонійшньм'о джерела можна спостерігані спалах початок стійкого полум'яного горіння. Температури спалаху та займання різняться на 5...25 °С. Чим нижча температура спалаху рідини, тим меншою ( ця різниця, і. відповідно, більш пожсжонсбсзпсчною с рідина. Для легкозаймистих речовин, наприклад, ця різниця становить І ...5 °С. Значення температури займання використовують для визначення ірупн горючості речовин, під час оцінювання пожежної небезпеки устатку­вання та технологічних процесів та за розроблення заходів щодо забезпечен­ня пожежної безпеки.

Таблиця 4 2

Основні показники ііожежонсбсзнечиих властивостей речовин різного аі рогатого стану

Дір<іаіііиіі (днспсроіий) СПІН pflOtllHIII	Осмоли! покаїїнікн ножгжоїіебсміски
			і, і—	ІІКМІ	ВКМЗ	Оікм	'»км
Тверда речовії на	4		3		-
Рідини	+	г	і	г	>	+	+
Гази	-	-	+	+	+	+	+
Пил	-	і	+	3	»	-

Примітки. Знаком «»» підмічено наявність показника для певного агрегатного стану ре­човини, а знаком « » ЙОГО брак або нсзначимість.

Температур» самозаймання, /_си-и цс найменша температура речовини, за якої в умовах спеціальних випробувань відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій, які призводять до виникнення горіння або вибуху за браком зовнішньою джерела полум'я. Температура самозаймання речовини залежить від низки чинників і змінюється в широких границях.

Так. температура самозаймання нафтопродуктів 220...450 °С; більшості порід деревини 330...470 °С; гуми 400°С; смоли епоксидної 477 °С.

Значення температури самозаймання використовують для вибору тину внбухозахншеності електроустаткування, за розроблення заходів щодо забез­печення пожежовибухобезпеки технологічних процесів, а також під час роз­роблення стандартів та технічних умов на речовини та матеріали.

Температура самозаймання горючої суміші значно перевищує темпера­туру спалаху (/«) і температуру займання </^„«>.

Наявність наведених узабл. 4.2 показників иожсжонсбсзпсчних властивос­тей речовин різного агрегатного стану пов'язана з особливостями їх горіння.

Для кожної горючої суміші є критичний об'єм, у якому самозаймання не вибувається внаслідок того, шо площа тетиовіддачі, яка припадає на одини­цю об'єму горючої суміші настільки велика, що швидкість теплоутворення за рахунок реакції, окиснсння навіть за дуже високих температур не може пере­вищувати швидкість тепловіддачі.

4.2.3. Особливості горіння матеріалів і речовин різного аїрегаитого стану

Тверді горючі речовини і матеріали. Для твердих горючих речовин і матеріалів суттєве значення мають температури займання і самозаймання (табл. 4.2). за якими визначають їх схильність до горіння. У більшості випад­ків горять не самі горючі речовини, а продукти їх розпаду, який проходить піл дією високих температур. Це нолумснсвс горіння. Тільки тверді горючі речовини з високим умістом горючих речовин (антрацит, графіт та ін.) мо­жуть горіти у твердому агрегатному етапі практично без полум'я.

Пожежонсбсзнсчні властивості деяких твердих горючих речовин і мате­ріалів наведено в табл. 4.3.

Горючі рідини. Горючі рідини пожсжонсбсзпсчиіші. ніж тверді горючі матеріали тому, що вони легко спалахують, інтенсивно горять, створюють ви­бухові пароповітряні суміші та погано піддаються гасінню водою. їх схиль­ність до горіння визначають за температурою спалаху, займання, а також концентраційними та температурними межами займання (табл. 4.2). Відпо­відно до ГОСТ 12.1.004-85 залежно від температури спалаху бувають:

- легкозаймисті рідшої (ЛІГ) із температурою спалаху до 63 °С (у закритому пи лі). Цс рідини 1. 2 і 3 класів, які відповідно мають І_(Я < <-13°С; і„ =-І3...28°С;г_я,«г29...6І^вС;

- .-орючі рідини (/'/') - рідини з температурою спалаху вище 61 °С. Цс рідини 4 і 5 класів, які відповідно мають /,„ = 62...120°С і /_с„ > 120°С.

Таблиця J J

Пожсжоисбсінсчні властивості деяких твердих іирючнх речовин і матеріалів

Речовини іа млгріхіи	Температура, °С		<°\и.іі.ііісіі. .де самоіаймамия	Тгчигряіура пожежі. °С
	Займання	С'амиміїмінни
Дні раї Uli	300	500	ні
Папір ро «пушений			так	510
Пашр фотографічний	238	365	іак	-
Іішіїшаст	580	58Ö	ні	-
Ге і ні икс марки В	285	480	ні	-
Дерматин	165	165	гак	-
Деревина соснова	255	399	так	1300
Каучук натуральний	129	-	ні	1200
Кам'яне вуї іііля	350	500	гак	1200
Руберойд Р.Ч1-350	303	4(10	ні
Гума	270	400	ні
Текстоліт			ііі	710
Бавовна роиіуіисна	260	372	ні
Штапельне волокно	235	460	ііі

Примітка. Більша частина речовин. ям н.іисдсіїо и тайл. А У, пії'іаютьса гасінню водою.

Для виникнення горіння в повітрі потрібно певне кількісне співвідно­шення між горючою речовиною та повітрям (співвідношення їх концент­рацій).

Легкозаймисті рідини і ГР в умовах виробництва (в приміщеннях, на відкритих майданчиках, у колодязях, за тихої погоди) можуть створювати вибухові пароповітряні суміші. Залежно віл температури ЛІР і ГР концент­рація їх пари в повітрі може змінюватися від нескінченно малих значень до 100%. але вона не завжди може бути небезпечною щодо займання.

С мінімальна та максимальна концентрація горючої речовини в повітрі, вите і нижче якої займання неможливе, тобто ісиус нижня і верхня концент­раційна межа займання. У першому випадку суміші не юрять, юму шо недо­статньо горючої речовини, а в другому - недостатньо окисника.

Найменшу концентрацію пари рідин у повітрі, за якої вона займається віл викритою джерела запалювання, називають нижньою конценіраційною межею займання. Концен трацію, вище якої нари рідини не займаються, на зи­вають верхнюю конценіраційною межею займання. Область коїщсш рації між ними називають областю займання. Область займання, наприклад, авіа­ційного бензину марки Б-100 в суміші з повітрям 0.9Х...5.0% за об'ємом; ме­тилового спирту 6.0...34,7 %; етилового ефіру 2,74...44,3 % та ін.

Наявність 'зон негорючих концентрацій рідин, речовин та матеріалів на­дає можливість обрати такі умови їх зберігання, транспортування та викорис­тання. за яких виключена можливість виникнення пожежі та вибуху.

Пари ЛЗР і ГР в повітрі за концентрації у межах займання можуїь спа­лахувати га вибухати з різною силою. Вибух найбільшої сили теоретично відбувається у разі стехіометричної концентрації, яку можна визначиш з рів­няння реакції горіння нари рідини в повітрі.

Межа займання суміші кількох горючих компонентів із повітрям завжди перебуває між значенням меж займання цих компонентів.

У зв'язку з тим, що за будь-якої температури рідин пара над її поверх­нею мас певну пружність, концентраційні межі займання ЛЗР і ГР можна ви­разиш через температурні межі.

Нижньою температурною межею займання називають ту найнижчу тем­пературу рідни, за якої над її поверхнею утворюється суміш насиченої пари з повітрям, шо здатна займатись у разі піднесення відкритого воіню. Тобто, нижнюю температурною межею займання тієї чи іншої рідини с температура її спалаху.

Температурними межами займання пари називають температури, за яких насичені пари речовини в певному окиснювальному середовищі утво­рюють концентрації, які відповідають нижній та верхній температурним межам займання.

Концентраційні га температурні межі займання деяких ЛЗР і ГР наведе­но в табл. 4.4.

Найнебсзпсчніші рідини з температурами займання меншими 15 °С та широкими межами займання. Сірководень, наприклад, мас нижню темпера­турну межу займання - -43 °С; нижня концентраційна межа займання дорівнює 1 %; верхня концентраційна межа займання дорівнює 50 %.

Температурні та концентраційні межі займання легкозаймистих і горю­чих рідин потрібно враховувати під час створення безпечних умов їх збері­гання. Не дозволяють, наприклад, зберігати в тарі на викритих майданчи­ках нафтопродукти з температурою спалаху парів 45 °С і нижчою.

Посудини (пляшки, сулії, інша тара) з легкозаймистими та горючими ріди­нами мають бути захищені від сонячного випромінювання та інших тепло­вих виливів. Зберігати ЛЗР та ГР у тарі слід у будівлях або на майданчиках під навісами (залежно від кліматичних умов) із дотриманням відповідних правил пожежної безпеки. З мстою забезпечення допустимих концентрацій приміщення облалнанують приплнвно-віггяжною вентиляцісю, яка відпові­дає вимогам будівельних норм.

Тобячця 4.4

Пожсжонсвсзпсчні властивості деяких леї козаймисгих і юрючнх річнії

РІДНІЇ 4			Межа	пійманим
	Ми	ЖНЯ	Версии		U я \ с. я a: a. 5 * 11 § я о	' 1 2 1 2 З 5 J s- .5 r s Z я H Я
	я X p. л &■ a & 4/ s s о H	ft Я s •X a 1 * - 'S I * і .» a e4 1С	У я X о. H я a. w с I H	rf = f >5 Є 1 s- 'S С 2 r 1 i? X.
Ацетон	-20	2.2	6	13	465	28,47
Бензол	-14	1.4	13	7.1	540	40.76
Бензин Л-74	-36	0.79	-7.0	5.16	300	46.05
Бензиловим СІІІІрТ	87	1.0	145	15.5	400	40,89
Гас осиплений	45	1.4	86	7,5	250	41.55
Гас тракторний	4		35	-	290	44.38
Масло автол-10	154		193		340	-
Масло солярове	1«.	-	147		360	-
Масло трансформаторне	122	-	163		300	-
Метиловий спирт	7.0	6,0	39	34,7	464	26.37
Сірковуглець	43	l.o	26	50	90	14.02
Толуол	0	1.3	30	6.7	530	38.03
Фенол	48	0.3	88	2,34	595	31.66
Етиловий спирт	II	3.6	41	19	404	30.24

Горючі гази. Суміші горючих газів із повітрям утворюються беї агрегат­них переходів речовин. Тому воші мають більшу готовність до горіння, ніж горючі тверді речовини та рідини і с більш вибухопожежонебезнечними.

Висновки про схильність газів до займання роблять за температурою са­мозаймання (/.-икы). за концентраційними (нижньою та верхньою) межами зай­мання та температурами цих меж (див. табл. 4.2).

Вибухонебезпечні паро- і газоповітряні суміші. Відповідно до ПУЕ вибухонебезпечні суміші - це суміші повітря га горючих газів або парів ЛЗР у певннх межах займання, а іакож горючого пилу або волокон із нижньою межею займання не більшою 65 г/м' за переходу їх у зважуваний стан. При цьому вибух суміші можливий за наявності або виникнення джерела ініцію­вання вибуху. «До вибухонебезпечних також належать суміші і орючих газів і пари ЛЗР у визначених концентраційних відношеннях із киснем або іншим окисником (паї іриклад, хлором).

Вибухонебезпечні властивості горючих газів наведено в табл. 4.5.

Із таблиці видно, шо найбільш вибухонебезпечним г ацетилен (найниж­ча температура самозаймання і найбільший діапазон вибуху), а найменш ви­бухонебезпечним с аміак (температура самозаймання 651 °С і малий діапазон вибуху - вії 16 % до 27 % за об'ємом).

Таблиця 4.5

ІІожежонебсзіісчні властивості і орючих газів

Гаї	я ц ? 1	И И* «І	Mr«a виЛуху
			нижня		ЙГрХІІИ
			*/. іа обЧмом	мі/л	%. >а даб'ї чом	ЧГ/.1
Аміак	NH,	651	16	112.2	27	187.7
Ацетилен	CjHj	335	3.5	37.2	82	870
Кутав	Gill»	490	1.6	38	8.5	201.5
Водень	Hj	530	4.15	3.45	75	62,5
Сірчистий водень	HjS	510	4.3	60.5	45.5	642.2
Метай	СИ,	550	5	32.6	16	104.2
Окис вуглецю	CO	610	12.8	N5	75	850
Пропан	с,н,	530	2.3	41.5	9.5	170,5
Природний таз		550...750	3.8		31,2
Етан	С.н*	530	3	36.1	15	180,5

В основу класифікації вибухонебезпечних сумішей за ГОСТ 12.1.011--7S покладено їх властивості за певних умов не передавати вибух із оболонки об­ладнання в навколишнє середовище через зазори між фланцями або іншими з'єднаннями. Цю властивість враховують під час виготовлення одного із ви­дів -захищення електроустаткування. В цьому випадку вибухонебезпечна су­міш із полум'ям гасне в зазорі.

Залежно від розміру безпечного експериментального максимального •«пору вибухонебезпечні суміші газів і пари поділяють на категорії, а залеж­но піл температури самозаймання на групи.

Категорії бувають 1; IIA; IIB; HC. для яких безпечний скснсрименталь- ниіі максимальний зазор, відповідно, більше 1.0; 0,9; 0,5...0,9 мм; до 0.5 мм.

За ісмпераіурою самозаймання вибухонебезпечні суміші поділяють на б ірун: ТІ; Т2; ТЗ;Т4; Т5 і Тб із температуроюсамозаймання в іранинях. відповідно. біль­ших 450 °С; 300...450°С; 200...300°С; 135. .200°С; 100 .135 °С; 85...І00°С.

Висновки про схильність сумішей до займання роблять за температурою самозаймання іа концентраційними межами займання.

4.2.4. Самозаймання речовин і матеріалів

Самозаймання - горіння, яке починається без виливу відкритого дже­рела запалювання, з внаслідок різкого підвищення швидкості реакції з виді­ленням тепла (екзотермічні реакції). Залежно від причин самозаймання буває ісіілови.м, хімічним та мікробіологічним.

Теплове самозаймання виникає у разі самонагрівання матеріалів, речо­вин. суміші під впливом зовнішнього наїрівання. До заких матеріалів (речо­вин) належать: деревина (дубова, соснова) та вироби з неї, деревноволокннегі плити і тирса, які здатні до самозаймання за температур більших за 100 °С; напівсуха олія (соняшникова, бавовняна), касторовії оліфа, скипидарні лаки тошо, які можуть займатись за температури навколишнього середовища S0... 100 °С. Профілактичними заходами в таких випадках є захист матеріа­лів. речовин та сумішей від впливу джерел наї рівання.

Хімічне самозаймання виникає внаслідок дії на речовини повітря, води, хімічно-активних речовин. Часто самозаймаються промаслені матеріали (ган­чір'я, вата і навіть мегалеві стружки). Деякі хімічні речовини (карбіди кальцію, лужні метали, калій, натрій та інші) у разі взаємодії з водою виді­ляють горючі і ази, які можуть самозайматися під впливом теплової реакції. До хімічно-акінвнмх речовин належаїь стиснений кисень. Він може спричи­няти 'займання деяких речовин (мінеральних мастил, наприклад), які не зай- маюіься на нові грі. Самозаймання речовин у разі взаємодії зі сполуками, які вмішують кисень й іншими окисниками, вілбувапься настільки швидко, шо їх неможливо призупинити. Це потрібно враховувати під час збері­гання хімічних речовин, щоб не допустити самозаймання у разі взаємодії їх між собою.

Мікробіологічне самозаймання відбувається в легкозаймистих органіч­них сполуках і продуктах рослинного походження внаслідок того, що за від- ПОВІ1НОЇ вологості пі температури в них інтенсифікується життєдіяльність мікроорганізмів. Мри цьому підвищується температура до 60...70 °С і зміню­ються форми мікроорганізмів. Особливо схильні до мікробіологічною само­займання продукт рослинною походження: торф, зерно, іирса або заскир­товані в сирому вигляді сіно, різні трави та їх суміші.

4.3. Пожежовибухонебезпечність підприємств, як функція

пожежовибухонебезпечних властивостей матеріалів і речовин, які використовують на них

Пожсжовнбухонсбсзпечність підприємств залежить віз ножежонебез- печних властивостей матеріалів і речовин, шо використовують, іх кількості та особливостей виробництва. Тому під час проведення аналізу ножежовибу- хонсбсзпечності підприємств (об'єктів, приміщень) слід виявити ці матеріали та речовини, оцінити їх властивості, визначити категорію приміщень га буді­вель за вибухопожежною і пожежною небезпекою та класи пожежонебезпеч- них і вибухонебезпечних зон; виявіглі та оціниш потенційні та факпічні дже­рела запалювання, умови формування горючою середовища та умови виникнення контакту джерел запалювання з ними, причини поширення вопио. наявну загрозу життю та здоров'ю працюючих, навколишньому середовищу, можливі матеріальні втрати. За результатами аналізу розробити систему забез­печення іюжсжовибухобезпекн підприємства (будівлі, приміщення). Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 до неї входить система попередження пожеж, система прошпожежного захисту, система організаційних заходів (рис. 4.1).