2.3.7. Засоби індивідуального захисту

Для захисту органів дихання від впливу шкідливих речовин (газів, пари, аерозолів) застосовують респіратори, промислові протигази га ізолювальні апарат. Надійного захисту за допомогою 313 можна досягнути тільки за умови раціонального їх вибору та правильного використання в конкретних умовах виробництва. Воші мають забезпечити очищення повітря, яке вдиха­ється, до вмісту в ньому шкідливих речовин, що не перевищує ГДР.

Залежно віт принципу дн та відповідно до І "ОСТ 12.4.034 85 313 органів дихання поділяють па фільтрувальні та ізолювальні. Фільтрувальні забезпе­чують захист в умовах достатнього вмісту кисню у повітрі (не менше ніж 1S %) і обмеженого вмісту шкідливих речовин. Ізолювальні -забезпечують захист в умовах недостатності кисню та необмеженого вмісту шкідливих речовин.

Фільтри 313 (рис. 2.1) залежно віл призначення поділяють на три типи: протнпнлові для захисту від аерозолів; протигазові для захисту віт парогазових шкідливих речовин; газонилозахнені для захисіу від парогазових шкідливих речовин і аеро­золів, які одночасно наявні у повітрі.

а б в

І'ис. 2.1. Фільтрувальні засоби індивідуального іахнсту: а протиаероюльннй респіратор ШБ-1 «Лспссток»;б респіраторпропптияооий «Сніжок-ГІ»; « - респіратор протнгаювнй РПГ-67;.- респіратор гаюшілоідчиснии РП-60М

Фільтрувальні протигази застосовують для захисту органів дихання, об­личчя та очей віт парогазових речовин та аерозолів за наявності кисню у повітрі не менше ніж 18 %. а шкідливих парогазових речовин не більше за 0.5 %. за

винятком фосфорною га миш'якового водню. Об'ємна частина фосфорного водню в повітрі не мас перевищувати 0.2 %, а миш'якового водню 0,3 %. Ви­далення шкідливих нарогазовнх речовин з повітря здійснюють за допомогою поглинача, а аерозолів протиаерозольним фільтром протигазу. Коробки про­тигазів випускають різних марок, які мають різний колір і маркування букв. Шоломн-маски мають п'ять розмірів, які позначають цифрами 0, 1, 2. 3.4.

Ізолювальн і 313 бувають:

- шлангові - забезпечують подачу повітря для дихання з чистої зони (рис. 2.2, а. 6):

автономні забезпечують подачу повітря для дихання з індивідуаль­них джерел (рис. 2.2, в).

а б а

Гм\ 2.2. Іюлюеаїшіі313: а протигаз шланговий ПШ-І без примусовоїподачі повітря: 6 протигаз шланговий ПШ-2 з повітродувкою; * респіратор РВ/І-І з кисневим ізолю­вальним регенеративним апаратом

Основними показниками 313 с: коефіцієнт захисту, який характеризує зменшення концентрації шкідливої речовини; початковий опір постійному по­вітряному потоку піт час вдиху та видиху; обмеження тюля юру; час -захисної дії фільтруючих елементів (для протигазів і газоинлозахисннх 313 за безперер­вної роботи і середніх концентрацій шкідливих речовин).

Під час вибору необхідних 313 для конкретних умов виробництва погріб­но враховувати наведені характеристики.

2.4. Іонізація повітря виробничих приміщень

У газах наявні слсктронсйтральні атоми та молекули, які в нормальних умовах не мають вільних носіїв струму (електронів та іонів). Вони с діелект­риками.

Іонізація - не утворення іонів і вільних електронів з електрично* нейтральних атомів і молекул. Іонізація газів виникає внаслідок зовнішнього впливу (зовнішніх іонізаторів). Вона буває природною, штучною і техно­логічною. Природна іонізація відбувається повсюдно та постійно під впливом

космічних випромінювань і часток, які викидають радіоактивні речовини у про­цесі розладу. Штучну створюють за допомогою спеціального обладнання іо­нізаторів, які забезпечують в обмеженому повітряному просторі потрібну концентрацію позитивних і негативних іонів. Технологічна іонізація вини- кас у разі впливу на повітряне середовище радіоактивного, рентгенівського, ультрафіолетового випромінювання, під час сильного нагрівання та фотоефек­ту. Така іонізація с в машинних залах ЕОМ. у приміщеннях для ВДТ, біля елек­трообладнання. слсктровшірямлячів, високовольтних ліній електропередач, під час кондиціонування повітря тощо. Інтенсивність іонізації визначається кількістю пар протилежно заряджених часток в одиниці об'єму за певний про­міжок часу.

Іони характеризуються рухливістю і зарядом. Залежно від рухливості во­ни бувають легкі, середні, важкі та іпдважкі. Важкі іони утворюються у ран осідання легких на різні поверхні у вигляді пилу, краплин туману тощо. Про­цес утворення іонів супроводжується одночасним їх зникненням. Залежно від співвідношення іонізації та деіонізації утворюється певна іонізованість повіт­ря. Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 як надмірність, гак і недостатність, як по­зитивних, гак і негативних іонів віднесена до шкідливого виробничого чинни­ка. Результаті досліджень, які проводили в Україні та за кордоном, підтверджують, що збільшення, наприклад, позитивних іонів негативно вили­ває на фізичну та розумову працсздаліість, діяльність серцево-судинної та ле- гснсво-бронховоїсистем, на кровотворення, розвиток стомлюваності тощо.

Іонізонаііість повітря визначають за кількістю іонів обох полярностей в одному кубічному сантиметрі повітря і показником полярності:

пЛ

П' + 77"

де П' і П відповідно, кількість позитивних і исгативиих іонів в одному кубічному сантиметрі. Якшо 77* = /7*. показник полярності/7 0.

Допустимі ріши іонізації повітря виробничих приміщень визначені санітар­ними нормами СН 2152-80. Так. мінімально необхідна кількість пози пінних іо­нів в одному кубічному сантиметрі повітря 400. негативних 600. Оптимальна кількість позитивних іонів 1500...3000. негативних 3000...5000. максимально допустима кількість позитивних іонів 50 000. негативних 50 000.

Для нормалізації іонного складу повітря застосовують приплюно-витяжпу вентиляцію, віддалення робочих місць від джерел утворення іонів, автоматичне регулювання іонного складу, іонізатори, штучне зволоження повітря тощо.

Для вимірювання іонів застосовують лічильники аеронів різних типів.