1.1.5. Стандарти, нормаїнвні акти та документ з охорони ирані. Що роз­робляють підприємства галузі тслекомунікацій

Роботодавець або уповноважені ним органи розробляють та затверджують стандарти, положення, інструкції та інші нормативні акти про охорону прані, що діють в межах підприємства, установи, організації. Воин спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною нраці на підприємстві та забезпечення в кож­ному структурному підрозділі та на кожному робочому місці безпечних і нешкід­ливих умов праці. Нормалівін акти підприємства мають відповідати чинному за­конодавству. ДСТУ, ІІІІЛОП. Іх затверджує посадова особа, якій надано не право, або наказом з датою впровадження акта на підприємстві. Стандарти під­приємства не підлягають реєстрації в оріанах Держстандарту.

У разі неможливості повного усунення небезпечних І шкідливих для здоров'я умов праці роботодавець зобов'язаний повідомити про це відповід­ний орган державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення строку потрібного для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог. Відповідний орган державного на­гляду за охороною праці розглядає клопотання роботодавця, проводить за потреби експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за наяв­ності підстав, як виняток може, прийняти рішення про встановлення іншого строку виконання вимог нормативних актів з охорони праці [21).

До нормативних актів і документів з охорони праці, що розробляють підприємства галузі тслекомунікацій. також належать [27; 44]:

Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;

• Положення про порядок навчання, інструктажу та перевірки знань пра­цівників з питань охорони праці;

Положення про організацію та проведення оперативного коїгтролю за станом охорони праці;

• Положення про порядок оцінювання стану охорони праці;

Положення про стимулювання роботи з охорони праці;

Положення про порядок видачі та вилучення галонів попередження за

порушення вимог нормативних актів і посадових обов'язків з охорони праці;

• Положення про кабінет охорони праці;

Положення про відділ (службу) охорони праці;

• Визначення обов'язків, прав та відповідальності посадових осіб та керівників структурних підрозділів за виконання покладених на них функцій в галузі охорони праці;

Організація та проведення атестації робочих місць щодо їх відповідно­сті нормативио-правовим актам з охорони праці;

• Програма та інструкція вступного інструктажу з питань охорони праці;

Перелік робіт з підвищеною небезпекою;

• Перелік професій, працівники яких мають попередньо проходити спе­ціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці, періодично, один раз на рік, у процесі їх трудової діяльності;

• Забезпечення перспективного та поточного планування роботи щодо поліпшення безпеки, гігієни праиі та виробничого середовища, усунення при­чин травматизму та виробничо зумовлених захворювань:

Організація безпечної експлуатації об'єктні підвищеної небезпеки (кранів, посудин, що працюють під тиском, тощо);

Організація забезпечення працівників засобами індивідуального захис­ту. мийними та знешкоджувальними засобами, лікувально-профілактнчннм харчуванням;

- Організація проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних медичних оглядів працівників певних категорій;

Порядок інформування працівників про зміни в інформативно- правових актах з охорони праці протягом дії трудового доіовору;

Визначення заходів пожежної безпеки тощо.

Роботодавець може затверджувати інші нормативні акти, необхідність в яких виникає враховуючи специфіку виробництва та чинного законодавства.

Для опрацювання й узгодження нормативних акин роботодавець ство­рює комісію або робочу групу та визначає терміни її роботи. Проект норма­тивного акта узгоджують із службою охорони прані підприємства, юрискон­сультом. головним технологом, профспілкою, зацікавленими службами та посадовими особами.

1.1.6. .Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки прані, які ліюіь в іалузі тслекомунікацій до їх скасування або заміни

Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці це стандар­ти колишнього Радянського Союзу, які тимчасово діють на території України (ІІІІЛОП 0.00 4.03 04). Систему було розроблено і впроваджено 1972 р. До складу системи входять: державні стандарти (государственные стандарти ГОСТ), галузеві стандарти (отраслевые стандарты ОСТ), республіканські стандарти ( РСТ) і стандарти підприємств (СП І). Побудована система за ієрар­хічним принципом.

Міждержавні стандарти системи безпеки праці кодують відповідно до такої структурної схеми:

ГОСТ XX. XXX XX (далі повна назва стандарту) і— Рік рссстраші

Порялховюі номер рс» страті

HiaciiCTCMJ Нр)ча)

Снстм

Скорочена наша імндаріу

Система стандартів з охорони праці у складі Єдиної Державної Системи стандартів мала код 12. Груп нормативів (підсистем) було 10 - від 0 до 9 за­лежно ви об'єкта стандартизації. Чинні групи 0...5. резервні 6...9.

Підсистеми мають такс цифрове позначення: 0 - оргаигзацінно-мето- личій; 1 за вилами шкідливих і небезпечних виробничих чинників; 2 - ви­моги безпеки ло виробничого устаткування; 3 вимоги безпеки до виробни­чих процесів: 4 вимоги безпеки до засобів захисту працівників; 5 - вимоги безпеки до виробничих будівель, примішені, і споруд.

У галузі тслекомунікацій тимчасово діють: ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Об­щие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (нині стан­дарт чинний в Україні тільки щодо гранично допустимих концентрацій шкід­ливих речовин у повітрі робочої зони); ГОСТ 12.0.003 74 «ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация»; ГОСТ 12.1.007-76 «ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности» (зі змінами за 1981 р. і 1990 р.): ГОСТ 12.1.006-84 «ССБТ. Электромагнитные ноля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к про­ведению контроля» (зі змінами за 1988 р.): ГОСТ 12.1.030-81 «ССБТ. Электро- безопаеность. Защитное заземление, занулсинс» (зі змінами за 1987 р.); ГОСТ 12.1.038 S2 «ССБТ. Элсктробсюпасиость. Предельно допустим ыс значения на­пряжений прикосновения и токов» (зі змінами за 1988 р.) тощо.

Інші нормативні акти, крім державних стандартів, наприклад, галузеві, а також типові інструкції, інструкції, правила топи», що реєструють, як нор- матнвно-нравові акти з охорони прані. Наприклад: НПЛОП 64.1-7.08-85 (ОСТ 58 09-85) «Роботи «з засобами спеціального освітлення. Вимоги безпе­ки»: ІІІІЛОП 64.2- 1.02 87 «Правила техніки безпеки при експлуатації радіо­релейних ліній передач»; НПЛОП 64.2-1.15-85 «Правила техніки безпеки при улаштуванні та експлуатації станцій проводопого мовлення» та інші.

1.1.7. Інсірукнй з охорони прані

Інструкція з охорони праці с нормативним актом, що містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги і охорони праці під час виконання ни­ми робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у вироб­ничих приміщеннях, на території підприємств і будівельних майданчиків або в інших місцях, де за дорученням власника чи уповноваженого ним органу (далі - роботодавець) виконують ці роботи, грудоні чи службові обов'язки. У галузі тслекомунікацій діють інструкції, що належать до норматнвно- правових актів, дія яких поширюється на декілька видів економічної діяльно­сті. примірці інструкції та інструкції, що діють на підприємстві.

Інструкції, дія яких поширюється па декілька видів економічної діяльно­сті, розробляють для персоналу, який проводить вибухові роботи, обслуговує електричні установки та пристрої, вантажопідіймальні машини та ліфти, ко­тельні установки, посудини, що працюють під тиском, та для інших праців­ників. правила безпеки праці яких установлені НПЛОП. Ці інструкції за­тверджують відповідні органи лержавного нагляду за охороною праці та узгодженням з міністерствами або іншими органами, до компетенції яких належить ця інструкція або окремі її вимоги. Дотримання вимог інструкції с обов'язковим для працівників відповідних професій або за виконання від­повідних видів робіт на всіх підприємствах незалежно від їх підпорядкова­ності, форми власності та виду діяльності.

ГІримірні інструкції затверджують міністерства або інші органи вико­навчої влади, виробничі, науково-виробиичі та ІНШІ об'єЛІКМІНЯ ПІДПРИЄМСТВ, які мають відповідну компетенцію за узгодженням з органами держнагляду за охороною праці, до компетенції яких належить ця інструкція або окремі її вимоги, та Національний І ЇДІ проблем безпеки та охорони праці.

Інструкції, що діють на підприємстві, належать до нормативних актів з охорони праці, чинних у межах конкретною підприємства. Розробляють їх на основі «Положення про розробку інструкцій з охорони праш» ІІІІЛОП 0.00—1.15-98. інших НПЛОП. примірних інструкцій та технологічної доку­ментації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, які зазначені в експлуатаційній та ремонтній документації пілпри- смств-виготовлювачів обладнання, яке використовують на цьому підприємстві. Інструкції затверджує роботодавець і типі є обов'язковими дня дотримання пра­цівниками відповідних професій або за виконання відповідних робіт на під­приємстві.

Інструкції мають містити тільки ті вимоги щодо охорони прані, дотри­мання яких і обов'язковим для працівника. Порушення працівником цих ви­мог розглядають як порушення трудової дисципліни, за яке до нього може бу­ти застосовано стягнення згідно з чинним законодавством. Вивчення інструкцій працівниками забезпечує роботодавець. Постійний контроль за до­триманням працівниками вимог інструкцій покладено на роботодавця. І ро- малський кошроль здійснюють трудові колективи через обраних ними упов­новажених і нрофссіиш спілки в особі своїх вибраних органів і представників.

Кожна інструкція має назву, порядковий номер або код, професію або види робіт, на які вона поширюється, та містить такі розділи: -загальні поло­ження; вимоги безпеки перед початком робіт; вимоги безпеки під час вико­нання робіт; вимоги безпеки після закінчення робіт; вимоги безпеки в аварій­них ситуаціях. За потреби в інструкції можна включати іі інші розділи. На­приклад. у ііриміриих інструкціях може бути передбачений «Вступ».

Розроблення, узгодженій та затвердження інструкцій, іцо діють на під­приємстві, здійснюють згідно j ШІЛОІІ 0.00 -8.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження власником нормативних актів, то діють на підприємстві» та з урахуванням вимог ІІІІЛОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструк­ції з охорони нраці». Загальне керівництво розробленням (переглядом) ін­струкцій па підприємстві покладено на роботодавця. Він несе відповідаль­ність за організацію своєчасного розроблення (перегляду) та забезпечення всіх працівників необхідними інструкціями. Перелік необхідних інструкцій визначають па підставі затвердженого па підприємстві штатного розпису від­повідно до ДК 003- 95 «Державний класифікатор України. Класифікатор професій». Розроблення (перегляд) необхідних інструкцій, що діють на під­приємстві, здійснюють безпосередні керівники робіт (начальник виробницт­ва. цеху, дільниці, відділу, лабораторії та інших відповідних їм підрозділів підприємства), які несуть відповідальність за своєчасне виконання цієї робо­ти. Інструкцію узгоджують з керівником (спеціалістом) служби охорони пра­ні підприємства, юрисконсультом, а за потреби з іншими зацікавленими службами, підрозділами та посадовими особами підприємства, перелік яких визначає служба охорони праці.

Інструкція шабирас чинності з дня її затвердження. її видають працівни­кам у руки безпосередні керівники робіт під розпис у журналі реєстрації ін­структажів із питань охорони праці під час проведення первинного інструк­тажу або вивішують на ного робочому місці.

1.1.8. Гарант прав на охорону прані

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (статті 5... 12) дер­жава гарантує нрава на охорону прані піл час укладання і рудового дого­вору та під час роботи.

Під час укладання трудового договору роботодавець має проінформувати працівника під розпис про умови прані та про наявність на його робочому міс­ці небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які ще не усунуто, про мож­ливі наслідки їх впливу на здоров'я та про право працівника на пільги та ком­пенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним виснов­ком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускають осіб за наявності висновку психофізіологічної експертизи. Умови самого трудового договору не можуть містити положень, що суперечать чаконам і нормативно- правовим актам.

Вимогам законодавства мають відповідати умови праці на робочому міс­ці. безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та ін­ших засобів ннробниінна. стан засобів колективного та індивідуального щ. хисту, санітарно-побутові умови праці.

Працівник маг право відмовитися від дорученої роботи, якщо створила­ся виробнича ситуація, небезпечна для ного життя чи здоров'я, для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Працівник зобов'язаний негайно повідомити про цс безпосереднього керівника або ро­ботодавця Факт такої ситуації за потреби підтверджують спеціалісти і охо­рони праці підприємства «а участю працівника профспілки, членом якої він с, або уповноваженої працівниками особи \ питань охорони прані (якщо про­фесійну спілку на підприємстві не створено), а також страхового експерта з охорони праці. За період простою з причин, які виникли не з вини праців­ника. за ним зберігають середній заробіток.

Працівник мас право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не дотри­мується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачують вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним дого­вором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я потребує надання легшої роботи, роботодавець має перевести за йолою працівника на таку роботу іа термін, який зазначений у медичному висновку, і за потреби встановити скорочений робочий день та організувати навчання.

На час зупинки експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремою вироб- ництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи служ­бою охорони праці за працівником зберігають місце роботи та середній заробіток.

Прано працівників па пільїн іа компенсації за важкі іа шкідливі умови нраці. Працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами пращ, безоплатно 'забезпечують лікувально-профілактичним хар­чуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою со­лоною водою. Вони мають право на оплачувані перерви санітарно- оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги та компенсації, визначені законодавством.

У разі роз'їздного характеру роботи працівникові виплачують ірошову компенсацію на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колектив­ним договором.

Роботодавець може та свої кошти додатково встановлювати за колектив­ним договором працівникові пільги та компенсації, які не передбачені зако­нодавством.

Протягом дії укладеного трудового договору роботодавець мас. не піз­ніше як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих. то надані йому до­датково.

Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуаль­ною захисту, мийними та знешкоджувальними засобами. На роботах зі шкід­ливими і небезпечними умовами праці та пов'язаних із забрудненням або не­сприятливими метеорологічними умовами працівникам видають безкоштовно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взупгя та інші засоби індивідуального- захисту, мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, залу­чені до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного ли­ха тощо, що не передбачені трудовим договором, мають бути забезпечені необ­хідними засобами індивідуального захисту («Положення про порядок іабсзнечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», 2008 р.), У разі передчасного зносу цих за­собів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій раху­нок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зо­бов'язаний компенсувати всі витрати на умовах колективного договору.

Роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати пра­цівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці вимагають їх застосування.

Норми безкоштовної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам зв'язку визначені в дер­жавному нормативному акті з охорони праці НПЛОП О.ОО-3.04-98. Вони поширюються на всіх працівників, які виконують роботи щодо проектування, виготовлення, реконструкції, монтажу, налагодження, ремонту, діагносту­вання, будівництва та експлуатації об'єктів зв'язку, незалежно віл форм влас­ності та відомчої належності.

Віднікодуванни шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснює Фонд соці­ального страхування від нещасних випадків відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного вішалку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втра­ту працездатності». Роботодавець може та рахунок власних коштів здійсню­вати додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробниіггві або професійним захворюванням, зберігають місце роботи (посаду) та середню заробітну плату на весі, період до відновлення прансиапюсп або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. За неможливості вико­нання потерпілим попередньої роботи проводять його навчання, перекваліфі­кацію та працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій Час пере­бування на інвалідності зараховують до стажу роботи для призначення пенси за віком, до стажу роботи зі шкідливими умовами, який лаг право на призна­чення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Охорина нраці жінок, неповнолітніх та інвалідів. Заборонено викорис­товувати пращо жінок і неповнолітніх на важких роботах і на роботах із шкід­ливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах (крім псфгшч- іпіх робіт та за санітарним і побутовим обслуговуванням для жінок), а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, затверджені нейтральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я. Працю вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню ди­тину. регульовано законодавством. Не допусканні, залучення неповнолітніх до пічних і надурочних робіт та робіт у вихідні дні. Пік. і якого допускають при­ймати на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови прані неповнолітніх визначені у законі. Приймані на роботу неповнолітніх можна лише після попереднього медичного огляду.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створи­ти для них умови прані з урахуванням рекомендацій мслико-соніальної екс­пертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки прані, які відповідають специфічним особливостям ніс ї кате­горії працівників. Роботодавець зобов'язаний організувати навчання, пере­кваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних реко­мендацій і >1111111010 законодавства. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згоди та за станом здоров'я.