2.6.12. Безпека експлуатації освітлювальних установок у іалузі тслекомунікацій

Уфнмуватп та експлуатувати освітлювальні установки у виробничих при­міщеннях галузі тслекомунікацій слід відповідно до вимог «Правил улаштуван­ня електроустановок», ДБН В.2.5-28-2006 та галузевих норм (за їх наявності) стосовно конкретних об'єктів галузі. Для усунення надмірного опромінення прямими сонячними променями на світлових прорізах установлюють сонцеза­хисні нрисірої: штори, ширми, жалюзі, козирки тощо. Джерела штучного освіт­лення живляться напругою до 12 В включно, 42 В і 220 В залежно від умов їх експлуатації Під час їх експлуатації потрібно виконувані такі заходи електро­безпеки. як і з електроустановками напругою до КИЮ В. Переносні джерела штучного освітлення напругою до 12 В мають мати металеву сіїку га внбухо- безпечпе виконання, підключатись до електромережі через понижувальні транс- <{юрматори або до акумуляторів. Металевий корпус і другу обмотку трансфор­матора заземлюють. Заборонено використовувати переносні джерела штучного освітлення напругою понад 12 В у підземних оглядових спорудах. Конструкція вилок і штепсельних розеток переносних світильників мас унеможливлювані ввімкнення напруги, яка перевищує потрібну і є небезпечною. У приміщеннях.

І я

у яких використовують різні напруга, розетки мають відповідні напругам мар­кування і конструктивні особливості. Недоцільно використовувати газорозрядні лампи на приймальних радіостанціях, де вони можуть створювати радіопе­решкоди. Джерела штучного освітлення, що містять пари ртуті, та люмінесцен­тні лампи до їх застосування зберігаюп. запакованими у спеціальному примі­щенні. а використані - в недоступних місцях і після збору у встановленій кількості здають на спеціалізовані підприємства для утилізації.

Очищення світильників від пилу та бруду проводять не рідше одного ра­зу у півріччя під наглядом працівника, який мас кваліфікаційну групу з елек­тробезпеки не нижчу III. Перед очищенням світильники потрібно знсструми- ти. Вимірювання опору ізоляції проводів і кабелів освітлювальної мережі здійснюють один раз иа три роки. Опір ізоляції мас бути не меншим 0,5 МОм. Потрібно своєчасно проводити заміну ламп, які перегоріли, конт­ролювати рівень освітленості не менше одного разу на рік. а також після чист­ки або заміни ламп та за виробничої потреби (під час атестації робочих місць, під час розслідування нещасних випадків тощо). Фактична освітленість маг бути рівна або більша за нормативну на коефіцієнт запасу.

Додаткові правила безпеки, які необхідно виконувати під час експлуатації освітлювальних установок, наприклад, у приміщеннях з КОМ. акумуляторних, вводу кабелів, цехах комутації каналів, під час монтажу та експлуатації нсоб- слутовуваних підсилювальних пунктів, розглянуті в наступному розділі.

2.7. Захист від шуму

2.7.1. Шум, йою види та вплив на opt ані їм людини

Шумом називають будь-який звук, який наносить шкоду здоров'ю людини. Як фізичне явище - це сукупність звуків різної частот та інтенсивності. Шум не шкідливіш виробничий чинник, який негативно впливає на органи слуху і на весь організм людини, в тому числі на центральну нервову систему, порушує її регуляторну функцію. Як наслідок знижується гострота зору, виникає головний біль, можливі запаморочення, підвищується артеріальний тнек, змінюється ритм дихання і серцевої діяльності, порушується процес травлення, розвивається гаст­рит та інші захворювання шлунково-кишкового тракту. Шум послаблює увагу, сповільнює реакцію на небезпеку, що збільшує кількість похибок під час роботи, знижує продуктивність прані, збільшує брак у роботі, підвищує ймовірність не­щасних випадків і травм. Тривалий вплив шуму великої інтенсивності зумовлює патологічний стан органів слуху, який може переїли в професійне захворювання - туговухість і глухогу. Шкідливий вплив шуму на організм людини тим більший, чим більше мого інтенсивність та термін дії. Джерелом звуків с коливання твер­дого. рідкого і газоподібного пружного середовища. Звукові хвилі виникають під впливом збуджуючої сили. За походженням шуми поділяють па: механічні, які виникають за роботи механізмів та устаткування, а також окремих деталей та конструкцій; аеродинамічні, які виникають внаслідок руху повітря, газів або га­зоподібного середовища з великою швидкістю трубопроводами, вентиляційними, іншими системами та у разі стравлювання в атмосферу; гідродинамічні, які вини­кають внаслідок стаціонарних і нестаціонарних режимів руху рідин (турбулсіп- ніеть потоку, гідравлічні удари, кавітація тощо); електромагніті, які виникають внаслідок впливу змінних магнітних полів на елементи електричних машин та пристроїв, під впливом яких воин здійснюють коливання. Вентилятор, на­приклад, с джерелом механічних і аеродинамічних шумів, а його приводний електродвигун - слсктромагнітпих шумів.

Основними нормативними актами с ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми ви­робничого шуму, ультразвуку та інфразвуку»; ДСТУ 2325 93 «ІІІум. Терміни та визначення»; ДСТУ 2867-94 «ІІІум. Методи оцінювання виробничого шумового навантаження». Цими актами встановлено класифікацію виробничих акустичних коливань; методи гігієнічного оцінювання виробничого шуму; параметри, які нормують, та їх допустимі величини; вимоги до вимірювань на робочих місцях.

2.7.2. Класифікація виробничих шумів За характером спектру шуми поділяють на: широкосмугові з неперервним спектром шириною більш ніж одна ок­тава (рис. 2.21, «і);

вузькосмугові або тональні, в спектрі яких с виражені дискретні тонн. У них рівні шуму в одній смузі перевищують рівні шуму в сусідній смузі не менш ніж на 10 дБ (рис. 2.2]. о). Тональний характер шуму визначають вимірюванням.

1.

L

t. '

і. 1

>

1

1 1

1

А

f

f

Ґ

о 6 «

Рис 2.21 Графічне зображення спектрів шуму: о широкосмугові: (і іоншіміі (вузько- смугові); в - випадкові. .• - шініані За часовими характеристиками шуми поділяють на: постійні, в яких рівні шуму за повний робочий день змінюються більш ніж на 5 дБА у разі вимірювання на часовій характеристиці «повільно» шу­моміра за шкалою «А»;

• непостійні, у яких рівні шуму ча повний робочий день змінюються більш ніж на 5 дБА під час вимірювання на часовій характеристиці «повіль­но» шумоміра за шкалою «А».

Непостійні шуми поділяють на:

• мінливі, рівень яких неперервно змінюється (коливається) у часі;

• переривчасті, у яких рівень шуму змінюється ступінчато па 5 дБА і біль­ше у процесі вімірювання на часовій характеристиці «повільно» шумоміра за шкалою «А», при ньому довжина інтервалів, під час яких рівень залишається сталим, становить І с і більше;

• імпульсні, які складаються з одного або декількох звукових сигналів, кожен з яких довжиною менше 1 с. при цьому рівні шуму у дБА виміряні на часових характеристиках «імпульс» та «повільно» шумоміра відрізняються не менш ніж на 7 дБА.

2.7.3. Фіпічні характеристики шуму

Для визначення і впровадження ефективних заходів і засобів захисту від шкідливої дії шуму потрібно знати його природу, основні причини виник­нення та закони розповсюдження.

Шум не хвильовий рух пружного середовища, в якому створюється надлишковий тиск. Середовище, в якому розповсюджуються звукові хвилі, називають звуковим полем. Звукова хвиля характеризується довжиною К м; частотою /. Гц; звуковим тиском Р, Па; інтенсивністю /. Вт/м ; потужністю IV, Вт; швидкістю розповсюдження С. м/с; коливною швидкістю часток ви­носно свого положення рівновагії У, м/с; коефіцієнтом напрямлсності.

Тиск і швидкість руху часток повітря у кожній точці звукового поля змі­нюється в часі. У результаті коливань, які створює джерело звуку, в повітрі виникає надлишковий тиск, який накладається на атмосферний. Під час по­ширення звукової хвилі вибувається перенос енергії. Енергію, шо перено­ситься звуковою хвилею за одиницю часу чсрсі поверхню, шо перпендику­лярна напрямку поширення хвилі, називають інтенсивністю звуку /. Вт/м*. Між інтенсивністю звуку і звуковим тиском є такс співвідношення:

рс

де Р звуковий тиск, IIa; р - густина середовища, кг/м¹; с - швидкість поши­рення звуку, м/с; рс - питомий акустичний опір середовища. Па-е/м.

Потужність джерела звуку ІК - цс загальна кількість звукової енергії, яка випромінюється джерелом шуму в навколишнє ссрсдовишс за одииншо часу. Вт.

W^jldS,

де / нормальна до поверхні складова інтенсивності. Вт/м²; S - плота зам­кненої поверхи і джерела шуму. м\ Для точкового джерела шуму:

lV = /-4nr\

де г - радіус умовної сфери навколо джерела шуму, м.

Косфіцієїггом напрямлсності джерела називають відношеї іня інтенсивності звуку, який випромінюється в певному напрямку, до середньої ііпенсивності:

/

За частотою звукові коливання поділяють на гри діапазони: інфразвукові, частота коливань яких до 16 Ги; звукові (ті. шо ми чусмо) з частотою від 16 Гц до 20 кГц; ультразвукові, у яких частота коливань більша 20 кГц. Звуковий ді­апазон поділяють на низькочастотний - до 400 Гц. середньочастотний - від 400 до 1000 Гц та високочастотний - більше 1000 Гц. Людина сприймає звуки в широкому діапазоні частот, але найкраще сприймає звуки в діапазоні від 800 до 4000 Гц. За базову частоту в акустиці втято частоту 1000 Гн.

Область звуків, які сприймає людина, обмежена не тільки частотою, а і зву­ковим тиском та його рівнями (рис. 2.22). L^as

Рис. 2.22. Область звуків, які сприймає людина

Виділяють два гіорогових значення звукового тиску: мінімальний, який відповідає порогу чутності, і верхній поріг - поріг больового відчуття, за яко­го виникають больові відчуття в органах слуху людини. На порозі чутності на частоті 1 ООО Гц звуковий гне к Р₀ - 2 10 ^? Па, інтенсивність звуку 110 ^і* Вг/м"; потужність звуку И'о Г Ю ¹² Вт. На порозі больового відчуття - звуковий тиск Р ■ 210^: Па, інтенсивність звуку / = 1 ■ і О² Вт/м¹; потужність звуку /Г- 1-Ю* Вт. рівень звукового тиску L_p~ 120 дБ. Звуки, які за своїм рівнем перевищують наведені значення, можуть спричинити пошкодження органів слуху людніш.

Між порогом чутності і порогом больового відчуття розташована об­ласть звуків, які ми чусмо. На порозі больового відчуття па частоті 1000 Гц інтенсивність звуку в 10¹⁴ перевищує інтенсивність звуку і в 10^? звуковий тиск. Користуватися абсолютними значеннями цих параметрів для оціню­вання звуку не зовсім зручно. Крім того, органи слуху людини сприймають не абсолютну, а відносну зміну інтенсивності звуку, яка пропорційна лога­рифму кількості звукової енергії. У зв'язку і цим запроваджено два додат­кових логарифмічних параметра: рівень звукового тиску і рівень інтенсив­ності звуку.

Рівень звукового тнеку, дБ. виражають такою формулою:

L,- 20l_Bf

'о

де Г-звуковий тиск у заданій точці, Па; Ро - звуковий тиск на порозі чутності на частоті 1000 Гц, Па (Р₀ 2-Ю"⁵ Па).

Рівень інтенсивності звуку. дБЛ, виражають такою формулою:

L,= 10l_ß-p

'о

де / іігтсисивність звуку в заданій точці, Вт/м²; І₀ - інтенсивність звуку на порозі чутності на частоті 1000 Гц. Вт/м^! (/₀= М0'¹² Вт/м²).

Інтенсивність звуку пропорційна квадрату звукового тиску. Толі:

L,=I0lgf = 101g£ = 20Ig-£-,

о "о -^ґ0

де Р - звуковії й тиск у заданій точні. І Іа; Р₀ - звуковий тиск на порозі чутнос­ті на частоті 1000 Ги. IIa.

Підвищений рівень шуму - це шкідливий і небезпечний виробничий чинник. Для виключення небезпечного впливу шуму на організм людини са­нітарними нормами обмежують його рівні на робочих місцях.

2.7.4. Нормативи виробничого шуму в галузі тслекомунікацій

Нормування параметрів шуму здійснюють відповідно до «Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» ДСН 3.3.6.037-99. Нор­мованими параметрами для постійного шуму є:

• рівні звукового тиску, дБ, в октавних смугах із ссрсньогсомстрнчннмн частотами 31,5; 63; 125; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц;

• рівні звуку, дБА, які виміряні за шкалою «А» часової характеристики «повільно» шумоміра.

Октавна смуга характеризується відношенням частоти в кінці октави С/г) до частоти на початку октави (/і), як 2:1, тобто J\!f\ = 2/1 = 2. Нанівоктавна

смуга характеризується відношенням

смуга характеризується відношенням ч;

Кожна смута мас серсдньогсомстрнчну частоту/^«. Гц,

/<, =7777-

Нормованими параметрами для непостійного шуму (який коливається у часі та переривається) є сквівалсігтннй (за енергією) та максимальний рівень шуму. дБА. Для імпульсного шуму нормованим параметром є еквівалентній рівень шуму, дБА<«„ та максимальний рівень шуму, дБА|.

Еквівалентний (за енергією) рівень заданого непостійного шуму - цс рівень постійного шуму, який має такий же вплив, як і непостійний шум за той же проміжок часу. Його визначають відповідно до методики ДСН

3.3.6.037-99.

Також його можна віпначити за формулою

де Т- термін дії шуму, год; Р_А - поточне значення серсдньоквадратичного звукового тиску з урахуванням корекції «А» шумоміра, На; Р₀ - порогове значення звукового тиску. Па.

Для характеристики непостійного шуму застосовують дозу шуму та відносну дозу шуму. Доза шуму - цс інтегральна величина, яка враховує акустичну енергію, що впливає на організм людини за певний проміжок ча­су, Г1а^:тод:

д =//>>.

о

де Р_А - поточне значення серсдньоквадратичного звукового ліску з ураху­ванням корекції «А» шумоміра. IIa. Відносна доза шуму:

Д_м = jp-100,%.

де Д*», - допустима лоза шуму.

З фізичної точки зору еквівалентний рівень шуму і доза шуму с аналога­ми і можливий їх взаємний перерахунок. З фізіологогігіснічної точки зору - цс два різні параметри. Еквівалентний рівень шуму - цс ссрсднс значення шуму за зміну, а доза характеризує сумарну енергію шуму на зміну.

Допустимі рівні звукового ліску в октавних смугах з ссрсдньогсо- метричними частотами, рівні шуму та сквівалсігліі рівні шуму. дБА. дБА«, на робочих місцях з урахуванням видів трудової діяльності наведено в табл. 2.9.

Ти6.іш(Я 2.9

Допустимі рівні звуковою тиску в октавних смутах частот, рівні шуму та еквівалентні рівні шуму на робочих місцях у галузі тслекомунікацій

Види трудової ДІН.1 мкх їі, робоче місце, приміщення	Рівні івуковото тиску, дБ, в октавиих сму­гах h ссрсдііьогсометричиими частотами. Ги										2 1 І ИЗ а 5 ш — г- Г 5 І >. £ - 1 І 3
	2 •->	■о		9. n	1	і	І	і т	І ж
Творча діяльність; керівна робота і підвищеними вимогами, наукова дімьиість; роботі міси* в конструк­торському бюро, робота програміс­ті» ЕОМ. у лабораторіях дм теоре­тичних робіт та оброблення даних	ХГ>	71	61	54	49	45	42	40	зя	50
Адмінкгфаги»ік>ксриііи дшаністк иіиіркжальн! и апатичні роботи в лабораторіях, кімнати кошролиіо- мімцжчіхшіих о>>С ди AMT с Н. АМТС KE; робочі місці в примі­шаних лаборатириї	93	79	70	63	5R	55	52	50	49	60

Вили трудової діяльііосіі, робок місце, приміщення	Рівні інуковою і иску, дЬ. • ок ідв них смугах іі середи ьо геометричними частотами, Гн										я іВ- а J * _ < — г — SI3 а £ - 1 1 а.
	w.	3	vi n	5: n	ш	1000	2000	ОООГ	000S
Робота IU ТОКфОШИХ і телеграф­них сшїимх; u.mx обробдаїня їм- формації їй обчиелнжхлнтх ма­шинах беї дисплея; робочі місця у приміщеннях диаютераан служ­би. ЛІНІЙИМПЦЯТНН« исш. при­міщеннях давілкогиїх служб	96	«з	74	м	63	60	57	55	54	65
Апараті или ра.ном селенії я. ра­діотрансляційних і телевіїійних •умі»; аііарашо-ьомуіаіорні цеха	103	91	83	77	73	70	6«	66	64	75
Генераторні, трансформацию, вентиляційні; майстерні: радіотех­нічні. механічні, і ремонту анара- іур». електроремонтні, аитеїіно- к>ппи господарі»». іварювхзь- III, лн кмин електростанції; насос­ні: яодосіоста'иніїя, водоохо­лодження ід каналііацн; котельні	107	9 S	87	Х2	78	75	73	71	69	80
Робочі місиа водії» і» обслугову­ючою персоналу кабельних іранснортсрім, факторів, автомо- біді»-т*гачів. кабельних машин, кабслснроклалчнкі», автомобіль­них кранів. ісмікрийних машин екскаваторів, бульдотсрі». скрепе­рі». Сирових маїшш	107	95	87	82	78	75	73	71	69	80

Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні шуму та еквівалентні рівні шуму на робочих місцях для тонального та імпульсного шуму спщ приймати на 5 дБ (дБЛ) менше зазначених у табл. 2.9.

Максимальний рівень шуму, що зміниться (коливається) у часі га иерерн- ваггься. не маг перевищувати 110 дБЛ. а імпульсної о 125 дБЛ. Відомчими нор­мативними докумсігтами можуть визначатись допустимі рівні шуму для окремих видів трудової діяльності з урахуванням тяжкості та напруженості праці.